ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

08 січня 2025 року                                  м. Житомир                               справа №240/25718/24

категорія 112010201

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович І.Е., перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови йому перерахувати та виплатити пенсію на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 01.01.2023, яка була надіслана до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області супровідним листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.08.2024 №10/10660, починаючи з 01.02.2023;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перерахувати та виплатити йому пенсію на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 01.01.2023, яка була надіслана до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області супровідним листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.08.2024 №10/10660, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.02.2023 та без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням (збереженням) індексації, передбаченої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" та постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", починаючи з 01.03.2024.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.

При вирішенні питання про прийняття позовної заяви до провадження, досліджуючи зміст та обґрунтованість позовної заяви та наданих документів до позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

За загальним правилом, під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем, із визначених у частині 1 статті 5 КАС України, способи захисту своїх порушених прав, свобод чи інтересів. Позовні вимоги повинні формулюватися позивачем максимально чітко і зрозуміло.

Тобто, визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору.

Суд відмічає, що предмет судового розгляду (зміст позовних вимог), який досліджується судом, має бути чітким та зрозумілим. При цьому, обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав, на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача.

Суд звертає увагу, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв`язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

При цьому слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (частини 2 статті 9 КАС України).

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

При цьому слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

За загальним правилом, під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем, із визначених у частині 1 статті 5 КАС України, способи захисту своїх порушених прав, свобод чи інтересів. Позовні вимоги повинні формулюватися позивачем максимально чітко і зрозуміло.

Тобто, визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору.

Однак, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги, вищезазначеним критеріям чіткості та зрозумілості не відповідають.

Так, в пункті першому прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 оскаржує лише дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови перерахувати йому пенсію на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.08.2024 №10/10660.

В той час, як у пункті другому  прохальної частини позовної заяви він просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не лише перерахувати йому пенсію на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.08.2024 №10/10660, а ще й заявляє вимогу до відповідача про здійснення йому перерахунку пенсії без обмеження її максимального розміру пенсії та з урахуванням індексації, передбаченої постановою КМУ від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168 та від 23.02.2024 №185. Водночас, жодних дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо порушення його права на отримання пенсії без обмеження максимальним розміром чи права на отримання індексації пенсії ОСОБА_1 в поданому позові не оскаржує, оскільки таких вимог не заявляє.

Виклад ОСОБА_1 позовних вимог в такій редакції позбавляє суд можливості встановити, що є предметом спірних правовідносин у даній справі: лише відмова у здійсненні з 0102.2023 перерахунку пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.08.2024 №10/10660, чи ще й застосування до пенсії позивача максимального обмеження її розміру та порушення його права на індексацію пенсії, передбачену постановою КМУ від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168 та від 23.02.2024 №185.

У зв`язку із цим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сформовані позивачем без дотримання норм частини 1 статті 5 КАС України не не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості.

Крім того, відповідно до вимог частини 4 статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

В порушення вищезазначених норм, ОСОБА_1 не надав до суду жодного доказу обмеження його максимальним розміром чи порушення відповідачем його права на отримання індексації пенсії, передбаченої постановою КМУ від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168 та від 23.02.2024 №185.

Більш того, з доданих позивачем до матеріалів позовної заяви розрахунків його пенсії вбачається, що передбачена постановою КМУ від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168 та від 23.02.2024 №185 індексація пенсії йому нараховується та виплачується, а до його пенсії максимальне обмеження її розміру не застосовується.

Також суд зазначає, що прохальна частина позовної заяви ОСОБА_1 містить вимогу про витребування доказів.

Водночас, згідно з частиною 5 статті 161 КАС України у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.

Таким чином, прохальна частина позовної заяви не може містити вимоги про витребування доказів, адже відповідно до частини 1 статті 160 КАС України в позовній заяві позивач викладає лише свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Водночас в порушення вимог частини 5 статті 161 КАС позивач в поданій до суду позовній заяві просить витребувати у відповідача докази.

З приводу витребування доказів суд роз`яснює позивачу, що відповідно до статті 80 КАС України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу.

У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Більш того, частиною 4 статті 161 КАС України на позивача покладено обов`язок додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Натомість, у разі неможливості самостійно надати необхідні докази, позивач може звернутися до суду за вирішенням питання про витребування доказів.

Відтак, у разі необхідності вирішення питання витребування доказів, позивачу необхідно оформити та подати до суду окреме належним чином обгрунтоване клопотання відповідно до вимог ст. 80, 166-167 КАС України, а не зазначати вимогу про витребування доказів в прохальній частині позовної заяви.

Частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Звертаючись з даним позовом до суду ОСОБА_1 зазначив, що він, як учасник бойових дій, на підставі пункт 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору. В підтвердження наявності у нього відповідного статусу позивач долучив до позовної заяви копію свого посвідчення учасника бойових дій.

Перевіряючи наявність законодавчо визначених підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначено Законом України від 06.07.2005 № 2747-IV "Про судовий збір".

Статтями 1, 2 Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV "Про судовий збір" визначено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

У контексті вищенаведених законодавчих норм Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що «гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № (81) 7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя ("KREUZ v. POLAND" №28249/95).

Статтею 5 Закону України від 06.07.2005 №2747-IV "Про судовий збір" передбачені пільги щодо сплати судового збору.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України від 06.07.2005 №2747-IV "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Статус, права, пільги учасників бойових дій встановлені Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Згідно з статтею 5 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений в статті 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

При цьому, частиною 2 статті 22 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Аналіз пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV "Про судовий збір" в сукупності з частиною 2 статті 22 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору у справах, які стосуються пільг, прав та гарантій, закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.10.2020 у справі №240/934/20.

Отже, сама по собі наявність у особи статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору в усіх категоріях спорів.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 12.02.2020 у справі №545/1149/17, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV "Про судовий збір" суд має врахувати предмет та підстави позову, а також перевірити чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей 12, 22 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV "Про судовий збір" викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18).

Також суд звертає увагу, що на розгляд Великої Палати Верховного Суду була передана справа №567/79/23 для відступлення, зокрема, і від вищенаведених висновків щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.

Однак, в ухвалі від 11 вересня 2024 року у справі №567/79/23 Велика Палата Верховного Суду не встановила об`єктивних причин відступу від правового висновку у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19 та від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 та резюмувала, що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі №9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості.

Таким чином, наразі позиція Великої Палати Верховного Суду щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI залишається усталеною та незмінною.

Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів. Для звільнення від сплати судового збору порушені права мають бути нерозривно пов`язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються захисту його права на належне пенсійне забезпечення та не пов`язані з порушенням його права на соціальний захист як учасника бойових дій.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що судовий збір за подачу даного позову до суду має бути сплачений позивачем на загальних підставах.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України від 06.07.2005 №2747-IV "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено, що з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у становить 3028,00 гривень.

Таким чином, розмір судового збору, який позивач повинен сплатити за звернення з даним позовом до суду становить 1211,20 гривень (3028,00 грн. * 0,4 * 1 = 1211,20 грн - прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць, встановлений на 01 січня 2024 року; 0,4 - ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позову немайнового характеру; 1 - кількість заявлених позивачем вимог немайнового характеру).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху та встановити йому строк для усунення недоліків шляхом надання до суду:

- позовної заяви в новій редакції із чітким визначення, які дії відповідача ним оскаржуються та становлять собою предмет спірних правовідносин, а також із уточненням в ній заявлених позовних вимог та приведенням їх у відповідність до норм ч. 1 ст. 5 КАС України;

- доказів, які підтверджують обмеження його максимальним розміром чи порушення відповідачем його права на отримання індексації пенсії, передбаченої постановою КМУ від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168 та від 23.02.2024 №185 (у випадку, якщо в уточненій позовній заяві такі дії будуть визначені. як предмет спірних правовідносин);

- оформленого відповідно до вимог ст.80, 166-167 КАС України клопотання про витребування доказів;

- доказу (оригіналу квитанції) сплати судового збору в розмірі 1211,20 гривень.

Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору:

Отримувач коштів: ГУК у Жит.обл/ТГ м.Житомир/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37976485

Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО): 899998

Рахунок отримувача: UA048999980313181206084006797

Код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу: *;101; РНОКПП позивача; Судовий збір, за позовом ПІБ позивач, Житомирський окружний адміністративний суд.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.

У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя                                                                                                       І.Е.Черняхович