Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-9369/11 Головуючий у 1 й інстанції -
Категорія 50 Доповідач - Варенко О.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого – Варенко О.П.,
суддів - Волошина М.П., Демченко Е.Л.,
при секретарі - Качур Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2011 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еліт»про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
У березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, який уточнив у квітні 2010 року, посилаючись на те, що з серпня 2009 року згідно з наказом № 09-0803/17 він був прийнятий на постійну роботу на посаду торгового представника Запорізького регіонального структурного підрозділу.
15.01.2010 року він подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням з 29.01.2010 року. В зв’язку зі зміною сімейних обставин 18 січня (понеділок) 2010 року він змінив своє рішення про звільнення і повідомив про це свого безпосереднього керівника ОСОБА_2, та начальника Дніпропетровського відділу ОСОБА_3
27.01.2010 року він уже письмово повідомив ОСОБА_2, та ОСОБА_3, заявою про відкликання своєї заяви про звільнення 29.01.2010 року.
Заява прийнята ОСОБА_4, яка відповідає за кадрову роботу у відділі.
29.01.2010 року він ще раз особисто попередив начальника відділу ОСОБА_3, про те, що він залишається працювати.
Незважаючи на його попередження про продовження роботи торговим представником, по вказівці ОСОБА_3, йому примусово була видана трудова книжка з розпискою про те, що він її отримав, та наданий для ознайомлення непідписаний наказ № 10-0129/1 від 29.01.2010 року про його звільнення за власним бажанням.
У понеділок 01.02.2010 року він вийшов на роботу, але до роботи його не допустили. Про що були складені відповідні акти.
Своє звільнення з роботи вважає незаконним, у зв’язку з чим просив поновити його на роботі у Запорізькому регіональному структурному підрозділі на посаді торгового представника з 29 січня 2010 року; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 січня 2010 року.
Крім того, в порушення ст.ст. 127, 128 КЗпП України з нього утримано 800 грн. кредиторської заборгованості ЧП ОСОБА_5 та ЧП ОСОБА_6, які він просив зобов’язати відповідача виплатити на його користь; не нарахована та невиплачена компенсація за невикористані дні відпустки з 03.08.2009 року по 29.01.2010 року, яку він просив нарахувати та виплатити.
Протиправні дії адміністрації ТОВ «Торговий дім «Еліт»заподіяли моральні страждання йому та його сім’ї. Свої моральні страждання він оцінює в 10000 грн., які також просив стягнути з відповідача на його користь.
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким поновити його на роботі в Запорізькому регіональному структурному підрозділі на посаді торгового представника зі стягненням з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та виплатою моральної шкоди у розмірі 10000 грн.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду торгового представника Запорізького РПС ТОВ «Торговий дім»«Еліт»з 03.08.2009 року.
15.01.2010 року позивач написав заяву про звільнення його за власним бажанням з 29.01.2010 року (а.с.34) на даній заяві проставлена віза керівника «не заперечую».
Відповідно до ч.2 ст.38 КЗпП України, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільняти його за раніше поданою заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладанні трудового договору.
29.01.2010 року був виданий наказ № 10-0129/1 на звільнення позивача за власним бажанням та йому видана трудова книжка, яку він отримав та залишив місце роботи до закінчення робочого дня.
Згідно банківських роздруківок заробітної плати ТОВ «Торговий дім Еліт»за грудень місяць 2009 року та за січень місяць 2010 року, заробітна плата позивачу перераховувалась на картковий рахунок. За січень 2010 року - 972.03 грн. Відомостей про те, що ця заробітна плата була перерахована позивачу в лютому місяці суду не надано, так як надана банківська виписка за січень 2010 року.
Згідно наданого суду повного розрахунку заробітної плати позивача, компенсація за невикористану відпустку складає 296 грн.28 коп.
Не надано позивачем і будь-яких доказів про утримання з нього кредиторської заборгованості ЧП ОСОБА_5 та ЧП ОСОБА_6 у сумі 800 грн.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін, пояснення свідків, та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.
Приведені в апеляційній скарзі доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Порушень матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що воно ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 –відхилити.
Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2011 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий
Судді