Справа №: 343/3096/23

Провадження №: 2/343/82/24

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2024 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді - Монташевич С. М.,

з участю: секретарів судового засідання - Шикор Г.В., Нікіфорової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області в режимі відеоконференції з представником позивача в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 343/3096/23 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за участю: представників позивача - Пицків А.В., Маслія Н.В.,

представника відповідача - адвоката Кажука В.Б.,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 22.10.2015 у розмірі 45827,33 грн станом на 26.11.2023 та судові витрати у розмірі 2684,00 грн (судовий збір).

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № н/б від 22.10.2015. Підписанням анкети-заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг.

На підставі вказаної заяви банк відкрив відповідачу кредитний рахунок та встановив початковий кредитний ліміт, а для користування кредитним картковим рахунком надав кредитну картку. Надалі розмір кредитного ліміту збільшився до 50000,00 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

АТ КБ "ПриватБанк" свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору та здійснювати погашення кредиту та процентів шляхом внесення коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу.

ОСОБА_1 не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, у зв`язку з чим станом на 26.11.2024 має заборгованість у розмірі 45827,33 грн, яка складається з: 36761,45 грн - заборгованості за тілом кредита, 9065,88 грн - заборгованості за простроченими відсотками.

Відповідач подав відзив на позов, у якому в задоволенні позову просив відмовити. Свою позицію мотивував тим, що про наявність заборгованості в розмірі 45827 грн він дізнався вперше безпосередньо з позову АТ КБ "ПриватБанк" до нього. Він є пенсіонером та не є користувачем застосунку "Приват 24", тому всі операції по рахунку здійснював через термінал. Кошти з кредитного рахунку протягом шести років він знімав виключно в терміналі в сумі не більше 3-х тисяч гривень та один переказ на 5500 гривень, які протягом нетривалого часу погасив. Також за допомогою картки робив розрахунки за покупки безпосередньо в магазинах, що також погасив.

Проте з долучених до позовної заяви додатків він встановив, що 23.05.2021 з його кредитної картки 52-ма платежами були списані кошти на загальну суму 47543 грн. Гроші стягувалися різними сумами в основному по 999 грн і менше, а в призначенні вказано Розваги: xBill*shalnoiblo,KYIV. Вважає, що дані кошти були списані внаслідок шахрайських дій третіх осіб та за відсутності належного контролю з безпеки платіжних операцій з боку працівників АТ КБ "ПриватБанк". Свою банківську карту та мобільний телефон, який прив`язаний до даної картки та який є автоматично його фінансовим номером, не втрачав, нікому не повідомляв пін-код від неї, в тому числі ані термін дії, ані СVV код, не був зареєстрований в 24рау, інформацію про карту знав тільки він та нікому її не розголошував.

Про несанкціоноване списання коштів він одразу повідомив у поліцію. За даним фактом зареєстровано кримінальне провадження № 12023096160000160, а його визнано потерпілим від кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Представниця позивача подала відповідь на відзив на позов, у якій вказала, що Банк на підставі посилання відповідача про заволодіння коштами третіми особами провів службову перевірку, відповідно до якої встановив таке.

Згідно з виписки по карті НОМЕР_1 (договір SAMDNWFC00041662765, 23.10.2019 встановлено кредитний ліміт 50000 грн), кошти в загальній сумі 44166 грн переведені через термінал Е0106121 (емітент JSC JSCB CONCORD) за оплату на ігровому сайті xBill*shalnoiblo,KYIV. Кошти в сумі 25 грн (+5 грн комісія) з карти НОМЕР_1 переведені через термінал І0000077 (емітент JOINT-STOCK COMPANY "SENSE BANK") на сайті РАYGATE.

Кошти в сумі 2348 грн з карти НОМЕР_3 переведені через термінал І0000267 (емітент JOINT-STOCK COMPANY "SENSE BANK") із застосуванням мобільного додатку 24РАY. Кошти в сумі 999 грн з карти НОМЕР_3 переведені через термінал Е2214357 (емітент JOINT-STOCK BANK PIVDENNYI) на сайті переказів CENTERPAY.COM.UA. Аналізом проведених транзакцій через адмінку "РаnLike" встановлено, що кошти з карти НОМЕР_3 проведено ручним вводом номеру карти (posentrey mode-10), введеням сvv-коду (resp code-1) з використання "3D-Secure" (pos condition-82). Оскільки термінали належать стороннім банкам, встановити отримувачів та подальше виведення списаних коштів на стороні "ПриватБанку" не надається можливим.

Згідно із вибіркою ZMNPIN 23.05.2021, ПІН-код по карті НОМЕР_1 не генерувався. Цього ж дня СVV-код для проведення транзакцій по карті НОМЕР_3 також не генерувався. Логи входу за травень 2021 рік у "Приват24" під акаунтом клієнта НОМЕР_5 ОСОБА_1 відсутні. За інформацією вибірки "FINNUM" встановлено, що фінансовий номер НОМЕР_5 ОСОБА_1 23.05.2021 не змінювався.

Таким чином, списання коштів 23.05.2021 з карти НОМЕР_1 клієнта ОСОБА_1 у загальній сумі 47538 грн (+5 грн. комсія) на ігрових сайтах здійснено шляхом ручного вводу номеру карти, введеним сvv-коду з використання "3D-Secure".

Картка НОМЕР_3 заблокована 20.12.2023 при першому зверненні клієнта на 3700. Заявки на повернення коштів не подавались у зв`язку із закінченням терміну претензійної роботи.

Відкрите кримінальне провадження за заявою відповіда­ча не є підставою звільнення останнього від взятих на себе зобов`язань за кредитним до­говором. Жодних доказів того, що операції здійснювала інша особа до суду не надано. Більше того, за результатами розгляду кримінальної справи та у разі винесення судом ви­року, відповідач має право відшкодувати кошти шляхом стягнення з винної особи, якщо та­ка буде встановлена.

Представники позивача під час розгляду справи позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити. Представник Маслій Н.В. , який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, також додатково зазначив, що відповідач у 2015 році уклав із банком кредитний договір, на підставі якого отримав картку із встановленим на ній кредитним лімітом, який неодноразово змінювався, що передбачено умовами договору. Кредитна картка була відкрита 30.03.2018 та діяла до листопада 2021 року. При цьому зазначив, що на час карантину та військового стану дія картки вважалася продовженою. ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, знімав і повертав їх, сплачував відсотки.

23 травня 2021 року відповідач здійснив платежі на загальну суму 44146 грн дрібними платежами через різні застосунки та банки. Кошти переводились шляхом ручного введення номера картки та CVV-коду, яким користувався тільки клієнт. По кожній із операцій дані вводились окремо. Для їх введення потрібно було кілька секунд. Дані могли бути введені як самим відповідачем, так і іншою особою, якій такі дані були передані останнім. При цьому ні фінансовий номер телефону відповідача, ні пін-код не змінювався, тому будь-яких підстав уважати, що мало місце вчинення шахрайських дій, не було. Оскільки кошти відповідачем були перераховані через зовнішні ресурси, тому їх обробка тривала довже, ніж зазвичай, а відтак дата операцій вказана 24.05.2021.

Після 23.05.2021 відповідач звернувся у банк та підписав умови кредитування, які діяли на той час. При цьому він продовжив сплачувати заборгованість по кредиту та процентах, які були нараховані на суму заборгованості, яка включала в себе і спірні транзакції. Будь-яких заперечень щодо наявної заборгованості не висловлював. Навпаки, після здійснених у травні 2021 року операцій, відповідач продовжує погашати заборгованість та нараховані на неї відсотки, не заперечуючи щодо правильності її нарахуваня чи безпідставності нарахування. При цьому вказав, що Банк постійно повідомляє клієнта про необхідність здійснення чергового платежу по картці. Якщо зайти в застосунок Приват24, то можна чітко прослідкувати, на яку суму заборгованості нараховуються відсотки і яку суму слід внести на погашення заборгованості, наявність коштів на рахунку, тощо. Також таку інформацію можна отримати у банкоматах, зателефонувавши на гарячу лінію чи сформувавши відповідний запит. Тобто інформація про суму коштів на кредитному рахунку, розмір заборгованості є у вільному доступі користувача картка. І саме власник картки зобов`язаний слідкувати за рухом коштів по ній. Якщо б відповідач не був згідний зі здійсненими платежами і нарахованою заборгованістю, він би реагував на це.

Про шахрайські дії ОСОБА_1 повідомив банк тільки 20.12.2023, після отримання позовної заяви. За його зверненням Банк заблокував картку та провів службове розслідування, за наслідками якого шахрайських дій не виявив. Документи, які долучені до відповіді на відзив, не мають доказового навантаження, це внутрішні показники, якими користувалася служба безпеки банку, щоб установити обставини проведення операцій. Окрема інформація відображена у документах, а також описана у результатах службової перевірки.

Представник відповідача - адвокат Кажук В.Б. у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити за безпідставністю позовних вимог, зіславшись на обставини, викладені у відзиві на позов. Додатково зазначив, що ситуація, яка склалася, свідчить про ненадійність банку. Спочатку він намагається заманити до себе клієнтів різними способами, а після цього не надає дієвих гарантій щодо надійності надання своїх послуг. Звернув увагу суду, що представник позивача не зміг пояснити, яка була необхідність у підписанні його клієнтом 24.05.2021 нових умов кредитування. При цьому зазначив, що списання спірних коштів мало місце саме в день, коли відповідач надав банку свої дані та підписав нові умови, що ставить під сумнів належність виконання своєї роботи працівниками банку. Відповідач є особою похилого віку, не використовує застосунок "Приват24". Якщо клієнт і повідомляв комусь свої дані, то робив це тільки працівникам банку. Банк має можливість з`ясувати, хто кінцевий отримувач коштів, однак не зацікавлений у цьому.

Спір між сторонами не вирішений.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

суд на підставі ухвали від 12.12.2023 відкрив провадження у справі та призначив судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

04 січня 2024 року представниця позивача направила клопотання про дослідження доказів.

14 лютого та 05 березня 2024 року представник відповідача подавав клопотання про відкладення розгляду справи та про долучення документів.

29 березня 2024 року відповідач подав відзив на позов, а його представник - клопотання про поновлення строку для подання відзиву.

На підставі ухвали від 29.03.2024 суд поновив пропушений процесуальний строк та долучив відзив на позов до матеріалів справи.

02 травня 2024 року позивач подав відповідь на відзив, яку попередньо направив відповідачу.

17 червня 2024 року представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

10 липня 2024 року представник позивача подав клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке суд на підставі ухвали від 18.07.2024 задовольнив.

19 липня 2024 року представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

29 липня 2024 року за клопотанням представника позивача в судовому засіданні оголошено перерву.

26 листопада 2024 року представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:

22 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг. У зв`язку з цим він підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання послуг у ПриватБанку, в якій погодився з тим, що дана заява разом із умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслугоування та кредитування, які є в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 17). Факт наявності договірних відносин із АТ КБ "ПриватБанк" на підставі анкети-заяви від 22.10.2015 відпопідач не заперчив.

До матеріалів позову позивач долучив Витяг з умов та правил надання послуг у ПриватБанку (а.с. 32-82) та витяг з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" (а.с. 31). Однак суд звертає увагу на те, що вказані документи не містять будь-якого підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання анкети-заяви, на що вказала у своїй постанові від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду.

30 березня 2018 року ОСОБА_1 ознайомився із новими запропонованими йому умовами кредитування, у зв`язку з чим підписав паспорт споживчого кредиту, за умовами якого: тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія, шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитній картці; ліміт до 50000,00 грн (карта "Універсальна"), до 75000 грн (карта "Універсальна Голд"); строк договору - 240 місяців; строк кредитування - до 240 міс; процентна ставка у межах пільгового періоду - 0,01 %; процентна ставка за межами пільгового періоду, відсотків річних - 43,2 % (карта "Універсальна"), 42 % (карта "Універсальна Голд"); кількість та розмір платежів, періодичність внесення - щомісяця до 25 числа поточного місяця 5 % від заборгованості на кінець попереднього місяця, але не менше 100 грн (а.с. 29-30).

Також 30 березня 2018 року відповідач отримав кредитну картку № НОМЕР_1 , термін дії 11/21, тип картки "Універсальна", на що вказує відповідна довідка (а.с. 16). При цьому суд ураховує твердження представника позивача з приводу того, що на час карантину та воєнного стану термін дії кредитної картки продовжується.

Згідно із даними довідки "Про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 ", старт карткового рахунка НОМЕР_1 мав місце 30.03.2018. Встановлений кредитний ліміт збільшувався/зменшувався. Станом на 23.10.2019 він становив 50000,00 грн, станом на 04.07.2023 його зменшено до 0 грн (а.с. 15).

13 серпня 2019 року ОСОБА_1 надав у розпорядження банку копію свого паспорта громадянина України, що засвідчив своїм підписом (а.с. 83-84).

Як указав представник позивача, у зв`язку зі змінами умов кредитування у Приватбанку, 24 травня 2021 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, відповідно до якої під час користування карткою "Універсальна" встановлені такі умови: тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія; строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією; процентна ставка, відсотків річних - 42,0 %; кількість та розмір платежів, періодичність внесення - повернення кредиту здійснюється шляхом: - договірного списання з рахунку клієнта, у т.ч. за рахунок кредитного ліміту, у розмірі процентів, що підлягають сплаті за цим договором, 1-го числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявного невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов`язань клієнта, - шляхом внесення клієнтом коштів у розмірі мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту. Розмір мінімального обов`язкового платежу 5 % від заборгованості, але не менше ніж 100 грн щомісячно, 10 % від заборгованості, але не менше ніж 100 грн щомісячно, у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, відсотків річних - 84,0 % (а.с. 18-28).

З виписки за договором № б/н за період 30.03.2018-27.11.2023, вбачається активне клієнтське користування грошовими коштами (рохрахунки карткою, зняття, переказ коштів, поповнення рахунка, сплати обов`язкових платежів) та списання відсотків (а.с. 12-14). При цьому суд звертає увагу на те, що 23.05.2021 були проведені платежі, факт здійснення яких на даний час заперечує відповідач. Після 23.05.2021 банк продовжує нараховувати та списувати відсотки, а клієнт - погашувати обов`язкові платежі, поповнювати картку.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 22.10.2015, укладеним між АТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 , з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, станом на 26.11.2023 останній має заборгованість в розмірі 45827,33 грн, яка складається з: 36761,45 грн - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 36761,45 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 9065,88 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії (а.с. 8-11).

У свою чергу відповідач заперечив розмір наявної заборгованості, вказавши, що така виникла внаслідок здійснення відносно нього шахрайський дій, у зв`язку з чим він звернувся у поліцію.

Як убачається із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023096160000160, 21.12.2023 ОСОБА_1 повідомив про те, що 23.05.2021 в період часу з 15:30 год по 16 год невстановлена особа при невстановлених обставинах здійснила крадіжку належних йому грошових коштів у сумі 47543 грн, які знаходились на банківському рахунку НОМЕР_2 (а.с. 103, 116, 131).

Відповідач долучив також до матеріалів справи виписку по картці/рахунку НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 ), у якій відображені операції за 23.05.2021 у період з 15:29 по 15:59 (а.с. 104-105).

Досудове розслідування по кримінальному провадженні № 12023096160000160 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, триває, будь-яку особу не притягнуто до відповідальності (а.с. 115, 132).

Як зазначив представник позивача, за фактом обставин списання коштів із карткового рахунка клієнта ОСОБА_1 була проведена службова перевірка, за результатами якої встановлено, що списання коштів 23.05.2021 з картки НОМЕР_1 клієнта ОСОБА_1 в загальній сумі 47538 грн (+5 грн комісія) здійснено на ігрових сайтах шляхом ручного вводу номера картки, введенням CVV-коду з використанням "3D-Secure", тобто з введенням конфіденційної інформації, яка відома тільки клієнту (а.с. 149-150). На підтвердження підставності висновків службової перевірки представник позивача надав внутрішні банківські показники, на підставі яких служба безпеки банку перевірила обставини списання коштів із карткового рахунку клієнта ОСОБА_1 (а.с. 151-171).

Таким чином, між сторонами виник спір щодо виконання/невиконання умов кредитного договору. Як зазначає позивач, у процесі користування кредитним рахунком ОСОБА_1 не надавав своєчасно АТ КБ "ПриватБанк" грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що знайшло своє відображення у розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку, з якої вбачається активне використання кредитних коштів та поповнення картки боржником, а також списанння коштів банком в рахунок погашення заборгованості. Натомість відповідач заперечує наявність заявленої до стягнення заборгованості, оскільки така виникла не з його вини, а зумовлена діями шахраїв та неналежним виконання своїх обов`язків працівниками банку.

Оцінка суду:

суд, вислушавши представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що позов потрібно задовольнити з таких підстав.

Як передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Публічним договором є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України).

Суд установив, що при укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У даному випадку застосування конструкції договору приєднання його умови розробляло АТ КБ "ПриватБанк".

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В судовому засіданні встановлено, що 22.10.2015 ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "Приват Банк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, чим підтвердив своє приєднання до запропонованих умов кредитування в АТ КБ "Приват Банк" та укладення договору про надання банківських послуг, на підставі якого отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та кредитну картку.

Під час дії кредитного договору від 22.10.2015, умови кредитування в АТ КБ "Приват Банк" неодноразово змінювалися, у зв`язку з чим ОСОБА_1 30.03.2018 та 24.05.2021 підписав паспорт споживчого кредитування та заяву про приєднання до умов та правил наданя послуг, про які вказано вище, чим погодився із запропонованими йому умовами, серед яких обумовлений і розмір відсоткової ставки у відповідні періоди. При цьому, інші долучені письмові докази, на які посилається позивач, однак у яких не міститься відомостей про ознайомлення з ними відповідача, про що описано вище, суд не приймає до уваги.

З долученої до позовної заяви виписки по рахунку встановлено, що ОСОБА_1 отримував кошти з кредитної картки, активно ними користувався, поновнював картку, що підтверджує існування кредитних правовідносин між ним та банком, однак не повертав своєчасно останньому грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями. Розрахунком заборгованості підтверджено, що протягом всього періоду кредитування проценти нараховувались відповідно до погоджених умов сторонами та у розмірі, зазначеному в підписаних ОСОБА_1 30.03.2018 та 24.05.2021 інформації та заяві, а також починаючи з 30.03.2018, тобто з моменту ознайомлення боржника з їх розміром та погодження з таким шляхом підписаня відповідної інформації. Натомість, сторона відповідача, заперечуючи здійснення 23.05.2021 певних операцій по перерахунку коштів, не надала контррозрахунку, як і не зверталася щодо залучення спеціаліста чи експерта для проведення такого та перевірки його правильності, в тому числі нарахування відсотків на суму заборгованості, хоча, окрім спірних операцій, мало місце й інше користування кредитними коштами, щодо повернення яких заявлено позовні вимоги.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Як указав позивач, станом на 26.11.2023 за ОСОБА_1 рахується заборгованість з вказаним вище кредитним договором у розмірі 45827,33 грн, яка складається з: 36761,45 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 9065,88 грн - заборгованість за простроченими відсотками, на підтвердження якої долучив розрахунок заборгованості та виписку по рахунку, дані з яких відповідають одні одним, а, отже, є належними доказами.

Заперечуючи проти вказаної заборгованості, представник відповідача зазначає, що така виникла в результаті шахрайських дій щодо його довірителя, а тому безпідставно заявлена до стягнення, даючи оцінку чому, суд зазначає таке.

Так, на час виникнення спірних правовідносин загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб`єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами були передбачені Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", який втратив чинність 01.08.2022.

Відповідно до п. 14.12 ст. 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України й умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

На час виникнення подій, які є предметом розгляду у даній справі, діяло також Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 705 від 05 листопада 2014 року (надалі - Положення).

Згідно із п. 2 розділу VI Положення, емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.

Відповідно до пункту 5 розділу VI Положення, користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Пунктами 7, 8 розділу VI Положення, визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, в якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Як установлено із матеріалів справи, спірні транзакції були здійснені за допомогою електронної ідентифікації самого платіжного засобу ОСОБА_1 - кредитної картки, а саме шляхом введення номера картки та коду CVV із використанням "3D-Secure" (додаткової аутентифікації держателя картки). Вказане підтверджується матеріалами службової перевірки, проведеної банком. При цьому твердження представника відповідача про те, що його довіритель не є користувачем застосунку "Приват24", тому не міг здійснювати будь-які сплати онлайн, а відповідно і проводити спірні операції 23.05.2021, у даному випадку не мають значення, оскільки логи входу за травень 2021 рік у застосунок "Приват24" під акаунтом клієнта НОМЕР_5 ОСОБА_1 відсутні, а відтак спірні транзакції не були проведені із вказаного застосунку.

Як встановлено із виписки по руху коштів, ОСОБА_1 з часу старту карткового рахунку здійснював погашення обов`язкового платежу в розмірі 109,20 грн та з його картки списувалися відсотки за користування наданим кредитом. Обов`язкові платежі у межах 109,20 грн -103,74 грн відображені й в розрахунку заборгованості станом на 31.08.2019 (а.с. 6-7). Після 24.05.2021 розмір обов`язкового платежу, який сплачував відповідач, вже значно збільшився (у деякі місяці сягав більше 2000 грн). У зв`язку зі збільшенням суми заборгованості, суттєво збільшився й розмір списаних відсотків. Незважаючи на це, відповідач продовжує сплачувати обов`язкові платежі та здійснює поповнення картки для погашення наявності заборгованості, будь-яких заперечень з приводу цього не висловлює.

При цьому не заслуговують на увагу твердження представника відповідача, що його довірителю не було відомо про наявну заборгованість (у розмір якої увійшли спірні сплати), оскільки розмір обов`язкового платежу визначається у процентному відношенні саме від заборгованості, що було відомо відповідачу, так як розмір мінімального обов`язкового платежу (5% від заборгованості) та порядок його внесення чітко прописані в заяві від 24.05.2021, яку ОСОБА_1 підписав та на умови якої пристав, а відтак збільшення розміру обов`язково платежу вже вказував на більшу суму заборгованості, яка у свою чергу також призвела і до збільшення нарахованих відсотків на неї.

Незважаючи на це, відповідач продовжував виконувати умови кредитного договору. І тільки 20.12.2023 після звернення до суду з даним позовом, тобто майже через 2 роки і 7 міс, відповідач звернувся до банку та повідомив про вчинення щодо нього 23.05.2021 шахрайських дій, а 21.12.2023 заявив про даний факт у поліцію. При цьому суд звертає увагу на те, що у день звернення (20.12.2023) із повідомленням про шахрайські дії банк заблокував картку відповідача, тобто вжив усіх необхідних заходів, після чого провів службову перевірку. Натомість ОСОБА_1 звернувся у поліцію з відповідною заявою тільки 21.12.2023, хоча про спірні за його твердженнями транзакції він був ознайомлений ще 16.12.2023, коли отримав позовну заяву із додатками (що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 102)), де такі транзакції відображені.

Під час розгляду справи представник відповідача також поставив під сумнів необхідність у підписанні ОСОБА_1 24.05.2021 заяви про приєднання до умов та правил надання послуг, оскільки саме після цього з рахунку останнього були безпідставно здійснені грошові перекази.

Однак суд зазначає, що після здійснення спірних транзакцій відповідач, звернувшись у банк, пристав до нових умов кредитування, від нього звернень щодо платіжних операцій, які він не виконував, не було зафіксовано (доказів протилежного не надано), що свідчить про відсутніть з його боку будь-яких заперечень щодо його кредитної історії та розміру наявної заборгованості, хоча саме користувач в силу описаних вище положень зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не здійснювались.

Працівники ж банку за вказаних обставин не мали підстав вважати, що мало місце вчинення шахрайських дій, оскільки заборгованість на дату звернення до них ОСОБА_1 була в межах наданого кредитного ліміту, фінансовий номер не змінювався, пін-код по картці та CVV код для проведення транзакцій по картці НОМЕР_1 не генерувалися, а ті, які вже були закріплені за карткою, були відомі тільки користувачу такої картки. Ціль ж використання кредитних коштів мав право визначати сам користувач. Більше того у матеріалах справи відсутні докази, коли саме відповідач підписав нові умови кредитування - до чи після проведених операції за 24.05.2021.

На підставі вказаного вище, суд вважає необгрунтованими твердження сторони відповідача стосовно того, що ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій, які призвели до транзакцій, факт причетності до яких він заперечує. Навпаки в ході розгляду справи встановлено, що кредитні кошти з карткового рахунку відповідача були перераховані 23.05.2021 із використанням інформації, яка була відома лише йому. Будь-якого звернення щодо платіжних операцій, яких він не виконував, ОСОБА_1 після здійснення таких не ініціював, хоча саме він був зобов`язаний негайно повідомити банк про операції, які ним не виконувалися. При цьому саме по собі звернення відповідача до правоохоронних органів та внесення на підставі його заяви відомостей до ЄРДР не може безумовно свідчити про те, що третіми особами були вчинені шахрайські дії щодо нього. Відтак ОСОБА_1 не довів відсутність своєї вини у порушенні грошового зобов`язання, тому суд вважає, що підстави для звільнення ОСОБА_1 від виконання зобов`язання за кредитним договором відсутні.

Відповідно до ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши представлені в силу ст. 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що боржник належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитом у розмірі 45827,33 грн, складові якої вказано вище. При цьому заборгованість за простроченим тілом кредту відображена у виписці по рахунку, яка є належним доказом заборгованості в цій частині. Нарахування відсотків на суму заборгованості також має підставне підгрунтя, оскільки їх розмір та порядок нарахування у відповідні періоди були погоджені між сторонами, відповідають їх волі, а тому позивач в силу вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України має право на їх одержання від відповідача.

Таким чином, суд приходить до переконання, що позов слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 45827,33 грн заборгованості, яка виникла станом на 26.11.2023 за договором про надання банківських послуг б/н від 22.10.2015.

Розподіл судових витрат між сторонами:

питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 2684,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 90).

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позову, тому, згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір необхідно стягнути з відповідача.

На підставі вищевикладеного, ст. 3, 207, 509, 526, 527, 610, 626, 628, 633, 634, 1048, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 22.10.2015 у розмірі 45827 (сорок п`ять тисяч вісімсот двадцять сім) гривень 33 копійки, яка складається з: 36761,45 гривні заборгованості за тілом кредита, 9065,88 гривень заборгованості за простроченими відсотками, та 2684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного його змісту до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Повний зміст рішення буде складено до 03 січня 2025 року.

Суддя Долинського районного суду С.М. Монташевич

Повний зміст рішення складено 03 січня 2025 року.