Справа № 22-ц-995/11Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М.
Категорія - 46Доповідач - Бахметова В.Х.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 липня 2011 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Бахметової В.Х.
Суддів —Гірського Б.О., Ткач О.І.
при секретарі Танцюра О.В.
з участю сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 24 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,-
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2011 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та визнання за нею право власності на ? ідеальну частину квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що вказане майно є спільною сумісною власністю, оскільки придбане відповідачем під час їхнього перебування у зареєстрованому шлюбі.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 24 травня 2011 року позов задоволено та визнано за ОСОБА_4 право власності на ? ідеальну частину квартири АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 сплачені судові витрати в сумі 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апелянт зазначає, що спірна квартира була ним приватизована у відповідності до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” в 2009 році. Позивачка ОСОБА_4 ніколи не була прописана в цій квартирі і шлюбні відносини з нею фактично припинились у 1995 році, а отже у відповідність до ст. 60 СК України дана квартира не може вважатись спільною сумісною власністю подружжя.
В судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник апеляційну скаргу підтримали посилаючись на обставини викладені в ній.
Представник ОСОБА_4 не погоджується з апеляційною скаргою, вважає що рішення суду першої інстанції є законним, відповідає матеріалам справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що квартира, яка приватизована позивачем, є їхньою спільною сумісною власністю, оскільки це майно набуте ними як подружжям за час шлюбу. Крім того, сукупність установлених у справі обставин свідчить про те, що на час придбання такого майна вони фактично не припиняли шлюбних відносин, а ОСОБА_3 не надав доказів протилежного.
Однак з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, оскільки суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам, які є в справі, та постановив рішення з порушенням норм матеріального права, що дає підстави до скасування рішення суду на підставі ст. 309 ЦПК України та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 слід відмовити.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 25 січня 1986 року, що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії 1-ИД №НОМЕР_1, який рішенням Зборівського районного суду від 02 лютого 2011 року був розірваний.
Відповідач ОСОБА_3 прописаний та проживав один у гуртожитку ВАТ “Текстерно”, а позивачка ОСОБА_4 була зареєстрована і проживала в селі Озерна Зборівського району Тернопільської області.
Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради за № 952 від 8 серпня 2001 року було надано ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2, житловою площею 13,1 кв.м. на сім’ю в складі однієї особи зі зняттям з квартирного обліку ( а.с. 26-28 ).
В спірній квартирі з 9 серпня 2001 року зареєстрований та постійно проживав лише відповідач ОСОБА_3, який реалізовуючи своє право на безоплатну приватизацію звернувся із заявою від 20 травня 2009 року до органу приватизації і згідно розпорядження органу приватизації за № 42189 від 17 червня 2009 року відповідачу ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на спірне житло ( а.с. 14- 16 ).
З пояснень учасників справи встановлено, що позивачка з 2000 року з дітьми має постійне місце проживання в Італії.
На підставу вимог ст. 1 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду“ від 19 червня 1992 року № 2482- ХІІ ( далі Закон ) приватизація державного житлового фонду —це відчуження квартир ( будинків), квартир у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб ( далі - жилої площі у гуртожитках) ( з урахуванням положення частини другої статті 2 цього Закону), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Відповідно до п. 4 ст. 4 Закону право на приватизацію квартир (будинків ) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
За змістом ст. 8 вищезазначеного Закону та Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству 15 вересня 1992 року № 56, право на приватизацію мають лише члени сім’ї, які постійно мешкають в квартирі разом із наймачем або за ним зберігається право на житло.
Виходячи з аналізу законодавства та з доказів, які, є в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивачки ОСОБА_4 є безпідставними, а тому в задоволенні її позовних вимог слід відмовити, оскільки приватизація спірної квартира мала місце під час дії ст. 61 СК України ( в редакції Закону від 10.01.2002 року ), а тому не може бути спільною сумісною власністю колишнього подружжя відповідно до вимог ст. 60 СК України.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 24 травня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області В.Х. Бахметова