Справа 350/1275/23

Номер провадження 1-кп/350/50/2024

В И Р О К

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

21 грудня 2024 року Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого – судді ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

з участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області в селищі Рожнятів Калуського району Івано-Франківської області кримінальне провадження за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки села Гошів Долинського району Івано-Франківської області, з вищою освітою,не перебуваючою в шлюбі, пенсіонерки, лікаря Комунального некомерційного підприємства «Долинська багатопрофільна лікарня» раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 жовтня 2022 року за № 12022091220000126,

                                в с т а н о в и в:                                

ОСОБА_4  21 жовтня  2022 року близько 07 год.15 хв. в світлу пору доби та ясну погоду, керуючи автомобілем «Volkswagen Tiguan» номерний знак НОМЕР_1 , власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 є ОСОБА_6 та будучи відповідно до  пункту 1.10. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року учасником дорожнього руху, рухалась зі швидкістю 66,15 км./год. ділянкою автодороги Н-10 «Стрий-Чернівці-Мамалига» в межах населеного пункту по вулиці 22 Січня в селищі Брошнів-Осада Калуського району Івано-Франківської області, із асфальтобетонним покриттям, без вибоїн, з наявною дорожньою розміткою, прямою по напрямку руху, в напрямку міста Калуш.

Наближаючись до пішохідного переходу, що знаходиться на указаній вище вулиці поблизу будинку № 40, ОСОБА_4 не врахувала дорожню обстановку та стан керованого ним транспортного засобу, не зменшила швидкість щоб постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, проявила неуважність та здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_7 , який переходив проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переходу при цьому котив велосипед, чим порушила вимоги  Правил дорожнього руху, а саме:

підпункту «б» пункту 2.3., відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

пункту 12.1., відповідно до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

пункту 12.3, відповідно до якого, у  разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;

пункту 12.4, відповідно до якого, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км./год.;

пункту 18.1, відповідно до якого, водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека,

виконання яких було необхідною і достатньою умовою для запобігання указаної дорожньо-транспортної пригоди.

Однак, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного відповідними дорожніми знаками, по якому в цей час у напрямку зліва направо по ходу руху автомобіля рухався пішохід ОСОБА_7 , водій ОСОБА_4 не зменшила швидкість та не зупинила транспортний засіб, а передньою частиною свого автомобіля здійснила наїзд на потерпілого ОСОБА_7 .

У результаті наїзду потерпілий згідно висновку судово-медичної експертизи Калуського райвідділення Обласного бюро судово-медичної експертизи Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 20 від 14 березня 2023 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітки, з переломами 4-го, 6-го, 7-го та 8-го ребер зліва, правобічного гематоракса, що викликало необхідність проведення операції (15 листопада 2022 року «Лікувальний торакоцентес»), травми тазу з переломом крила правої клубової кістки з утворенням відламків та зміщенням їх латерально, закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, синців і саден в ділянці голови, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення.

Зазначені тілесні ушкодження перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із порушенням водієм ОСОБА_4  Правил дорожнього руху та настанням дорожньо-транспортної пригоди.

 В ході судового засідання  обвинувачена  ОСОБА_4    вину в скоєнні кримінального правопорушення визнала  повністю, розкаялася  в скоєному,  попросила вибачення, при цьому зазначила що жалкує про вчинене, своїми показами підтвердила  обставини, викладені в обвинувальному акті, з висновками судових експертиз погодилася та заперечень до них не має, зокрема, суду пояснила, зранку 21 жовтня 2022 року, близько 7 години вона  на автомобілі «Volkswagen Tiguan» номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є її син ОСОБА_6 виїхала з міста Болехова до міста Івано-Франківська, рухалась на ближньому освітленні фар, так як було похмуро. Коли рухалася по автодорозі в селищі Брошнів-Осада, яка не освітлювалася, на тій ділянці дороги де відбулася дорожньо-транспортна пригода, то побачила «фігуру хлопчика» (попереджувальний знак) на пішохідному переході та потилицю людини, після чого відчула удар та зупинилася, а потім з`їхала на узбіччя. Вийшовши із автомобіля вона побачила потерпілого, який лежав на лівому боці. Після наїзду на потерпілого вона викликала швидку допомогу та поліцію. Згодом вона побачила велосипед, який від удару відлетів в бік. Чи зменшувала вона швидкість перед пішохідним переходом не пам`ятає. З перших днів після дорожньо-транспортної пригоди вона мала намір відшкодувати потерпілому завдані збитки, задля чого її син зустрівся із родиною потерпілого, які оцінили завдану потерпілому моральну та матеріальну шкоду в сумі 7 500 доларів США, і з меншою сумою не погоджувалися, а ця сума для неї була надто великою. Вона зобов`язується відшкодувати завдані збитки за рішенням суду.

Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди визнає частково та позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди не визнає окрім того вважає що судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 38 000 грн є завищеними.

Заслухавши покази обвинуваченої щодо пред`явленого їй обвинувачення, суд прийшов до висновку, що її вина в скоєнні нею кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України доведена та підтверджується наданими стороною обвинувачення доказами, які були досліджені та перевірені в судовому засіданні.

Зокрема вина обвинуваченого підтверджується наступними доказами.

Показами потерпілого ОСОБА_7 , відповідно до яких він 21 жовтня 2022 року о 07 год. 05 хв. на велосипеді поїхав по молоко, освітлення на вулиці не було. Поблизу музичної школи в селищі Брошнів-Осада, коли він наблизився до пішохідного переходу, то зліз із велосипеда та почав переходити дорогу, при цьому поряд з собою котив велосипед. Коли він пройшов одну полосу руху то побачив що машин на іншій полосі немає, машина мабуть була внизу села Креховичі. Рухаючись майже по середині дороги він побачив світло фар та прибав рух, однак автомобіль здійснив наїзд на нього, в результаті якого він отримав тілесні ушкодження та тривалий час лікувався.

Протоколом огляду місця події зі схематичним планом та додатками (фототаблицями), відповідно до яких об`єктом огляду місця події є ділянка автодороги  Н-10 «Стрий-Чернівці-Мамалига» в межах  населеного пункту  по вулиці 22 Січня в селищі Брошнів-Осада Калуського району Івано-Франківської області,  із асфальтобетонним покриттям, без вибоїн, з наявною дорожньою розміткою,  прямою по напрямку руху, в напрямку міста Калуш.  На  місці дорожньо-транспортної пригоди  з правої сторони на смузі  руху в напрямку міста Калуш виявлено  припаркований автомобіль марки «Volkswagen Tiguan» номерний знак НОМЕР_1 , із явними пошкодженнями та неподалік пошкоджений велосипед марки «Aist», які були вилучені з місця події. Протокол, схематичний план до нього та фототаблиці містять слідову інформацію щодо розташуванння автомобіля та велосипеда, та їх пошкодження (а.к.п. 161-180);

Протоколом огляду відеозапису  від 29 жовтня 2022 року, відповідно до якого було здійснено огляд відеоінформації  із камер вуличного відеоспостереження в селищі Брошнів-Осада по вулиці 22 Січня, яка записана на CD-R диск. В ході перегляду відеозапису було встановлено час дорожньо-транспортної пригоди, як рухався автомобіль перед дорожньо-транспортною пригодою, сам момент наїзду автомобіля на пішохідному переході на пішохода, який котив велосипед та розміщення автомобіля, пішохода та велосипеда після зіткнення (а.к.п. 193-194).

В ході судового засідання безпосередньо було досліджено цей доказ - відеозапис, шляхом його перегляду.

Висновком судово-медичної експертизи Калуського райвідділення Обласного бюро судово-медичної експертизи Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 20 від 14 березня 2023 року, відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_7 були встановлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітки, з переломами 4-го, 6-го, 7-го та 8-го ребер зліва, правобічного гематоракса, що викликало необхідність проведення операції (15 листопада 2022 року «Лікувальний торакоцентес»), травми тазу з переломом крила правої клубової кістки з утворенням відламків та зміщенням їх латерально, закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, синців і саден в ділянці голови, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення (а.к.п 213-218 т. 1).

Висновком інженерно-транспортної експертизи Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/109-22/11301-ІТ від 1 листопада  2022 року,  відповідно до якого на момент експертного огляду та дослідження робоча гальмівна система та рульове керування  автомобіля  «Volkswagen Tiguan» номерний знак НОМЕР_1 знаходились у працездатному стані (а.к.п. 222-225 т. 1).

Протоколом проведення слідчого експерименту (зі схемою) від 21 листопада 2022 року, відповідно до якого слідчим в присутності понятих на місця події за наслідками перегляду відеозапису від 29 жовтня 2022 року, із камер вуличного відеоспостереження в селищі Брошнів-Осада по вулиці 22 Січня було проведено заміри: щодо подолання відстані потерпілим з моменту виходу на проїзну частину дороги до розмітки пішохідного переходу, відстані від місця виходу пішохода на розмітку пішохідний перехід до місця наїзду до нього, відстань автомобіля до початку лінії розмітки пішохідного переходу (а.к.п. 226-229 т. 1).

Протоколом проведення слідчого експерименту (зі схемою) від 7 травня 2023 року, відповідно до якого в ході проведення слідчого експерименту ОСОБА_4 будучи в статусі свідка та місці події повідомила про обставини дорожньо-транспортної пригоди та відповідно до її пояснень та вказівок було складено схему дорожньо-транспортної події (а.к.п. 230-233).

Висновком  фототехнічної експертизи Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/109-22/12712-ФП від 30 грудня  2022 року,  відповідно до якого пішохід ОСОБА_7  з велосипедом подолав відстань з моменту початку свого руху з проїзної частини  дороги (як на скріншоті № 1) до пішохідного переходу (як на скіншоті № 2),  якщо дана відстань становить 9,5 м, час за який становить 3,8 с.  ОСОБА_7   з велосипедом подолав відстань з моменту  виходу на пішохідний перехід (як на скріноті № 2) до моменту найзду на нього автомобілем, якщо дана відстань становить 3,2 м, час  за який становить 1,64 с.  Автомобіль    «Volkswagen Tiguan» номерний знак НОМЕР_1  подалав відстань з моменту  появи в полі зору відеоакамери світіння його передніх фар (як на скріншоті № 3) до початку розмітки пішохідного переходу (як на скіншоті № 4), якщо дана відстань становила 13,23 м, час за який станоаваить - 0, 72 с. Автомобіль  «Volkswagen Tiguan» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 з моменту появи в полі зору відеокамери світіння його передніх фар (як на скріншоті № 3) до початку розмітки пішохідного переходу (як на скіншоті № 4), якщо він подолав відстань 13,23 м, рухається зі швидкістю, що становить 66,15 км/год. (+ -) 2,646 км/год. (а.к.п 238-245 т. 1).

Висновком інженерно-транспортної експертизи Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/109-23/5622-ІТ від 7 червня  2023 року,  відповідно до якого,  за заданим комплексом вихідних даних, водій автомобіля  «Volkswagen Tiguan» номерний знак НОМЕР_1   ОСОБА_4 , рухаючись з встановленою швидкістю 66,15 км/год. (+ -) 2,646 км/год. не мала технічної можливості уникнути  наїзду на пішохода ОСОБА_7 , шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування з моменту  виникнення небезпеки для руху. Рухаючись із максимально-допустимою на  даній ділянці дороги швидкістю 50  км./год., водій автомобіля  «Volkswagen Tiguan» номерний знак НОМЕР_1   ОСОБА_4 , мала технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_7   шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування з моменту виникнення  небезпеки для руху.  В заданій  дорожньо-транспортній ситуації, водій автомобіля  «Volkswagen Tiguan» номерний знак НОМЕР_1   ОСОБА_4  повинна була, із технічної точки зору, керуватися вимоги пунктів 12.2, 12.4, 12.3 Правил дорожнього руху. У відповідності до вимог  вказаних пунктів Правил дорожнього руху в ситуації, яка склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля  «Volkswagen Tiguan» номерний знак НОМЕР_1   ОСОБА_4  повинна була, із технічної точки зору, рухатися даною ділянкою проїзної частини дороги зі швидкістю не більше 50 км./год., а з моменту виникнення небезпеки для руху (настання видимості  пішохода ОСОБА_7  на проїзній частині) – негайно вжити заходів для зменшення швидкості а ж до зупинки транспортного засобу.  За даним комплексом вихідних даних, причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору були обставини, які пов`язані з невідповідністю дій водія автомобіля  «Volkswagen Tiguan» номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_4 вимогам пунктів 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху.

Оцінивши зазначені докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані з дотриманням вимог закону і вважає їх належними, допустими та достовірними

Суд вважає пред`явлене   ОСОБА_4  обвинувачення доведеним і кваліфікує її дії за частиною першою  статті 286  Кримінального кодексу України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні виду і міри покарання суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 50 Кримінального кодексу України,  особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, як законний захід особливої форми державного примусу, як одну з форм реалізації кримінальної відповідальності, індивідуалізації застосування примусу тільки до особи, визнаної винною у вчинені кримінального правопорушення і таке покарання має на меті не тільки кару, а й покарання необхідне й достатнє для її виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень і не повинно мати на меті завдання фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до пункту 20  Постанови Пленуму Верховного Суду України № 24 від 23 грудня 2005 року  із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду № 18 від 19 грудня 2008 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 Кримінального кодексу України   суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Суд приймає до уваги, що обвинувачена вчинила кримінальне правопорушення, яке відповідно до статті 12 Кримінального колексу України   відноситься до категорії нетяжких злочинів, суб`єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини, що визначається характером ставлення до наслідків.

Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини кримінального провадження, тяжкість заподіяних наслідків, спосіб вчинення кримінального правопорушення.

Щодо особи обвинуваченої суд бере до уваги, що остання має стійкі соціальні зв`язки, на її утриманні на теперішній час перебуває син ОСОБА_6 , який потребує стороннього догляду, відповідно до довідок Комунального некомерційного підприємства «Болехівська центральна міська лікарня» № 29 від 27 червня 2023 року та № 48 від 30 червня 2023 року ОСОБА_4 на обліку в психоневрологічному та наркологічному кабінеті лікарні не перебуває, за медичною допомогою до цих лікарів не зверталася, за місцем проживання характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, є особою пенсійного віку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, суд не встановив.

До обставин, що пом`якшують покарання  обвинуваченої суд відносить  щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; добровільне відшкодування завданого збитку, виходячи з наступного.

Верховний суд у Постанові від 18 вересня 2019 року (справа № 166/1065/18) зазначив, що розкаяння передбачає, крім визнання факту скоєння злочину, ще й дійсне визнання власної провини, щирий жаль та осуд своєї поведінки

Так, щире каяття означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання

Під час судового розгляду, судом проаналізовано поведінку обвинуваченої після вчинення кримінального правопорушення, наслідки суспільно-небезпечного діяння, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності.

Так в судовому засіданні обвинувачена співчувала потерпілому, осуджувала свою поведінку, а саме що допустила наїзд на потерпілого, щиро жалкує про вчинене, та зобов`язується відшкодувати кошти, які суд стягне з неї в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», рішення суду має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

Однак, як зазначено в обвинувальному акті обставинами що пом`якшують покарання обвинуваченої є його щире каяття у скоєнні кримінального правопорушення, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Суд погоджується із позицією обвинувачення щодо існування таких обставин, так як обвинувачена як убачається із обвинувального акту визнавала свою вину, активно сприяла слідству та не змінювала свою позицію під час судового розгляду кримінального провадження.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 7 листопада 2018 року у справі № 297/562/17, провадження № 51-329км18, зауважив, що щире каяття як таке, характеризує суб`єктивне ставлення винного до вчиненого злочину, яке полягає в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася.

При наявності щирого каяття особи не обов`язковим має бути активне сприяння у розкритті злочину. Активне сприяння розкриттю злочину є окремою обставиною, що пом`якшує покарання пункт 1 частини першої статті 66 Кримінального кодексу України.

Тобто, передбачені пунктом 1 частини першої статті 66 Кримінального кодексу України  обставини, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину є альтернативними, незалежними та можуть існувати відокремлено одна від одної.

В роз`ясненнях постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що судам треба мати на увазі, що наведений у частині першій статті 66 Кримінального кодексу України перелік обставин, які пом`якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати пом`якшуючими й інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті (наприклад, вчинення злочину внаслідок збігу випадкових обставин чи неправильної поведінки потерпілого, відвернення підсудним шкідливих наслідків злочину, часткове відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди). Визнання обставини такою, що пом`якшує покарання, має бути вмотивоване у вироку.

Так під час розгляду кримінального провадження обвинувачена в добровільному порядку відшкодувала потерпілому в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.        Відповідно до вимог частини першої статті 69 Кримінального кодексу України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене  статтями 403,  405,  407,  408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. 

У пункті 8 Постанови Пленуму  Верховного суду  України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про  практику призначення  судами кримінального  покарання» зі  змінами,  внесеними   згідно з  Постановами Верховного Суду № 18 від 10 грудня 2004 року, № 8 від 12 червня 2009 року та №11 від 6 листопада 2009 року зазначено, що перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або непризначення обов`язкового додаткового покарання (стаття 69 Кримінального кодексу України може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

На підставі викладеного вище, суд з урахуванням обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, даних про особу обвинуваченої, приходить до висновку що обвинуваченій слід призначити покарання у виді штрафу (мінімального розміру передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України) із застосуванням статті 69 Кримінального кодексу України, а саме непризначення обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Таке покарання на переконання суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої, буде цілком відповідати тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, особі винної.

В ході судового засідання потерпілим подано позов, відповідно до якого він просив стягнути з обвинуваченої в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 50 437 грн. 20 коп., моральної шкоди - 300 000 грн. та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 38 000 грн.

Під час розгляду кримінального провадження обвинуваченою в рахунок відшкодування моральної шкоди було перераховано потерпілому 50 000 грн., у зв`язку з чим потерпілим було подано заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з обвинуваченої в рахунок відшкодування матеріальної шкоди -  437 грн. 20 коп., моральної шкоди - 300 000 грн. та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 38 000 грн.

У запереченнях на позовну заяву та заяву про зміну позовних вимог, обвинувачена позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди визнала частково та позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди не визнала, окрім того вважала що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 38 000 грн є завищеним.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що до розгляду підлягають позовні вимоги , щодо стягнення з обвинуваченої в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 50 437 грн. 20 коп., моральної шкоди - 300 000 грн. (із яких 50 000 грн. відшкодовано) та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 38 000 грн., (з урахуванням відшкодованої суми моральної шкоди в сумі 50 000 грн.), так як обвинувачена позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди не визнала.

Згідно з положеннями частини другої статті 127 Кримінального процесуального кодексу України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Статтею 128 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов, зокрема до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до положень частини першої статті 129 Кримінального процесуального кодексу України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до частини першої статті  1177 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

       Вирішуючи заявлений потерпілим цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди, суд приходить до висновку, що він підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Перевіривши надані потерпілим докази на підтвердження матеріальної шкоди, суд прийшов до висновку що до відшкодування належать витрати пов`язані із лікуванням отриманих травм під час дорожньо-транспортної пригоди.

Як убачається із висновку судово-медичної експертизи Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 20 від 14 березня 2023 року у потерпілого ОСОБА_7 були діагностовані такі захворювання: виразка дванадцятипалої кишки хронічна, без кровотечі і прориву; виразкова хвороба, активна фаза з вираженим болевим та диспепсичним синдромом важкий перебіг; хронічний гастродуоденіт в стадії загострення з підвищенною секреторною функцією; бульбіт; дуоденостаз; деформація цибулини 12 п.к.; стеноз цибулини 12 п.к. 1 ст. (субкомпенсований); інший хронічний панкреатит; хронічний панкреатит, активна фаза, болева форма, часто рецидивуючий перебіг з ферментативною недостатністю підшлункової залози; інші уточнені неінфекційні гастроентерити і коліт; вторинний коліт з вираженим констипаційним синдромом; поліп печінкового кута товстого кишківника; доліхосигма; трансверзоптоз; жирова дегенерація печінки, некласифікована в інших рубриках; гепатоз; енцефалопатія неуточнена; енцефалопатія змішаного генезу (діабетична гіпертензивна); діабетична дистальна симетрична полінейропатія н/к; цукровий дібет типу 2 з множинними мікросудинними та іншими уточненими несудинними ускладненнями; ЦД 2 тип, середня важкість, стадія субкомпенсації; атеросклерозна серцево-судинна хвороба; ІХС; кардіосклероз дифузний; синусова тахікардія; хронічний назофарингіт; хронічний субатрофічний риніт.

При цьому будь-яких даних, що на зазначені вище захворювання потерпілий захворів внаслідок отриманих травм суду не надано.

А отже відшкодуванню підлягають кошти на придбання: ліків пов`яаних із лікуванням травм та знеболюючих препаратів (дімедрол, кедол, лідокаїн, ревмоксикам, осетрон, бетадін-мазь), шприців, голок спінальних, продуктів харчування, напоїв, засобів гігієни, а також витрати на придбання палива, необхідного для перевезення потерпілого та родичів, які здійснювали догляд за потерпілим в лікарні на загальну суму 10 527 грн 97 коп. та ця сума підлягає стягненню з обвинуваченої.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити, зокрема в придбанні ліків не пов`язаних із лікуванням травм, а також витрат понесених відповідно до договору догляду під час перебування потерпілого на стаціонарному лікуванні в сумі 31 416 грн.

Щодо витрат пов`язаних із доглядом слід зазначити, що такий догляд повинен був бути оформлений відповідно до Закону України «Про соціальні послуги», окрім того, до матеріалів справи не долучено висновок ЛКК що потерпілий перебуваючи в медичному закладі на стаціонарному лікуванні потребував додаткового стороннього догляду.

       Відповідь головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» на запит адвоката про те, що потерпілий потребував стороннього догляду не є висновком лікарсько-консультативної комісії.

       Слід також зазначити що у даній відповіді міститься інформація, що потерпілий зокрема перебував на лікуванні у відділенні центру фізичної та реабілітаційної медицини, тобто йому надавалася професійна медична допомога.

Окрім того, сторонами цивільно-правової угоди № 1 від 24 листопада 2022 року (договір догляду) є громадяни ОСОБА_8 (замовник) та ОСОБА_9 (виконавець), а отже доказів того, що саме потерпілий ОСОБА_7 поніс витрати пов`язані із наданням послуг догляду суду не надано.

Щодо цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди,

Відповідно до позовних вимог потерплий просив стягнути з обвинуваченої в рахунок відшкодування моральної шкоди 300 000 грн, обгрунтовуючи позов тим, що діями обвинуваченої йому завдано непоправної моральної шкоди, спричиненої моральними та фізичними стражданнями, які викликали негативні зміни у життя внаслідки даної психотравмуючої події не зникнуть ніколи. Негативні переживання та спогади, погіршення психологічного та фізичного здоров`я. До дорожньо-транспортної пригоди він здійснював догляд за сином, особою з інвалідністю, проте після вчинення по відношенню до нього злочину сам потребує стороннього догляду, та не може самостійно, без допомоги пересуватися, Дана подія призвела до постійного стану пригніченості, тривоги, емоційної реакції при згадуванні, важкості виконувати повсякденні обов`язки, відірваності від соціальрного життя, порушення сну, неприємних сновидінь, емоційної напруги, реакції замикання, фіксованості на негативних переживаннях, невпевненості в собі.

Обвинувачена цивільний позов в частині стягнення з неї моральної шкоди визнала частково, а саме в сумі 50 000 грн, які відшкодувала потерпілому під час розгляду кримінального провадження у добровільному порядку.

З урахування викладеного, суд вважає що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, з урахуванням добровільного відшкодування такої шкоди в сумі 50 000 грн підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 30 000 грн, при цьому суд виходить з наступного.

У пункті 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 2 липня 2004 року «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів», орієнтовано суди на необхідність керуватися відповідними положеннями Цивільного кодексу  України та роз`ясненнями, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Зокрема, у пункті 3 зазначеної Постанови вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктом 9 вказаної Постанови передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до частини третьої статті 23 Цивільного кодексу України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд вважає, що внаслідок протиправних дій обвинуваченої потерпілому була завдана моральна шкода, яка виразилася в перенесенні фізичного болю та моральних страждань, погіршення стану здоров`я, пониженні його працездатності та неможливості дійснювати догляд за сином, особою з інвалідністю, що свідчить про причинний зв`язок між подією та її наслідками.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд врахував фізичні та моральні страждання потерпілого, характер дій обвинуваченої, а також конкретні обставини справи, а саме що злочин вчинено потерпілою з необережності.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує також дані про особу обвинуваченої, яка є пенсіонеркою, працює лікарем на 0,5 ставки, проживає з сином ОСОБА_6 , який у зв`яку із отриманими травмами: множинні переломи кісток тазу, переломами: кульшової западини, лобкової кістки, сідничної кістки та відповідно до медичного висновку ЛКК № 19/11/2024-1 від 19 листопада 2024 року та висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 19/11/2024-1 від 19 листопада 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-здоров`я», потребує постороннього догляду на непрофесійній основі, визнала вину та щиро розкаялася, добровільно частково відшкодувала завдану моральну шкоду.

Отож з урахуванням викладеного, суд вважає, що сума в розмірі 300 000 гривень на відшкодування моральної шкоди є завищеною, зазначене узгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості, відповідає характеру й обсягу понесених потерпілим моральних страждань.

Визначаючи розмір такого відшкодування суд враховує, що потерпілим суду не було надано доказів на підтвердження наявності загострення його особистих характерологічних особливостей та поведінкових реакцій, зміни та погіршення світосприйняття в цілому, що зробило сприйняття життя суб`єктивно неприємним та складним.

Розмір присудженої до відшкодування моральної шкоди має бути достатнім для розумного задоволення потреби потерпілої особи і не повинен вести до збагачення потерпілого за рахунок винного.        

На думку суду, розмір морального відшкодування в загальній сумі 80 000 гривень (із яких 50 000 грн відшкодовано) є адекватним тим моральним стражданням і переживанням, яких зазнав потерпілий, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень.

Вирішуючи питання про стягнення із обвинуваченої на користь потерпілого процесуальних витрат на правову допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно позовних вимог потерпілий просив стягнути з обвинуваченої судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 38 000 грн.

Пунктом 1 частини першої статті 118 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що процесуальні витрати складаються з витрат на правову допомогу.

Відповідно до частини другої статті 120 Кримінального процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до частини першої статті 124 Кримінального процесуального кодексу України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Матеріалами долученими до матеріалів кримінального провадження підтверджується надання адвокатом ОСОБА_10 потерпілому ОСОБА_7 правничої допомоги у кримінальному провадженні, а саме: ордером на надання правничої (правової) допомоги виданого на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 4 вересня 2023 року (а.к.п. 24 т. 1); копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю (а.к.п.25 т.1), акт приймання-передачі послуг від 12 листопада 2024 року (а.к.п. 26 т. 2); квитанцію до прибуткового касового ордера № 22 від 28 жовтня 2022 року про прийняття коштів від ОСОБА_7 в сумі 38 000 грн. на підставі договору від 28 жовтня 2022 року (а.к.п. 32 т. 2).

При цьому адвокатом не долучено а ні договору про надання правової допомоги б/н від 4 вересня 2023 року, а ні договору про надання правової допомоги б/н від 28 жовтня 2023 року, акт приймання-передачі послуг від 12 листопада 2024 року не містить зазначення вартості виконаних робіт на загальну суму 38 000 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

При визначенні необхідного розміру витрат на правову допомогу, суд керується відповідними правовими позиціями, які зафіксовані Верховним Судом, зокрема в Постанові від 1 серпня 2019 року у справі № 915/237/18, де зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Також констатовано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених потерпілим на правничу допомогу у зв`язку з розглядом кримінального провадження, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в суді; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 1 грудня 2021 року у справі№ 910/20852/20.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження позиція обвинуваченої та потерпілого була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду кримінального провадження.

Враховуючи викладене, складність цього кримінального провадження, обсяг та зміст заявленого цивільного позову, а також кількість та тривалість судових засідань за участі представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 , суд керуючись положеннями норм статтей 133, 137, 141-142 Цивільного процесуального кодексу України та такими критеріями, як обґрунтованість, розумність та пропорційність до предмета спору, з урахуванням клопотання обвинуваченої щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги, приходить до висновку про зменшення розміру витрат потерпілого на професійну правничу допомогу та про необхідність стягнення з обвинуваченої таких витрат в сумі 15 000 грн.

Відповідно до частини другої статті 124 Кримінального процесуального кодексу України, суд стягує з обвинуваченої на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Враховуючи що у кримінальному провадженні були проведені судові інженерно-транспортні за фототехнічна експертизи то витрати на їх проведення в сумі 5687 грн 60 коп.  підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.

Питання про скасування арешту майна суд вирішує в порядку статті 174 Кримінального процесуального кодексу України.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Запобіжний захід до обвинуваченої не обирався.

Керуючись статями 100, 124, 174, 348, 351, 368-371, 374, 532 Кримінанального процесуального кодексу України,

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати  винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України із застосуванням статті 69 Кримінального кодексу України  та призначити їй покарання виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень, без позбавлення права керувати транспортними засобами

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 30 000 (тридцять тисяч) грн., матеріальної шкоди 10 527 (десять тисяч п`ятсот двадцять сім) гривень 97 копійок, судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь держави витрати за проведення експертами Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України експертиз: судових інженерно-транспортних експертиз: № СЕ-19/109-22/11301- ІТ від 1 листопада 2022 року в сумі 1887 грн 80 коп.; № СЕ-19/109-235622/- ІТ від 7 червня 2023 року в сумі 1887 грн 80 коп.; судової фототехнічної № СЕ-19/109-22/12712 - ІТ від 30 грудня 2022 року в сумі 1887 грн 80 коп.; а всього 5687 (п`ять тисяч шістсот вісімдесят сім) грн 60 коп.

Скасувати заборону на відчуження автомобіль  марки «Volkswagen Tiguan» номерний знак НОМЕР_4 , власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію траснспортного засобу серії НОМЕР_2 є ОСОБА_6 встановлену ухвалою слідчого судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2022 року (справа № 350/1283/22, провадження 1-кс/350/300/2022).

Скасувати арешт на велосипед «АIST», який належить ОСОБА_7 накладений ухвалою слідчого судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2022 року (справа № 350/1283/22, провадження 1-кс/350/301/2022).

Речові докази:  автомобіль  марки «Volkswagen Tiguan» номерний знак НОМЕР_4 , який згідно постанови про визнання речей речовими доказами від 24 жовтня 2022 року був визнаний речовим доказом та в подальшому був переданий власнику ОСОБА_6 відповідно до ухвали слідчого судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області 26 жовтня 2022 року - залишити за останнім; велосипед «АIST», який згідно постанови про визнання речей речовими доказами від 26 жовтня 2022 року був визнаний речовим доказом зберігається на території відділення № 2 (селища Рожнятів Калуського ВРП ГУНП в Івано-Франківській області - повернути потерпілому ОСОБА_7 ; CD-R диск із відеозаписом з камер вуличного відеоспостереження в селищі Брошнів-Осада по вулиці 22 Січня, який згідно постанови про визнання предметів речовими доказами від 28 жовтня 2022 року був визнаний речовим доказом та в подальшому був переданий суду прокурором - зберігати в матеріалах кримінального провадження; медичну карту стаціонарного хворого № 7804 від 21 жовтня 2022 року на ім`я ОСОБА_7 , яка згідно постанови про визнання та долучення до кримінального провадження речових доказів від 2 грудня 2022 року була визнана речовим доказом та передана на зберігання до камери зберігання речових доказів Відділення поліції № 2 (селища Рожнятів Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області - повернути за належністю до Комунального некомерційного підприємства «Калуська центральна районна лікарня»; карту виїзду ШМД від 21 жовтня 2022 року, яка згідно постанови про визнання та долучення до кримінального провадження речових доказів від 2 грудня 2022 року була визнана речовим доказом та передана на зберігання до камери зберігання речових доказів Відділення поліції № 2 (селища Рожнятів Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області - повернути за належністю до Комунального некомерційного підприємства «Калуська центральна районна лікарня»; медичну карту стаціонарного хворого № 22683/2022 від 21 жовтня 2022 року та CD-R диск від 21 жовтня 2022 року на ім`я ОСОБА_7 , які згідно постанови про визнання та долучення до кримінального провадження речових доказів від 18 лютого 2023 року були визнані речовим доказами та передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Відділення поліції № 2 (селища Рожнятів Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області - повернути за належністю до Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради».

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

               Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

       Суддя:                          ОСОБА_1