Справа № 489/37/25

                                                       Провадження № 1-кс/489/59/25

Ленінський районний суд міста Миколаєва

Ухвала

іменем України

       09 січня 2025 року місто Миколаїв

Слідчий суддя Ленінського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні за №22024150000000221, за яким відомості про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч.2 ст.436-2 КК України внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.09.2024 року, про арешт майна,

встановила:

До слідчого судді надійшло клопотання прокурора про арешт майна, вилученого 07.01.2025 в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення його збереження як речового доказу для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення.

В судове засідання прокурор не з`явився, у клопотанні просив розглянути без його участі, зазначив що клопотання підтримує в повному обсязі.

Підозрюваний повідомлений за мобільним телефоном, зазначив, що явитись у судове засідання не має можливості, проти арешту майна не заперечував.

Розгляд клопотання проводиться без фіксування ходу засідання за допомогою технічних засобів відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

За положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

На даний час у вказаному кримінальному провадженні жодній особі про підозру не повідомлено.

07.01.2025 в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , останній добровільно видав ноутбук марки «ACER» модель «P5WE0» чорного кольору.

07.01.2025 вищевказане вилучене майно визнано речовим доказом по кримінальному провадженню про що винесено відповідну постанову.

Вилучене в ході санкціонованого обшуку майно дійсно має значення речових доказів по вказаному кримінальному провадженню, оскільки належить особі, яка може бути причетною до вказаного кримінального правопорушення, наразі здійснюється досудове розслідування, та визнане речовим доказом постановою слідчого, та на даний час досудове розслідування триває і у провадженні не прийняте остаточне рішення, тому з метою забезпечення збереження вилученого майна для розслідування та проведення необхідних процесуальних дій, необхідно накласти на нього арешт.

При цьому, на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника/володільця майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Натомість слідчий суддя на вказаній стадії розслідування не вправі надавати оцінку вказаним доказам з точки зору їх належності і допустимості для встановлення обставин кримінального провадження, яка має бути надана судом під час розгляду кримінального провадження, а лише зобов`язаний з`ясувати, що вилучене майно відповідає критеріям щодо речових доказів та потребує збереження для розслідування кримінального провадження накладенням на нього арешту, тобто шляхом вжиття заходів забезпечення кримінального провадження.

Таким чином, встановлені обставини вказують на необхідність задоволення клопотання.

Керуючись статтями 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

постановила:

Клопотання про арешт майна задовольнити.

У кримінальному провадженні №22024150000000221 від 24.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.436-2 КК України, накласти арешт на майно, вилучене у ОСОБА_4 07.01.2025 в ході обшуку квартири  АДРЕСА_2 , а саме: ноутбук марки «ACER» модель «P5WE0» чорного кольору, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном, до скасування його арешту у встановленому КПК України порядку.

Ухвала в частині арешту майна підлягає негайному виконанню прокурором.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1