АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-а-607/11Головуючий у 1-й інстанції  Кренцель М.І.

Категорія -  Доповідач - Бахметова В.Х.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

29 червня 2011 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Бахметової В.Х.

Суддів Ткач О.І., Гірського Б.О.

розглянувши у письмовому провадженні в м. Тернополі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі Тернопільської області на рішення Козівського районного суду від 13 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в Козівському районі Тернопільської області про визнання дій незаконними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Козівського районного суду від 13 вересня 2010 року позов задоволено частково:

- визнано протиправні дії Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі Тернопільської області щодо невиплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року;

–          зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі Тернопільської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195, за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно, з урахуванням раніше сплачених сум.

–                    В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з УПФ в Козівському районі 37 (тридцять сім) грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи розрахунковий рахунок 31211659700282, найменування рахунку —Козівський район 22050000, Банк одержувача —УДК у Козівському районі, МФО банку 838012, Код одержувача 23588148.

Витрати по оплаті судового збору в розмірі 8 (вісім) грн. 50 коп. компенсувати ОСОБА_1. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В апеляційній скарзі УПФ в Козівському районі просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити.

У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі, в якому просить зобов'язати провести доплату до пенсії відповідно до вимог Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року до постановлення судом рішення.

          Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

          Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що УПФ в Козівському районі як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV (надалі Закон № 2195) і здійснити позивачу відповідні нарахування за період чинності даної статті в редакції 2004 року, але в порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Дана редакція діяла з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по день розгляду справи, що констатовано рішеннями Конституційного Суду України у справах № 6рп/2007 року та № 10рп/2008 року..

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим на підставі вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене та те, що законодавством України у 2009 році  дія ст. 6 Закону № 2195-IV не зупинялась, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що у періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 рік, ОСОБА_1 повинна була нараховуватись підвищена пенсія, яка передбачена для дітей війни, тому відмова УПФ в Козівському районі в такому нарахуванні та виплаті є протиправною бездіяльністю.

Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни на увагу не заслуговують, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду України в Козівському районі для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядались.

Безпідставними є також посилання апелянта на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

Таким чином, справа розглянута в межах та в порядку діючого на час її розгляду законодавства, оскільки лише Законом № 2748 від 02 грудня 2010 року було остаточно визначено процесуальний порядок розгляду даної категорії справ..

При вказаних обставинах, суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, вірно застосував норми матеріального  права, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, тому рішення суду є законним та обґрунтованим.

Керуючись абзацом 11 п. 1 Розділу ХІІ Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 2748 від 02.12.2010 р.,ст. ст. 197, 198, 205, 206, 211 КАС України, суд апеляційної інстанції,-

УхвалиВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Козівському районі - відхилити.

Рішення Козівського районного суду від 13 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду
Тернопільської області В.Х. Бахметова