Справа № 149/158/23

Провадження № 22-ц/801/58/2025

Провадження № 22-ц/801/40/2025

Категорія: 53

Головуючий у суді 1-ї інстанції Робак М.В.

Доповідач:Береговий О. Ю.

УХВАЛА

07 січня 2025 рокуСправа № 149/158/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Берегового О.Ю. (судді - доповідача),

суддів: Панасюка О.С., Сопруна В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Куленко О.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна»»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Вінницького апеляційного суду Береговому О.Ю., Панасюку О.С., Сопруну В.В., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про стягнення шкоди, пені, інфляційних втрат, 3-х % річних та моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки і затягуванням строків виплати за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 11 вересня 2024 року та апеляційною скаргою представника ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» адвоката Корнілова Лева Олександровича на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 11 вересня 2024 року та додаткове рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 19 вересня 2024 року, -

встановив:

В провадженні Вінницького апеляційного суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про стягнення шкоди, пені, інфляційних втрат, 3-х % річних та моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки і затягуванням строків виплати за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 11 вересня 2024 року та апеляційною скаргою представника ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» адвоката Корнілова Лева Олександровича на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 11 вересня 2024 року та додаткове рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 19 вересня 2024 року.

07 січня 2024 року до початку судового засідання, позивач ОСОБА_1 подав заяву про відвід (втрата довіри громадян в порядність суддів) суддям Береговому О.Ю., Панасюку О.С., Сопруну В.В.

Мотиви вказаної заяви про відвід зводяться до того, що 05 грудня 2024 року під час судового засідання Шеремет Л.С. висловив недовіру всьому складу колегії суддів, що не є тотожним заявленню відводу. Вважає, що колегія суддів мала заявити собі самовідвід у зв`язку із висловленою недовірою. Вважає, що колегією суддів, зокрема, головуючим суддею було допущено неввічливість, нетактовність та неповагу до заявника. Поряд з цим покликається на те, що колегією суддів помилково було не допущено до участі у справі його представника у зв`язку із тим, що останній не є фахівцем у галузі права та не має ордеру на зайняття адвокатською діяльністю.

Вислухавши думку учасників процесу з приводу заяви про відвід, оглянувши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною 2 ст. 381 ЦПК України передбачено, що процесуальні питання, пов`язані з рухом справи вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.2,3 ст.40 ЦПК України питання про відвід вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Зі справи убачається, що заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Берегового О.Ю., Панасюка О.С., Сопруна В.В. була подана перед самим початком розгляду справи, тому суд, керуючись положеннями п.2 ч.3 ст.40 ЦПК України, дійшов висновку про розгляд по суті питання відводу колегії суддів, не передаючи її на розгляд іншому судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Отже, положеннями ч. 1 ст. 36 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді і розширеному тлумаченню ця норма не підлягає.

Також відповідно до ч.4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

З огляду на те, що вирішення питань, пов`язаних із рухом справи (вирішення клопотань та заяв, у тому числі про відкриття провадження у справі, допуск особи до участі у справі, про зупинення та закриття провадження у справі), є процесуальними діями суду, тому в силу ч. 4 ст. 36 ЦПК України, вирішення оголошеної 05 грудня 2024 року заяви (про відвід колегії суддів), не є підставою для задоволення поданої 07 січня 2025 року заяви про відвід колегії суддів.

Колегія суддів доходить до висновку, що викладені у заяві про відвід колегії суддів Береговому О.Ю., Панасюку О.С., Сопруну В.В. доводи щодо існування обставин, які викликають сумніви в об`єктивності та неупередженості суддів не можуть бути підставою для відводу, оскільки вказане є незгодою із процесуальним рішенням прийнятим у цій справі і в ній відсутні об`єктивно обґрунтовані обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності суддів.

Зазначені заявником обставини не дають підстав для встановлення будь-якої прямої чи побічної зацікавленості колегії суддів Берегового О.Ю., Панасюка О.С., Сопруна В.В., в результатах розгляду справи або інших обставин, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів під час розгляду справи та не вказують на наявність підстав для відводу, а тому заява про відвід є необґрунтованою.

Покликання заявника в поданій заяві на те, що 05 грудня 2024 року під час судового засідання Шеремет Л.С. висловив лише недовіру всьому складу колегії суддів, що не є тотожним заявленню відводу не заслуговує на увагу ,з огляду на наступне.

Як вбачається з технічного запису судового засідання, на 00 хв. 51 с. головуючий суддя Береговий О.Ю. запитує учасників процесу «Чи довіряєте ви складу суду?», на що ОСОБА_1 відповів «Так, довіряю», на 00 хв. 53 с. головуючий суддя Береговий О.Ю. ставить наступне питання «Відводів немає?», на що позивач відповів «Ні, немає». Проте в подальшому, після вирішення питання про допуск представника позивача, ОСОБА_1 на 04 хв. 43 с. повідомив «Хочемо оголосити недовіру».

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що висловлення недовіри суддям під час судового засідання може вважатися тотожним заявленню відводу, якщо воно чітко виражає намір усунути суддю (суддів) від розгляду справи та містить обґрунтування причин, які викликають сумнів у їхній неупередженості. Чинним процесуальним законодавством не передбачено суворої форми для заяви про відвід, тому усне висловлення недовіри, зроблене під час засідання, може бути розцінене як відвід, якщо воно відповідає зазначеним критеріям.

Безпідставними є також доводи заявника про те, що головуючим суддею відносно позивача ОСОБА_1 було допущено неввічливість, нетактовність та неповагу, оскільки вказане є виключно припущенням останнього, на підтвердження яких не надано жодного належного та допустимого доказу.

Покликання в заяві на те, що колегією суддів помилково було не допущено до участі у справі його представника судом не розглядається, оскільки вказаним доводам була надана оцінка в ухвалі Вінницького апеляційного суду від 05 грудня 2024 року про відмову в задоволенні відводу.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (п. 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (п. 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; п. 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; п. 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти»).

Європейським судом з прав людини в рішенні по справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02) від 09 листопада 2006 року зазначено, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».

Згідно практики ЄСПЛ, несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (Castillo Algar 44). Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах; неприпустимими є гіпотези про можливий розвиток подій (Bulut).

Зазначені заявником обставини не дають підстав для встановлення будь-якої прямої чи побічної зацікавленості колегії суддів апеляційної інстанції, в результатах розгляду справи або інших обставин, що викликають сумнів у їх неупередженості або об`єктивності під час розгляду справи та не вказують на наявність підстав для відводу, а тому заява про відвід є необґрунтованою.

Керуючись ст.ст. 36, 40 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Вінницького апеляційного суду Береговому О.Ю., Панасюку О.С., Сопруну В.В. - відмовити.

Розгляд справи продовжити у тому ж складі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Ю. Береговий

Судді: О.С. Панасюк

В.В. Сопрун