АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-а-188/11Головуючий у 1-й інстанції  Кучер І.Б.

Категорія -  57Доповідач - Бахметова В.Х.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

02 червня 2011 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Бахметової В.Х.

Суддів - Ткач О.І., Гірського Б.О.

розглянувши у письмовому провадженні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі на рішення Зборівського районного суду від 20 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі про визнання дій неправомірними,-

ВСТАНОВИЛА:

          В вересні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до УПФ України в Зборівському районі, в якому просила визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі неправомірними, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як особі, яка має правовий статус дитини війни, передбаченої Законом України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня по 31 грудня 2009 року, з 01 січня до часу прийняття судового рішення.

          Рішенням Зборівського районногосуду від 20вересня2010 року позов задоволено.

          Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі протиправними, зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня  по 31 грудня 2009 року, з 01 січня по 07 вересня 2010 року з врахуванням виплаченої надбавки.

          В апеляційній скарзі УПФ України в Зборівському районі просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

          Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

          Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що УПФ України в Зборівському районі як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена), але в порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

          З таким висновком суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.

          Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни. У 2007 році їй не було нараховано і виплачено підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а у 2008-2010 роках виплачувалось у неповному обсязі.

Згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 ст.71 Закону “Про Державний бюджет України на 2007 рік” №489-V дію статті 6 Закону № 2195-IV зупинено на 2007 рік із врахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 положення п.12 ст.71 та ст. 111 Закону № 489-V визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону “Про Державний бюджет України на 2008 рік” було змінено редакцію ст.6 Закону № 2195-IV.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 ці зміни також визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим на підставі вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене та те, що законодавством України у 2009 році  дія ст. 6 Закону № 2195-IV не зупинялась, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_1 з 09 липня  по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня по 31 грудня 2009 року, з 01 січня по 07 вересня 2010 року повинна була нараховуватись підвищена пенсія, яка передбачена для дітей війни, тому відмова УПФ України в Зборівському районі в такому нарахуванні та виплаті є протиправною бездіяльністю.

Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни на увагу не заслуговують, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів  Управлінню Пенсійного фонду України в Зборівському районі для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядались.

Безпідставними є також посилання апелянта на можливість не цільового використання коштів ПФУ, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

Стосовно посилань апелянта на те, що законодавством України не визначено поняття “мінімальна пенсія за віком” як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, то колегія вважає за необхідне вказати про наступне.

За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Однак, згідно ч. 3 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Оскільки законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, слід застосовувати цей розмір.

Таким чином, справа розглянута в межах та в порядку діючого на час її розгляду законодавства, оскільки лише законом № 2748 від 2 грудня 2010 року було остаточно визначено процесуальний порядок розгляду даної категорії справ.

Таким чином, суд першої інстанції повно та правильно з’ясував характер спірних правовідносин, вірно застосував норми матеріального права, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, тому рішення суду є законним та обґрунтованим.

Керуючись абзацом 11 п. 1 розділу ХІІ Закону України “Про судоустрій і статус суддів № 2748 від 02.12.2010 року, ст. ст. 197, 198, 205, 206, 211 КАС України,”, суд апеляційної інстанції,-

УхвалиВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі відхилити.

Рішення Зборівського районного суду від 20 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду
Тернопільської області В.Х. Бахметова