ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2011 року Справа № 5023/3666/11
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Ю.О. Могилєвкін, суддя Л.М. Бабакова, суддя О.В. Плужник,
при секретарі Казаковій О.В.
за участю представників сторін:
позивача –ОСОБА_1 –дов. № 636 від 05.02.2009р.
відповідача –ОСОБА_2 –дор. № 30 від 10.10.2011р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3921Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 12.07.11 р. у справі № 5023/3666/11
за позовом ФОП ОСОБА_3, м. Бровари, Київська обл.
до Приватне підприємство "Гранд-Б", м. Харків
про стягнення 12000 збитків згідно договору перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні
ВСТАНОВИЛА:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Гранд-Б", м. Харків збитків у розмірі 12000 грн.
12.07.2011р. від позивача до господарського суду Харківської області надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача суму завданих збитків у розмірі 1975955,83 рублів Російської Федерації, що на момент завантаження автомобілю становило 529433,19 грн., які складаються із вартості пошкодженого вантажу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 12.07.2011 р. (головуючий суддя Сальнікова Г.І., судді Лаврова Л.С., Жиляєв Є.М.) прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та продовжено розгляд справи з її урахуванням. В задоволенні позову відмовлено.
Позивач, ФОП ОСОБА_3, з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 12.07.2011 р. по справі № 5023/3666/11 скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судова колегія суду першої інстанції до відносин російських суб’єктів господарювання застосувала норми, які містяться у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Відповідач, ПП "Гранд-Б", у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.
Відповідач зазначив, що позивач не навів жодного доказу на підтвердження дійсного розміру шкоди, жодним доказом не довів, що саме внаслідок винних дій відповідача виникла шкода. Відповідач вважає позицію суду першої інстанції такою, що цілком відповідає закону виходячи з того, що аналогічні норми містять і відповідні норми чинного російського законодавства.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2011 року фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 на адресу ПП "Грант-Б" (відповідача) було направлено претензію про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 529433,19 грн., яка була направлена за допомогою кур'єрської служби доставки "Грандекс".
Обґрунтовуючи вимоги до ПП "Гранд-Б" про відшкодування збитків у сумі 1956442,92 рубля, а відповідно і свої позовні вимоги до ПП "Гранд-Б", позивач посилається на наступне.
29 квітня 2010 року між ПП "Гранд-Б" та Відкритим акціонерним товариством Концерн "Калина" було укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, доказом чого являється товарно-транспортна накладна (СМR) № 0132161, відповідно до змісту якого відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу по маршруту м. Єкатеринбург (Росія) - м. Гостомель (Україна) автомобілем НОМЕР_1/НОМЕР_4, під час розвантаження якого у м. Гостомель, відповідальними працівниками складу вантажоодержувача (ДП "Паллада Україна" ВАТ Концерну "Калина") було виявлено пошкодження вантажу, про що було складено акт № 6000003076 та зроблено відповідну відмітку у СМR, а також, складено Київською торгово-промисловою палатою Акт експертизи № 1-1359 від 07.05.2010 року.
Розмір збитків, завданих ВАТ Концерну "Калина", на думку позивача, становить 1956442,92 російських рублів, які складаються з вартості пошкодженого вантажу, яка визначається на підставі рахунку-фактури № 90044606 від 28.04.2010 року.
25 лютого 2011 року ТОВ "ДХЛ Логістика", виконало позадоговірне зобов’язання відповідача перед вантажовідправником (Відкритим акціонерним товариством Концерн "Калина") та сплатило на його користь суму завданих збитків у розмірі 1956442,92 російських рублів. На підтвердження чого, позивачем надано до суду лист ВАТ Концерну "Калина" від 25 лютого 2011 року.
01 березня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДХЛ Логістика" в особі ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності б/н від 11.01.2011 року та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, було укладено договір (арк. справи 136 том І), відповідно до умов якого ТОВ "ДХЛ Логістіка" уступає на користь ФОП ОСОБА_3 у повному об'ємі право вимоги відшкодування збитків, а також усі додаткові витрати з перевізника ПП "Гранд-Б", у сумі 1956442,92 рубля, яке виникло у ТОВ "ДХЛ Логістика" у зв'язку з псуванням вантажу, перевезення якого відбувалося за маршрутом Єкатеринбург (Росія) - Київ (Україна), автомобілем Івеко гос. номер: № НОМЕР_3/НОМЕР_4, згідно транспортної накладної НОМЕР_5 від 29.04.2010 року, а ФОП ОСОБА_3, в свою чергу, відмовляється від своїх вимог до ТОВ "ДХЛ Логістика" в сумі 1956442,92 рубля, які виникли у ФОП ОСОБА_3 у зв'язку з наданням послуг згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Тобто, як зазначається у позовній заяві, 01 березня 2011 року ФОП ОСОБА_3, виконавши позадоговірне зобов'язання відповідача перед ТОВ "ДХЛ Логістика", сплативши на його користь суму завданих збитків у розмірі 1956442,92 російських рублів, став кредитором ПП "Грант-Б", що підтверджується листом ТОВ "ДХЛ Логістика" від 01 березня 2011 року (арк. справи 38 том І).
Відповідно до статті 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода може відшкодовуватися у вигляді відшкодування збитків, відшкодування в натурі.
Застосування деліктної відповідальності можливе за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, і вини. Звільнення боржника від відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов’язань безпосередньо пов’язано з наявністю чи відсутністю вище вказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.
Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1166 ЦК України, статті 218 ГК України позивач в даній справі повинен довести наступні обставини: наявність обов’язку відповідача берегти вантаж, запобігаючи його втраті чи пошкодженню; факт порушення цього обов’язку; наявність та розмір понесених збитків вантажовідправником - ВАТ Концерном "Калина"; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв’язку тобто прямої залежності витрат, здійснених позивачем від протиправної поведінки відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на лист від 25.02.11р., в якому ТОВ "ДХЛ Логістика" повідомляє, що ВАТ Концерну "Калина" відшкодована шкода у розмірі 1956442,92 крб. (арк. справи 37 том І) та лист від 01.03.11р. за підписом директора ТОВ " ДХЛ Логістика", де вказується, що ОСОБА_3 відшкодував ТОВ "ДХЛ Логістика" у повному обсязі суму шкоди вантажу у розмірі 1956442,92 крб. (арк. справи 38 том І).
Відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст.1); факт здійснення господарської операції підтверджується первинними документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її здійснення (ст.1) та є підставою для бухгалтерського обліку вказаних господарських операцій (ст.9); первинні документи повинні містити, зокрема, інформацію про зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (ст.9).
В апеляційній скарзі позивач неправомірно посилається на те, що суд першої інстанції до даних відносин не застосував норми Російського законодавства, а застосував Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», однак сам позивач знаходиться в України та в позові він посилався на Українське Законодавство. Тим більш, що стаття 9 Федерального Закону РФ «Про бухгалтерський облік»від 21.11.1996р. № 129-ФЗ має аналогічні положення, як і Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, а саме, що таке господарські операції та якими первинними документами підтверджується їх здійснення.
Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що вищезазначені листи відповідно до зазначених норм та вимог статті 34 ГПК України не приймаються до уваги, оскільки вказані листи не можна вважати платіжними документами і вони не підтверджують фактичне перерахування 1956442,92 крб. на розрахункові рахунки.
Таким чином, позивач не довів того факту та не надав документів в підтвердження того, що між ВАТ «Концерн Калина»та ТОВ "ДХЛ Логістика" відбулася господарська операція з відшкодування шкоди, а отже, переходу до ТОВ "ДХЛ Логістика" права вимоги.
Позивач не надав суду первинний розрахунок суми позову, а наданий розрахунок в процесі розгляду справи не відповідає акту експертизи Київської Торгово-промислової палати № 1-1359 від 17.05.2010р.
До заяви про збільшення позовних вимог (арк. справи 143 том І) позивач не надав ні документів, ні належного розрахунку.
Згідно з п. 2 ст. 315 ГК України, п ретензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів.
Як вбачається з акту експертизи Київської Торгово-промислової палати № 1-1359, то він від 17.05.2010р., претензія була пред’явлена позивачем 05.04.2011р. (арк. справи 39 том І), що є порушенням 6-ти місячного строку для її пред’явлення.
Відповідно до п. 3 ст. 315 ГК України, п еревізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців.
Позов був заявлений позивачем 12.05.2011р. до закінчення строку на розгляд претензії.
Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем документи вантажоотримувача про прийомку вантажу не підтверджують вину перевізника.
Так, прийомка вантажоотримувачем здійснювалась з порушенням Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості № П-6 від 15.06.1965р. (далі –Інструкція П-6) та Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості № П-7 від 25.04.1966р. (далі –Інструкція П-7).
Згідно акту № 6000003076 прийомки товару по кількості і якості від 17.05.2010р. прийомка вантажу здійснювалась з 07.05.2010р. о 09:20 год. по 17.05.2010р. о 10:00 год. в автофургоні без представника перевізника, без представника відправника, без представника незаінтересованої організації та представника громадськості, затвердженого належним чином. Тобто, прийомка здійснювалась в односторонньому порядку. Вантаж перевізником був наданий вантажоотримувачу з печаткою та справною пломбою, про що вказано на накладній та в акті прийомки.
В пункті 4 Інструкції П-6 та в пункті 3 Інструкції П-7 міститься аналогічний вичерпний перелік зобов’язань під час прийомки вантажу від органів транспорту, а саме, підприємство - отримувач у відповідності до діючих на транспорті правил перевезення вантажів зобов’язаний перевірити, чи забезпечена збереження вантажу при перевезенні.
В акті прийомки відсутня інформація про те, яким чином здійснювалось збереження вантажу в перервах прийомки в неробочий час та в нічний час.
Згідно з п. 11 Інструкції П-6 та п. 13. Інструкції П-7 прийомка продукції здійснюється особами, уповноваженими на то керівником або заступником керівника підприємства – отримувача. Ці особи несуть відповідальність за суворе дотримання правил прийомки продукції. Підприємство –отримувач зобов’язаний забезпечити, щоб особи, які здійснюють прийомку продукції, добре знали та суворо дотримувались даної Інструкції, а також правила прийомки продукції по кількості, якості та комплектності, встановленими відповідними стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки, іншими обов’язковими правилами.
Однак, акт прийомки не стверджений керівником, а також, в акті прийомки не має пункту про те, що особи, які отримували продукцію, ознайомлені з Правилами прийомки продукції.
Відповідно до п. 8.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97р. № 363 (далі –Правила), перед завантаженням автомобілів, причепів, напівпричепів з кузовом типу "фургон", автоцистерн і контейнерів замовник повинен перевірити придатність рухомого складу та контейнерів для перевезення вантажу у комерційному відношенні. Якщо виявлене пошкодження, яке може вплинути на цілість або якість вантажу при перевезенні, замовник повинен відмовитися від вантаження в такий рухомий склад або контейнери, про що складається акт установленої форми.
Проте, в матеріалах справи відсутній такий акт.
У відповідності до п. 13.6, п. 13.7 зазначених Правил, в разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, перевізник i вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин i суми, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами. Експертиза проводиться у присутності представників перевізника і замовника. Результати експертизи оформляються актом. Акт експертизи підписується експертами й особами, які були присутні при проведенні експертизи.
Зниження якості підтверджується актом експертизи Київської Торгово-промислової палати № 1-1359 від 17.05.2010р., яка також проводилась з 07.05.2010р. по 17.05.2010р.
В даному акті вказано, що пломби не пошкоджені. В п. 14 цього акту вказано, що в пред’явленому автомобілі НОМЕР_1/НОМЕР_4 технічний та комерційний стан описаний в п. 13 даного акту експертизи. Фактично, даний опис в п. 13 відсутній.
Також, в акті експертизи маються різні дані, а саме, товар з зіпсованою упаковкою та товар в незіпсованих транспортних пакетах, з дефектами та без дефектів. Крім того, експерту згідно додатку до акту експертизи був пред’явлений автомобіль без наявності пломб. Ні в акті прийомки, ні в акті експертизи не вказана причина наявності темно-сірого нальоту на картонних коробках та частково на колбочках парфумерної продукції. Окрім того, телеграма відправнику з викликом не направлялась.
На підставі викладеного, вищевказані документи не мають юридичної сили, прийомка по кількості та по якості була здійснена з порушенням п.п. 4, 5, 9, 11, 12 Інструкції П-6 та п.п. 3, 13, 16, пп. б, и, м п. 29, п.п. 30, 32 Інструкції П-7.
Позивач в позові посилається на ст. ст. 23, 25 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року та вважає, що завдані вантажовідправнику збитки в сумі 1956442,92 російських рублів підлягають відшкодуванню з перевізника.
Однак, згідно ст. ст. 23, 25 даної Конвенції перевізник зобов’язаний компенсувати збитки тільки якщо є докази його вини, тому, посилання позивача є безпідставними.
Дослідивши матеріали справи, докази, надані в обґрунтування позовних вимог та заперечень проти них, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивачем не доведено наявність передбачених Законом умов для стягнення збитків, у зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення збитків є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на Законі, а отже задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.
Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 12.07.2011 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення
Рішення господарського суду Харківської області від 12.07.2011 р. у справі № 5023/3666/11 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Ю.О. Могилєвкін
Суддя Л.М. Бабакова
Суддя О.В. Плужник
Повний текст постанови підписаний 14.10.2011р.