ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
27.02.2008 р. № 9/233
17:49
За позовомУкраїнсько-американського командитного товариства «Страхова компанія «Мілленіум»
ДоДержавної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України
про визнання протиправним припису Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № ск-08/07-239 від 04.10.2007р. та скасування припису Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № ск-08/07-239 від 04.10.2007 р.
Головуючий суддя: Кротюк О.В.
Судді: Келеберда В.І.
Цвіркун Ю.І.
Секретар судового засідання: Таран Т.К.
Представники:
Від позивача:Темербек Н.М.
Від відповідача:Ткаченко Г.П., (довіреність № 5964/12 від 29.05.2007 р.)
Обставини справи:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання протиправним припису Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № ск-08/07-239 від 04.10.2007р. та скасування припису Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № ск-08/07-239 від 04.10.2007 р.
16.01.2008 р. позивач доповнив позовні вимоги та просить суд визнати безвиїзну перевірку від 17.07.2007 р. проведеною на незаконній підставі, визнати протиправним припис Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № ск-08/07-239 від 04.10.2007р. та скасувати припис Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № ск-08/07-239 від 04.10.2007 р., скасувати постанову № ск-08/07-886 про застосування штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірка, за результатами якої винесено оскаржувані рішення, проведена з порушенням пункту 4 статті 37 Закону України «Про страхування», а оскаржуваний припис прийнятий з порушенням частини третьої статті 16 Закону України «Про страхування»та абзацу четвертого частини другої статті 17 Закону України «Про страхування», хоча позивач діє на підставі Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, Закону України «Про страхування».
Крім того, позивач зазначає, що постанова № ск-08/07-886 про застосування штрафу за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпоряджень, рішень Уповноваженого органу про усунення порушень щодо надання фінансових послуг прийнята з порушення вимог статті 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки вимоги оскаржуваного припису № ск-08/07-239 від 04.10.2007р. позивачем виконані у встановлених термін.
Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, посилаючись на те, що оскаржувані дії та рішення вчинені та прийняті в межах повноважень, у спосіб та у порядку, встановлені Конституцією України, Законом України Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента від 4 квітня 2003 року N 292/200.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до частини другої статті 35 Закону України „Про страхування" державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Уповноваженим органом та його органами на місцях.
Згідно з статтею 4 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг України" (далі - Закон) послуги у сфері страхування вважаються фінансовими.
Пунктом 1 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента від 4 квітня 2003 року N 292/2003 (далі - Положення) визначено, що Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України - це спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послугу межах, визначених законодавством.
Згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції здійснює нагляд за діяльністю страхових компаній та страхових брокерів.
Пунктом 4 частини першої статті 36 Закону України „Про страхування" передбачено, що одною з основних функцій Уповноваженого органу є проведення перевірок щодо правильності застосування страховиками (перестраховиками) та страховими посередниками законодавства про страхову діяльність і достовірності їх звітності.
Відповідно до статті 27 Закону та пунктом 3 Положення одним з основних завдань Уповноваженого органу, в межах його повноважень є захист прав споживачів фінансових послуг, шляхом застосування заходів впливу з метою запобігання порушенням законодавства на ринках фінансових послуг та їх припинення.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 28 Закону Уповноважений орган у межах своєї компетенції проводить самостійно чи разом з іншими уповноваженими органами нагляду виїзні та безвиїзні перевірки діяльності фінансових установ.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України „Про страхування" уповноважений орган має право проводити перевірку щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність і достовірності їх звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування.
Відповідно до пункту 2.1. розділу 2 Правил проведення перевірок Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 28 жовтня 2003 року № 96, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2003 р. за № 1184/8505 (далі - Правила проведення перевірок), безвиїзні перевірки можуть проводитися за рішенням Голови Держфінпослуг з власної ініціативи або за поданням заступників Голови Держфінпослуг, директора відповідного департаменту, у наглядову юрисдикцію якого входить суб'єкт нагляду, чи голови територіального управління Держфінпослуг у разі виникнення необхідності здійснення перевірки (позапланові перевірки). Перевірка за актом безвиїзної перевірки від 17 липня 2007 року № 08/4-149, як випливає зі змісту останнього, проводилась на підставі рішення Голови Держфінпослуг від 16 липня 2007 року № 08/4-149.
Як випливає з вищезазначеного та документів, наданих сторонами суду 17 липня 2007 року тематична перевірка Держфінпослуг не проводилися, а проводилася згідно змісту Акту безвиїзної перевірки Українсько-американського командитного товариства „Страхова компанія „Мілленніум” безвиїзна перевірка.
Крім того, суд, з приводу вищезазначеного, оцінюючи системно функції та завдання покладені на Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України Законом, вважає, що виявлення Уповноваженим органом порушень незалежно від законних джерел отримання інформації про такі порушення у сфері фінансових послуг, є підставою для належного реагування в порядку, встановленому діючим законодавством України, з метою їх подальшого усунення. Виконання функції нагляду Уповноваженим органом у сфері фінансових послуг з метою реалізації завдання по захисту інтересів споживачів фінансових послуг є таким, що прямо передбачено Законом України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” і покладено на Держфінпослуг. В інакшому випадку відсутність адекватного реагування з боку Уповноваженого органу є протиправною бездіяльністю, що порушує права та інтереси споживачів фінансових послуг, і, як опосередкований наслідок, тягне відповідну відповідальність посадових осіб останнього. Порушень з приводу порядку реалізації Уповноваженим органом своїх функцій та повноважень з приводу безвиїзної перевірки від 17 липня 2007 року судом не встановлено.
Пунктом 3.1. Правил проведення перевірок Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 28 жовтня 2003 року № 96, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2003 р. за № 1184/8505, (далі - Правила проведення перевірок) встановлено, що інспекції можуть проводитися згідно з планом перевірок Держфінпослуг (планові інспекції) або за наявності хоча б однієї з таких обставин (позапланові інспекції):
а) за наслідками перевірок одних суб'єктів нагляду виявлено факти, які свідчать про порушення іншим суб'єктом нагляду норм законодавства у сфері фінансових послуг;
б) суб'єктом нагляду не подано в установлений термін або протягом установленого строку документи обов'язкової звітності та (або) іншої інформації, яка надається до Держфінпослуг;
в) виявлено недостовірність інформації у документах обов'язкової звітності та (або) інших документах, які надаються до Держфінпослуг;
г) виявлено за результатами безвиїзної перевірки факт порушення чинного законодавства у сфері фінансових послуг.
Підставою для проведення позапланової інспекції за результатами безвиїзної перевірки є виявлення фактів порушення чинного законодавства у сфері фінансових послуг Українсько-американським командитним товариством „Страхова компанія „Мілленніум". Зокрема порушення вимог статті 16 Закону України „Про страхування" при укладанні договору медичного страхування від 06.09.05 № 001456 з громадянкою ОСОБА_1, у зв’язку з чим на підставі підпункту „г" пункту 3.1 Правил проведення перевірок відповідачем було прийнято рішення про проведення позапланової перевірки позивача.
У відповідності до положень пункту 6.1. Правил проведення перевірок під час проведення інспекції інспекційна група детально вивчає, аналізує та оцінює всі необхідні документи, які стосуються діяльності суб'єкта нагляду та перевіряє наявну інформацію про можливі порушення законодавства.
Таким чином, аналізуючи системно вищезазначені функції, завдання, повноваження та підстави вчинення відповідних дій відповідачем, суд приходить до висновку про те, що інспекційна група за рамки своїх повноважень під час здійснення відповідної перевірки не виходила.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 28 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Уповноважений орган у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів Уповноваженого органу застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.
В порядку встановленому Положенням про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу, затвердженим розпорядженням Держфінпослуг від 13.11.03 № 125, та відповідно до положень статті 37 Закону України “Про страхування", 4 жовтня 2007 року Директором департаменту страхового нагляду Держфінпослуг Коломійцем В. було застосовано захід впливу у вигляді припису (далі - Припис), який оспорюється позивачем.
Зазначеним Приписом було зобов'язано Українсько-американське командитне товариство „Страхова компанія „Мілленніум" вжити до 01.11.07 заходів для усунення порушень вимог абзацу четвертого частини другої статті 17 Закону України „Про страхування", вимог частини третьої статті 16 Закону України „Про страхування" та підпункту 3.5.5 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 28 серпня 2003 року № 40, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 вересня 2003 р. за № 805/8126 (далі - Ліцензійних умов). Суть порушень на думку відповідача полягає в тому, що в Правилах добровільного медичного страхування (безперервного страхування здоров'я), затверджених 15 травня 2007 року Головою ради Українсько-американського командитного товариства „Страхова компанія „Мілленніум" В.Ф. Кувшиновим (далі –Правила страхування), відсутній перелік страхових ризиків. Перелік страхових ризиків визначено тільки у наказі Директора Українсько-американського командитного товариства „Страхова компанія „Мілленніум" Темербек Н.М. від 05.01.2006 року.
Як видно із змісту пункту 3.2. Правил страхування, страховим ризиком є захворювання застрахованої особи. Страховим випадком - отримання застрахованою особою медико-санітарної допомоги у межах, передбачених договором страхування. Безпосередній перелік страхових випадків визначається Наказом позивача №3 Б/У від 05.01.2006 року.
Таким чином, мають місце обставини, у відповідності до яких, страхові ризики на випадок яких укладається вказаний договір медичного страхування (серії БМС, наприклад, за № 0358, № 0350) визначені Наказом, а не Правилами страхування. Крім того, Наказ є внутрішнім документом і, суд доходить висновку про те, що у зв’язку з такими обставинами обов'язку позивача для ознайомлення з його змістом страхувальника немає, що протирічить положенням статті 20 Закону України „Про страхування" у відповідності до якої, на страховика покладено обов'язок ознайомити страхувальника виключно з умовами та правилами страхування.
Крім того, як видно із змісту договору медичного страхування (серія БМС № 0358, № 0350) в ньому зазначено коди обраних страхових ризиків, а не самі страхові ризики, зокрема, які зазначені у Правилах, що є порушенням вимог статті 16 Закону України „Про страхування" щодо відповідності договорів страхування Правилам страхування, в частині наявності невідповідності страхових ризиків, зазначених у договорах страхування, ризикам зазначеним у Правилах страхування.
Отже, суд приходить до висновку про те, що умови і порядок здійснення добровільного страхування здоров'я в Українсько-американському командитному товаристві „Страхова компанія „Мілленніум" визначаються не виключно Правилами страхування (й, крім того, відповідним договором страхування), а внутрішнім документом страховика - Наказом, що є порушенням абзацу четвертого частини другої статті 17 та положень статті 16 Закону України „Про страхування" щодо: 1) не зазначення у Правилах страхування ризиків, на випадок яких укладаються договори страхування, 2) не відповідність страхових ризиків, зазначених у договорах страхування, ризикам зазначеним у Правилах страхування.
Суд враховуючи вищезазначене вважає, що додатково в сукупності такі обставини мають наслідком порушення позивачем підпункту 3.5.5 Ліцензійних умов (затверджені Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, від 28 серпня 2003 року N 40) щодо не подання страховиком змін та/або доповнень до Правил страхування для реєстрації до Уповноваженого органу - Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України. Адже має місце регулювання питання визначення страхових ризиків не Правилами страхування, а відповідним Наказом позивача, який не є складовою частиною відповідних правил, та не зареєстрований у зв’язку з вищезазначеним Уповноваженим органом. Відносно первинної реєстрації та перевірки для реєстрації Правил страхування Уповноваженим органом, то це говорить лише про певні недоліки у його роботі, які обумовлені тими, чи іншими обставинами, і це не може зумовлювати неможливість подальшого належного виконання Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України своїх функцій та завдань у відповідності до Закону.
Постанова відповідача № СК-08/07-886 від 28.11.07 винесена на підставі пункту 6.13 розділу 6 Положення “Про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу” і її винесення спричинено невиконанням (неналежним виконанням) рішення про застосування заходів впливу (Припис) після набрання ним чинності. Позивачем не надано належних доказів про зворотнє. За наслідком цієї постанови на позивача накладено штраф у розмірі 8 500,00 гривень.
Будь-яких порушень щодо підстав, порядку та змісту винесеної Постанови відповідача № СК-08/07-886 від 28.11.07 судом не встановлено, а її протиправність позивачем не доведена.
Суд не приймає до уваги висновок науково-правової експертизи щодо доктринального тлумачення деяких норм Закону України “Про страхування” № 37 від 21.02.2008 р., з огляду на його не відповідність положенням статей 69, 81, 82 та статей 1, 2, 4, 7, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№ 254к/96-ВР від 28.06.1996 р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, пояснення сторін, матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволені адміністративного позову відмовити повністю
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя О.В. Кротюк
Судді В.І.Келеберда
Ю.І.Цвіркун