Справа № 22-ц-919/11Головуючий у 1-й інстанції Костів О.З.
Категорія - 20Доповідач - Бахметова В.Х.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 липня 2011 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Бахметової В.Х.
Суддів - Ткач О.І., Гірського Б.О.
при секретарі Дуда Г.І.
з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 21 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про стягнення коштів, звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості за договором позики та визнання права власності на майно,-
ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2010 року ОСОБА_3 звернувся в суд з вищезазначеним позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_1, посилаючись на те, що між ним на відповідачами був укладений договір позики, відповідно до умов якого він позичив ОСОБА_5 та ОСОБА_1 для виробничих потреб грошові кошти в сумі 79950 грн., які вони зобов'язувались повернути до 18 листопада 2008 року. Однак, у визначений договором строк відповідачі не повернули зазначених коштів та станом на день зверненням до суду сума боргу складає 134300 грн. Враховуючи те, що сторонами в договорі передбачено можливість задоволення майнових вимог позичальника за рахунок майна відповідачів, зокрема автобуса марки “Богдан А 0920”, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1, тому просив суд визнати за ним право власності на вказаний автобус.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 21 березня 2011 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 18 серпня 2008 року в розмірі 131176.42 грн. 42 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 1311,76 грн. сплаченого судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в рівних частках.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду в частині задоволення вимог про стягнення грошових коштів за договором позики та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що жодних боргових зобов'язань перед позивачем у нього немає, оскільки вони належним чином документально не підтверджені.
Крім цього, ОСОБА_1 зазначає, що всупереч вимогам ст. 169 ЦПК України він та його представник не були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, ніяких судових повісток та телеграм про час слухання справи 21.03.2011 року не отримували, що позбавило його можливості дати пояснення по суті позову та заявити клопотання про проведення судово-почеркознавчої експертизи.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, пославшись на обставини викладені в ній.
Представник ОСОБА_3 не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, відповідає матеріалам справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що мав місце договір позики, який укладений у письмовій формі та предметом договору позики були кошти, які підлягають поверненню.
Судом першої інстанції встановлено, що 18 серпня 2008 року між позивачем ОСОБА_3 з однієї сторони та відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_1 з іншої було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_3 передав, а відповідачі прийняли у власність кошти в сумі 79950 грн., які зобов'язувались повернути до 18 листопада 2008 року. Вказаний факт підтверджується розпискою, підписаною сторонами, в якій передбачено, що в разі неповернення суми боргу за позикодавцем визнається право власності на автобус марки “Богдан А 092 0”, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1.
Однак, при ухваленні вказаного рішення судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що спричинило порушення прав апелянта на подання доказів на обґрунтування своїх заперечень.
Так, при пред'явленні первинного позову ОСОБА_3, в серпні 2010 року, предметом його вимоги було визнання право власності на автобус марки “Богдан А 092 0”, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1.
Оригінал розписки до позовної заяви не долучався і не була озвучена вимога про стягнення позичених грошей.
Однак, 20.12.2011 року ОСОБА_3 подав заяву - клопотання в одному екземплярі, в якому просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_1 в його користь 134300,00 грн. за договором позики та звернути стягнення на автобус марки “Богдан А 092 0”, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_1.( а.с. 22 ).
Будь —яких даних про направлення відповідачам цієї заяви в справі немає. Апелянт заперечує її отримання.
Таким чином, суд першої інстанції всупереч вимогам чинного цивільно-процесуального законодавства прийняв до розгляду після початку розгляду судом справи по суті, заяву ОСОБА_3 про стягнення в солідарному порядку суми боргу за договором позики, якою він фактично змінив предмет позову і розглянув такі вимоги у відсутність відповідача, який не був належним чином повідомлений про слухання справи.
Згідно ч .2 ст. 31 ЦПК України до початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової позовної заяви змінити предмет або підставу позову.
21.03.2011 року ОСОБА_1 не був присутній в судовому засіданні, в матеріалах справи відсутні докази про його належне повідомлення про час і місце вказаного судового засідання, що позбавило останнього можливості давати свої заперечення, докази щодо зміненого позову.
Статтею 74 ЦПК України передбачено, що судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик, які надсилаються особам, які беруть участь у справі. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур’єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.
Оскільки були відсутні безспірні докази (відсутній оригінал розписки ), відповідач позбавлений був права дати докази на своє заперечення, бо не був повідомлений про слухання справи, оскільки вимоги про стягнення грошей з’явилися з порушенням ст. 31 ЦПК України, що дає всі підстави для скасування рішення суду, як таке, що ухвалено з порушенням норм процесуального права.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що фіксування судового процесу проводилось з порушенням вимог ст. 197 ЦПК України, оскільки в справі є протокол судового засідання з якого неможливо зробити висновок про з’ясування всіх обставин по справі.
З врахуванням викладено колегія суддів вважає, що при таких встановлених обставинах рішення суду першої інстанції стосовно стягнення грошей в користь ОСОБА_6 підлягає скасуванню, а заяву —клопотання ОСОБА_6 про стягнення коштів слід залишити без розгляду.
Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІшила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 21 березня 2011 року скасувати в частині вирішення вимог про стягнення в солідарному порядку коштів з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3, залишивши клопотання - заяву ОСОБА_3 про стягнення коштів без розгляду.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області В.Х. Бахметова