ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня  2024 року                                                        м. Чернівці

справа № 727/9406/24

провадження №22-ц/822/996/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого        Перепелюк І. Б.

суддів: Височанської Н.К., Лисака І.Н.

секретар Собчук І.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівців від 29 жовтня 2024 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління комунальної власності Чернівецької міської ради, фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , третя особа Чернівецька міська рада про скасування наказів та визнання договору оренди недійсним,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Управління комунальної власності Чернівецької міської ради, фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , третя особа Чернівецька міська рада про скасування наказів та визнання договору оренди недійсним.

25.10.2024 року ОСОБА_2 подала клопотанням про зупинення провадження у справі до розгляду справи №727/13582/23, яка перебуває на розгляді колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 серпня 2024 року.

Вказувала, що вищезазначені справи є взаємопов`язаними, задоволення касаційної скарги ОСОБА_2 може об`єктивно вплинути на розгляд даної справи та виключити задоволення судом позовних вимог по даній справі. Також зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 12 серпня 2024 року по цивільній справі №727/13582/23 вказав на те, що ефективним способом захисту порушеного права ОСОБА_2 будуть вимоги про визнання недійсними/скасування наказу про відмову у затвердженні протоколу електронного аукціону, наказів про затвердження протоколу, де переможцем визнано ФОП ОСОБА_1 , визнання недійсним договору оренди та/або переважного права на укладення договору оренди. Натомість з підстав того, що саме договір оренди нерухомого майна №72 від 19.07.2022р., укладений між Управлінням комунальної власності Чернівецької міської ради та ФОП ОСОБА_1 , порушує права ОСОБА_2 як заінтересованої особи, та визнання його недійсним без додаткового скасування наказів Управління комунальної власності Чернівецької міської ради призведе до відновлення порушених прав.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівців від 29 жовтня 2024 року клопотання позивача про зупинення провадження у справі задоволено.

Зупинено провадження у справі № 727/9406/24 за позовом ОСОБА_2 до Управління комунальної власності Чернівецької міської ради, фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , третьої особи Чернівецької міської ради про скасування наказів та визнання договору оренди недійсним до закінчення перегляду справи в касаційному порядку Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду за скаргою ОСОБА_2 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 серпня 2024 року.

В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_3 , про закриття провадження у справі, відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівців від 29 жовтня 2024 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає ухвалу суду першої інстанції такою, що підлягає скасуванню, в зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

В обґрунтування доводів зазначає, що мотивувальна частина оскаржуваної ухвали має певні протиріччя, в зв`язку з цим виникає необхідність наведення заперечень проти зупинення, як на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, так і на підставі п. 10 ч. 1ст. 252 ЦПК України.

В оскаржуваній ухвалі не наведені мотиви в чому полягає об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи.

Ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження всупереч положенням ст. 260 ЦПК України не містить будь-яких мотивів такого зупинення.

Вказані порушення призвели до безпідставного затягування розгляду справи судом. Розумність строків розгляду справи судом визначено як одну з основних засад (принципів) цивільного судочинства відповідно до положень ч.3 ст. 2 ЦПК України. Це узгоджується й з вимогами ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини стосовно права кожного на розгляд його справи судом у продовж розумного строку.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу Управління комунальної власності Чернівецької міської ради вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівців від 29 жовтня 2024 року - без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівців від 29 жовтня 2024 року - без змін.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Управління комунальної власності Чернівецької міської ради, фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , третя особа Чернівецька міська рада про скасування наказів та визнання договору оренди недійсним.

25.10.2024 року ОСОБА_2 заявила клопотання про зупинення розгляду даної справи до розгляду справи №727/13582/23, яка перебуває на розгляді колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 серпня 2024 року.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 , а також представник Управління комунальної власності Чернівецької міської ради, які належним чином були повідомленні про розгляд апеляційної скарги, в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача Кодрян Я.Д. направила на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки перебуватиме довгий час на лікарняному, а представник Управління комунальної власності Чернівецької міської ради в клопотанні просив відкласти розгляд справи, посилаючись на зайнятість в іншому судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що немає підстав для відкладення розгляду справи враховуючи наступне.

За положеннями ст.129 Конституції України, ст. 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

За змістом ст. ст. 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Верховний Суд у постанові від 1 жовтня 2020 року, справа N 361/8331/18,

провадження N 61-22682св19 звернув увагу, що відповідно до ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 223 ЦПК України).

Судом було вжито заходів для належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи належне повідомлення сторін та їх представників, не встановлення поважності причин неявки, а також враховуючи, що сторони реалізували своє право на викладення відповідних аргументів у відзивах на апеляційну скаргу, та зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що в клопотаннях про відкладення розгляду справи слід відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно із ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Задовольняючи клопотання про зупинення провадження, суд першої інстанції зазначив, що правовідносини у справі № 727/13582/23 (провадження № 61-12451ск24) є подібними до тих, що є предметом даного спору, що відповідно матиме значення для вирішення даної справи.

Проте такий висновок суду є помилковим, виходячи з наступного.

Статтями 251-252 ЦПК України передбачено підстави за яких суд зобов`язаний або може зупинити провадження у справі.

Відповідно до п.10 ч.1 ст. 252 ЦПК суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Зупинення провадження у справі – це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

При цьому така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли на розгляді перебуває справа, за наслідками перегляду якої Велика Палата Верховного Суду може прийняти постанову, у якій міститься правовий висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Наведене дає підстави для висновку про те, що необхідність в зупиненні провадження у справі за вищеназваним пунктом виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

При цьому, між двома справами, що розглядаються, має існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній справі, будуть мати преюдиціальне значення для іншої справи.

Разом з цим, відповідна підстава для зупинення провадження у справі застосовується лише у разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Неможливість розгляду справи є оціночним поняттям, яке повинно ґрунтуватися на можливості ухвалення рішення тільки після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для даної справи, в іншій цивільній, кримінальній, адміністративній справі.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року в справі № 761/33089/20 (провадження№ 61-18470св21) вказано, що тлумачення п.6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України свідчить, що обов`язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов: 1) об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі; 2) пов`язаність справ – пов`язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) вказано, що: метою зупинення провадження у справі згідно з п.6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок. Разом із тим, необхідно враховувати, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Отже, така підстава зупинення провадження як неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи застосовується виключно у тому разі, коли в тій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у цій справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

При цьому, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд повинен враховувати, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з`ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної цивільної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі.

Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для зупинення провадження у справі. Взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі.

Відповідних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 910/12694/18, а також 07 вересня 2023 року в рамках справи № 4821/3/23.

Таким чином, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає виключно у випадку саме неможливості (а не недоцільності, бажаності, зручності, тощо) розгляду даної справи до вирішення судом іншої справи. При цьому така неможливість має бути чітко визначена та належним чином аргументована судом при зупиненні провадження.

Як вбачається з матеріалів даної справи, пославшись на взаємопов`язаність справ, суд першої інстанції не аргументував, чому дана справа не може бути розглянута до вирішення цивільної справи № 727/13582/23, та які саме обставини не можуть бути самостійно встановлені в рамках розгляду даної справи.

Не вбачає такої неможливості і колегія суддів апеляційного суду. При цьому з точки зору апеляційного суду заслуговують на увагу й доводи апелянта про те, що зупинення провадження у справі може спричинити невиправдане затягування строків розгляду справи.

Що стосується ухвали суду в частині відмови у задоволенні клопотання про закриття провадження, колегія суддів зазначає наступне. Право на отримання мотивованого судового рішення є процесуальним елементом права на справедливий суд, встановленого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією.

Зазначивши в резолютивній частині ухвали про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження, суд не зазначив доводів заявника та залишив їх без правової оцінки, жодним чином не мотивуючи свого висновку. Невмотивованість судового рішення є підставою для його скасування у зв`язку з порушенням норм процесуального права незалежно від доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Судом порушені норми процесуального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівців від 29 жовтня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню не підлягає.

Судді                                                        І.Б. Перепелюк

                                                        Н.К. Височанська

                                                                       І.Н. Лисак