Справа № 191/5817/24

Провадження № 2-н/191/212/24

У Х В А Л А

іменем України

25 грудня 2024 року                                        м. Синельникове

Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області  Форощук С.А., розглянувши заяву Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за розподіл природного газу з ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

До Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області через систему «Електронний суд» звернувся представник Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» Гайворонська Н.В. із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за розподіл природного газу з ОСОБА_1 .

Ознайомившись зі змістом заяви, доданими до неї документами, судом встановлено, що за даною заявою не може бути видано судовий наказ, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються документ, що підтверджує сплату судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 164 ЦПК України за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.

Відповідно до підпункту 4-1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви про видачу судового наказу сплачується судовий збір у розмірі 0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, сума судового збору, який необхідно сплатити за подання заяви про видачу судового наказу становить 302 грн. 80 коп.

Проте, до заяви про видачу судового наказу долучена платіжна інструкція № 316 від 17.12.2024 року, згідно якого заявником було сплачено судовий збір у розмірі 242, 24 грн.

Таким чином, судовий збір сплачено у неповному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Оскільки заявником сплачено судовий збір у неповному обсязі, таким чином, заява про видачу судового наказу не відповідає вимогам ч. 3 ст. 163 ЦПК України, а тому у видачі судового наказу слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 163-166, 261,353 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Дніпропетровській філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за заборгованості за спожитий природний газ.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до ч.1 ст.166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, зазначених в цій ухвалі, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою, після усунення її недоліків. Також заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду, або в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя                                         С. А. Форощук