Справа № 156/1469/24

Провадження № 2/156/418/24

Рядок статзвіту № 69

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 грудня 2024 року                 сел.Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Комзюк Н.Н.,

за участю секретаря судового засідання - Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,-

                                        ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Свередюк Ю.А. звернулася до Іваничівського районного суду Волинської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з останнього на користь позивача на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме з твердої грошової суми (1200 грн.) на 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Позов обґрунтовує тим, що рішенням Нововолинського міського суду від 18 червня 2019 року, яке набрало законної сили 19 липня 2019 року, було вирішено змінити розмір аліментів, що стягуються рішенням Іваничівського районного суду від 22 жовтня 2014 року та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина у розмірі 1200 грн. щомісячно з індексацією відповідно до закону, починаючи з дня набрання рішенням законної сили. На даний час аліменти стягуються у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, так як аліменти у розмірі 1200 не відповідають вимогам 182 СК України. Проте, визначеного розміру аліментів не вистачає для забезпечення нормальної життєдіяльності дитини, а позивач вимушена самостійно нести додаткові витрати на утримання сина, порівняно з 2019 роком.

Таким чином, представник позивача зазначає, що вибір способу стягнення аліментів є правом одержувача аліментів, а задоволення позову сприятиме забезпеченню потреб дитини та не вплине на погіршення матеріального становища позивача.

Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 27 листопада 2024 відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача адвокат Свередюк Ю.А. подала заяву, у якій позовні вимоги підтримала, просила розглядати справу без її участі та участі позивача.

Відповідач подав заяву, у якій проти задоволення позовних вимог не заперечував. Просив зменшити розмір судових витрат, понесених позивачем за надання професійної правничої допомоги, з 7000 грн до 1500 грн, у зв`язку із очевидним завищенням таких витрат.

Суд, з урахуванням поданих заяв сторін про розгляд справи за їх відсутності, вважає за можливе провести розгляд справи без їх участі на підставі наданих доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов наступних висновків.

Сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис №637, виданого 10 грудня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Нововолинського міського управління юстиції Волинської області.

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 18 червня 2019 року (справа №165/828/18), яке набрало законної сили 19 липня 2019 року, змінено розмір аліментів, що стягувались за рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 22 жовтня 2014 року, та вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1200 грн. щомісячно з індексацією відповідно до закону, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

За змістом ст.51 Конституції України дитинство являється об`єктом охорони держави.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України (далі-СК України), батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Таким чином, законодавець чітко визначив, по-перше, що аліменти стягуються або у частці, або у твердій грошовій сумі. По-друге, правом вибору виду аліментів (частка чи грошова сума) наділений той з батьків, з ким проживає дитини. По-третє, одержувач аліментів вправі ініціювати питання щодо зміни способу стягнення аліментів, визначеного рішенням суду.

Згідно зі ст.206 Цивільного процесуального кодексу України (далі-ЦПК України) відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідач позовні вимоги визнав, про що свідчить подана заява, і таке визнання позову не суперечить закону і не порушує права чи інтереси інших осіб, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити.

Як роз`яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Виконавчий лист, виданий по справі №165/828/18 у частині стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, підлягає відкликанню.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд виходить з наступного.

З огляду на положення ст.ст. 141, 142 ЦПК України, ст.7 Закону України «Про судовий збір», визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті та звільнення позивача від сплати судового збору при подачі позову, з відповідача у дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

Також, у позові заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача 7000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до положень п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з п.1, п.2 ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Судом встановлено, що між адвокатом Свередюк Ю.А. та ОСОБА_1 15.11.2024 укладено договір про надання правової допомоги відповідно до п.1.1 якого адвокат зобов`язується надати правничу допомогу.

У пункті 3.1 договору сторони у згодили, що фіксований розмір гонорару встановлюється для вчинення окремої дії, зокрема гонорар за написання заяви по суті справи складає 7000 грн.

Згідно із квитанцією до прибуткового касового ордеру №62 від 18.11.2024 адвокат Свередюк Ю.А. прийняла від ОСОБА_1 7000 грн на підставі договору від 15.11.2024.

Таким чином, суд вважає доведеним факт надання позивачу правової допомоги за умовами договору про надання правової допомоги 15.11.2024, а також понесення нею фактичних витрат за надання такої допомоги у розмірі 7000 грн.

Заявою від 19.12.2024 відповідач просив зменшити розмір судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, оскільки вважає його завищеним.

Враховуючи заяву позивача щодо зменшення розміру судових витрат, а також те, що дана цивільна справа не є справою значної складності, розглядалася у спрощеному позовному провадженні, надана адвокатом послуга складається з написання позовної заяви, яка оцінена у 7000 грн, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, у зв`язку з чим наявні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 1500 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 259, 263-265, 268, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів задовольнити.

Змінити спосіб стягуваних з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми (1200 грн.) на 1/4 частку усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави 605,60 грн. судового збору.

З дня набрання рішенням законної сили, стягнення по виконавчому листу, виданому на підставі рішення Нововолинського міського суду від 18 червня 2019 року у справі №165/828/18 припинити та відкликати цей виконавчий лист.

Після набрання рішенням суду законної сили видати виконавчий лист для пред`явлення на виконання у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Відповідно до вимог п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП – НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя                                                                                               Н.Н. Комзюк