КОПІЯ

Справа № 22ц-1337/07                                                    Головуючий по 1 інстанції -

Категорія-11, 13                                                               Драник Н.П.

                                                                                           Доповідач            в          апеляційній

інстанції-Соломка І.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

"19" липня     2007  р.  Колегія судців судової палати  в  цивільних  справах

апеляційного суду Черкаської області в складі:

Головуючого              -   Храпка В.Д.,

судді

суддів                                Демченка В.А.,  Соломки І.А.

при секретарі                   Шульзі Я.В.,

з участю прокурора Пащенка СМ. ,                                                   

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м.  Черкаси від 23 травня 2007 року по справі за позовом прокурора Придніпровського району м.  Черкаси в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування,

вивчивши матеріали справи,  судова колегія , -

встановила:

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_2 до відповідача про визнання договору дарування квартири недійсним мотивуючи свої вимоги тим,  що до прокуратури Придніпровського району м.  Черкаси звернулася з заявою про захист своїх житлових прав пенсіонерка ОСОБА_2,  1926 року народження,  в якій зазначала,  що вона постійно хворіє,  після смерті чоловіка залишилась проживати одна,  скориставшись її стресовим станом після його смерті племінник ОСОБА_1 24 листопада 2006 року під приводом влаштування своїх справ повіз її до приватного нотаріуса ОСОБА_3,  де було укладено на його користь договір дарування квартири АДРЕСА_1,  який вона не читаючи та не знаючи суті договору підписала ,  про те що фактично між нею та ОСОБА_1 був укладений договір дарування квартири її повідомила дочка,  яка приїхала з Росії.

Прокурор вважаючи,  що    договір дарування був укладений з застосуванням обману з боку відповідача просив визнати його недійсним.

Рішенням Придніпровського районного суду м.  Черкаси від 23 травня 2007 року позов прокурора Придніпровського району м.  Черкаси задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати вказане рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції з вирішенням питання про проведення щодо ОСОБА_2 судово-психіатричної експертизи,  зазначивши,  що суд неповно встановив обставини,  що мають значення для справи неправильно їх дослідив та оцінив,  невірно визначив відповідно до встановлених судом обставин ,  правовідносини.

2

При цьому посилається на те,  що не встановлено,  чи знав відповідач про недієздатність,  обмежену чи часткову дієздатність ОСОБА_2; не доведено,  що в момент укладення угоди ОСОБА_2 перебувала в недієздатному стані,  і для визначення наявності такого стану суд не призначив судово-психіатричної експертизщне доведено фактів обману,  насильства,  погроз з боку відповідача.

Дослідивши матеріали справи,  заслухавши думку учасників судового розгляду,  перевіривши законність та обґрунтованість постановленого судом першої інстанції рішення в межах доводів апеляційної скарги,  колегія суддів приходить до висновку,  що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню.

При розгляді справи суд першої інстанції правильно встановив факти та відповідні їм правовідносини,  постановив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права ,  яке ґрунтується на зібраних по справі доказах,  суд прийшов до правильного висновку про підставність вимог прокурора та необхідність їх задоволення і визнання договору дарування від 24 листопада 2006 року квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1недійсним .

Відповідно до  ст. . 230 ЦК України навмисне введення однією із сторін в оману іншої сторони,  щодо обставищякі мають істотне значення( ч. 1  ст.  ст.  229 ЦК України) є підставою для визнання правочину недійсним.  Обман має місце,  якщо сторона заперечує наявність обставин,  які можуть перешкодити вчиненню правочину,  або якщо вона змовчує їх існування. Визначальною ознакою обману є умисні дії сторони правочину,  необхідною умовою для визнання правочину недійсним є також те,  щоб приховувані (шляхом заперечення чи змовчування) обставин могли перешкодити вчиненню правочину,  якби інша особа дізналася про їх існування.

Колегія суддів вважає,  що суд першої інстанції повно з»ясував обставини справи та вірно прийшов до висновку,  що при укладенні договору дарування відповідач ОСОБА_1 ввійшовши в довіру до своєї тітки ОСОБА_2,  навмисно змовчував,  що відчуджує у неї квартиру шляхом дарування,  позбавляючи її житла,  при зверненні до різних інстанцій заяви писав власноручно,  хоча остання могла сама це зробити,  ОСОБА_2 виписана зі спірної квартири за заявою від 04.12.06 p.,  яку останній написав від її імені ,  в даний час прописана в господарстві ОСОБА_4 в АДРЕСА_2,  хоча ніякого відношення   до цього господарства не має.

На час укладення договору дарування ОСОБА_2 мала 80 років,  перебувала в тяжкому та безпорадному стані після смерті чоловіка,  проживала одиноко,  стан її здоров»я погіршився,  чим скористався відповідач при оформленні договору дарування,  який вона уклала під впливом обману з його боку ,  в результаті замовчування обставин та наслідків укладення договору,  її внутрішня воля не відповідала її зовнішньому прояву - волевиявленню,  яке було сформоване під цим впливом .

Згідно  ст. . 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

ОСОБА_2 в судовому засіданні повідомила,  що не мала наміру безкоштовно відчуджувати ( дарувати) свою квартиру племіннику ОСОБА_1,  фактично залишаючись без житла,  про укладення договору дарування дізналася від дочки. В підтвердження цього свідчить той факт,  що вона навіть власні речі не забрала зі спірної квартири .

Відповідно до  ст. . 145 ЦПК України призначення експертизи є обов»язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін,  якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.

Посилання апелянта в скарзі на те,  що суд першої інстанції не провів відносно ОСОБА_2 судово-психіатричної експертизи на предмет її правоздатності при укладенні договору дарування,  проведення якої є обов»язковим ,  не є підставою для скасування рішення суду,  оскільки клопотання в суді першої інстанції про проведення вказаної експертизи жодною зі сторін не заявлялось.

з

Відповідно до  ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Прийняте судом першої інстанції рішення про задоволення позову обґрунтоване наявними у справі доказами,  постановлене у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права і підстав для скасування рішення суду та передачі справи на новий розгляд,  передбачених  ст. 311 ЦПК України,  немає.

Керуючись  ст.  ст.  203, 230,  717 ЦК України,   ст. .  ст. 303,  304,  307,  308,  314,  315 ЦПК України,  Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28.04.1978 р. № 3 зі змінами та доповненнями ,  колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м.  Черкаси від 23 травня 2007 року по справі за позовом прокурора Придніпровського району м.  Черкаси в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування -   відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду м.  Черкаси від 23 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає чинності негайно,  однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 2 місяців із дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.