справа № 165/4743/24

провадження №2/165/800/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року                                         м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого        судді                                                Гайворонського О.В.,

з участю секретаря судового засідання                        Дячук С.Л.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

встановив:

ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовні вимоги обґрунтовує наступним.

09.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю  «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 76697711, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з повною інформацією щодо позикодавця та його послуг, усіма умовами Правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті первісного кредитора. Згідно з умовами договору позики позичальник зобов`язувався вчасно повернути позику та сплатити відсотки за користування позикою, проте свої зобов`язання не виконав.

14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено договір факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ» за окрему плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від № 22 від 11.04.2024 до згаданого договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 76697711 від 09 листопада 2023 року в сумі 22 722 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за кредитним договором, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 в користь ТзОВ «ФК «ЄАПР» 22 722,00 грн заборгованості за договором позики № 76697711, що включає: 6 000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 16 722,00 грн – сума заборгованості за відсотками, а також понесені судові витрати у справі.

Ухвалою від 12 листопада 2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

Відповідач у визначений судом строк відзиву на позовну заяву та будь-яких інших клопотань до суду не подав.

Представник позивача за довіреністю Грибанов Д.В. у позовній заяві просив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, за відсутності позивача.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні фактичні обставини справи, зміст відповідних спірних правовідносин та застосовує до них такі норми права.

Судом встановлено, що 09.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю  «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 76697711 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, за умовами якого позичальнику надається кредит у розмірі 6000,00 грн (п.п.2.1 договору) строком на 30 днів зі фіксованою процентною ставкою 2,5% в день (п.п.2.2), орієнтовна загальна вартість кредиту становить (за стандартною ставкою) 10 500,00 грн. Кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника (а.с.7-9).

14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №14/06/21, редакція якого змінювалася додатковими угодами № 2 від 28.07.2021 та № 22 від 11.04.2024, відповідно до умов якого: ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ» право грошової вимоги до третіх осіб – боржників; перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги, сума таких вимог та інші дані зазначаються у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору (а.с.12-13, 14,15).

11 квітня 2024 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» підписали акт прийому-передачі реєстру боржників № 22 за договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 (а.с.16).

Позивачем надано суду витяг з Реєстру боржників № 22 до вказаного договору факторингу про перехід до ТзОВ ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги до відповідача за договором № 76697711 від 09 листопада 2023 року в сумі 22 722,00 грн (а.с.17).

У розрахунку заборгованості зазначено, що боржник ОСОБА_1  станом на 30.09.2024 має непогашенузаборгованість в сумі 22 722,00 грн, з яких: 6 000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 16 722,00 грн – сума заборгованості за відсотками (а.с.18).

Згідно із ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України  правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями частини першої статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина друга статті 639 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як регламентовано статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. (стаття 1054 ЦК України).

Положеннями параграфа 1 глави 71 ЦК України (статті 1046, 1049) визначено , що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З урахуванням наведених норм законодавства при розгляді даної цивільної справи підлягають встановленню та доказуванню фактичні обставини щодо виконання позикодавцем обов`язку надання коштів відповідачу (позичальнику), отримання відповідачем коштів та виникнення у відповідача перед позивачем обов`язку повернути кошти, з приводу чого суд робить такі висновки.

Згідно з умовами п.1 договору позики № 76697711 від 09.11.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю  «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника (а.с.7).

Згідно ст. 1087 ЦК України, розрахунки за участю фізичних осіб, не пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або безготівковій формі. Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом. Граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб - підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.

Відповідно до ст. 1088 ЦК України, під час здійснення безготівкових розрахунків допускається застосування платіжних інструкцій, передбачених законодавством України, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, небанківських надавачів платіжних послуг, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків. Порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється цим Кодексом, законом та банківськими правилами.

Відповідно до частин 1, 2  статті 13 Закону України «Про електронну комерцію»  розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України "Про платіжні послуги", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг. Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Відповідно до п. п. 3, 57 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги»: безготівкові розрахунки - перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів; платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг зобов`язаний вести облік своїх операцій та подавати до Національного банку України звітність щодо здійснення діяльності з надання платіжних послуг відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про платіжні послуги» усі документи, що підтверджують надання платіжних послуг (виконання платіжних операцій), зберігаються надавачами платіжних послуг та їх комерційними агентами не менше п`яти років з дня припинення ділових відносин з клієнтом або з дня завершення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтом.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про платіжні послуги», надання платіжних послуг (у тому числі виконання окремих або разових платіжних операцій, відкриття та обслуговування рахунків тощо) здійснюється на підставі договору, що укладається між надавачем платіжних послуг та користувачем відповідно до вимог законодавства, на узгоджених сторонами умовах.

Як вбачається із положень ч.ч. 1, 2, 6, 7 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», форма та порядок надання платіжної інструкції визначаються в договорі між користувачем та надавачем платіжних послуг, якщо інше не передбачено законодавством. Платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Надавач платіжних послуг зобов`язаний забезпечити фіксування в операційно-обліковій системі дати і часу надходження платіжної інструкції, прийняття її до виконання (або відмови в її прийнятті), виконання платіжної інструкції. Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України «Про платіжні послуги» небанківські надавачі платіжних послуг забезпечують виконання платіжних операцій користувачів через розрахункові рахунки, відкриті в банках або в розрахунковому банку платіжної системи, учасниками якої вони є.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою цього Закону визначено обов`язкові реквізити первинних документів.

Позивачем на підтвердження заявлених вимог про стягнення заборгованості за позикою з урахуванням наведених вище положень Цивільного Кодексу України, Законів України «Про платіжні послуги», «Про електронну комерцію», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не надано документів, які підтверджують зарахування коштів позики на рахунок відповідача.

З огляду на вказане, матеріали справи не містять належних доказів, що підтверджують виконання первісним кредитором ТОВ  «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» умов договору № 76697711 від 09.11.2023 щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Крім того, матеріали справи не містять даних, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у тексті згаданого договору, саме відповідачу ОСОБА_1 .

Досліджуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості (а.с.18), суд робить висновок, що такий розрахунок сам по собі не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості та її розміру за договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, підтвердження отримання останнім кредитних коштів відповідно до укладеного договору позивачем не надано. Розрахунок є виключно внутрішнім документом, підготовленим представником позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ», та відображає односторонню арифметичну калькуляцію позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.

З таких же підстав, надані позивачем договір факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 та витяг з реєстру боржників №22 від 11.04.2024 до договору факторингу (а.с. 12-17) самі по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є доказами наявності заборгованості відповідача та її розміру, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, підтвердження отримання останнім кредитних коштів відповідно до укладеного договору позивачем не надано.

Також, відповідно до ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Разом з тим, позивачем не додано доказів того, що відповідач ОСОБА_1 , який є боржником, був повідомлений про відступлення права грошової вимоги факторові – позивачу ТОВ «ФК «ЄАПБ» та, відповідно, виникнення обов`язку перед новим кредитором.

У позові на підтвердження наявності заборгованості відповідача та його зобов`язання перед позивачем сплатити таку заборгованість викладено доводи про те, що при умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, він не мав перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті заборгованості на рахунки первісного кредитора, і в разі сплати відповідачем заборгованості в такому порядку первісному кредитору, кошти були б перераховані первісним кредитором на рахунки позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ». Суд відхиляє такі доводи позивача, оскільки вони є лише припущеннями, на яких, в силу положень ч. 6 ст. 81 ЦК України, не може ґрунтуватись доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

За змістом статей 12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право на пред`явлення будь-якої вимоги.

Доведення позивачем умов надання позики (кредиту) і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Розглядаючи справу в межах доводів та поданих доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення як основного боргу за договором, так і похідних від нього відсотків, та порушення відповідачем прав позивача, які б підлягали судовому захисту.

З урахуванням наведеного, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з врахуванням встановлених фактичних обставин, суд за своїм внутрішнім переконанням приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно із ст.141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.12, 89, 141, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄРДПОУ 35625014, юридична адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя                                        Олександр ГАЙВОРОНСЬКИЙ