Справа № 703/4857/24

1-кс/703/6/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2025 року м. Сміла

Слідчий суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Сміла клопотання слідчого СВ ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене процесуальним керівником - прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 28.02.2024 під №62024140120000175, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ковалиха Черкаської області, громадянина України, військовослужбовця, механіка відділення спеціальних робіт взводу спеціальних робіт ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 , неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

затриманого у порядку ст. 191 КПК України 06.01.2025 о 13:58 на виконання ухвали Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 01.11.2024,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України

установив:

Слідчий СВ відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 за погодженням з прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про  обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 в кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР 28.02.2024 під №62024140120000175 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.           

Клопотання сторони обвинувачення обґрунтоване тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин. 24.02.2022 російська федерація здійснила відкриту агресію проти України, у зв`язку з чим з моменту видання Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ від 24.02.2022 на території України з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 почав діяти воєнний стан, строком на 30 діб. У подальшому, військовий стан Указом Президента України неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента України №734/2023 від 06.11.2023 на 90 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 3429-IX від 08.11.2023. 29.12.2023 ОСОБА_5 , якого наказом командира військової частини № НОМЕР_2 (по стройовій частині) №8 від 10.01.2023, зараховано до списків особового складу, а наказом командира військової частини № НОМЕР_2 (по стройовій частині) №232 від 09.09.2023 призначено на посаду механіка відділення спеціальних робіт взводу спеціальних робіт ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з мотивів тимчасово не виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від її проходження, в порушення вимог ст. 11, 16, 49, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 29.12.2023 близько 21-00 год, самовільно, без дозволу командування, в умовах воєнного стану залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , що в АДРЕСА_2 , проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину за наявності реальної можливості для цього, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад 3 доби, що вчинене в умовах воєнного стану.

Необхідність застосування запобіжного заходу підозрюваному у виді тримання під вартою полягає в тому, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, під тягарем кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення, зокрема пов`язані із несенням військової служби. Керуючись положеннями ч. 8 ст. 176 КПК України про те, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, у виді тримання під вартою, сторона обвинувачення вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки. Названі ризики вбачаються з огляду на поведінку підозрюваного, який тривалий час не повертався на службу, хоча об`єктивних перешкод до цього не мав, встановленим фактом вживання ним наркотичних засобів, про що було вказано його батьком під час проведення обшуку за місцем їх спільного проживання з метою відшукання підозрюваного, відсутність джерела доходів, що вказує на імовірність вчинення ним майнових злочинів, негативна характеристика за місцем проживання та несення служби.

У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали подане клопотання, надали пояснення, аналогічні його обґрунтуванню.

Захисник, позицію якого підтримав підозрюваний, просив застосувати більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт. Позицію обґрунтовував тим, що в кримінальному провадженні виконані всі необхідні процесуальні дії, зокрема допитані всі свідки, їх показання належним чином зафіксовані, що виключає ризик незаконного впливу на них з боку підозрюваного, а сам підозрюваний не судимий, характеризується позитивно, має достатньо міцні соціальні зв`язки у місці проживання, оскільки живе однією сім`єю із жінкою, з якою має спільний сімейний бюджет, виховує її дитину віком півтора роки.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, прихожу до наступного.

28.02.2024 за фактом вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №62024140120000175 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

30.09.2024 слідчим СВ ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 складене письмове повідомлення про підозру, яке того ж дня вручене батькові ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , а також направлене за адресою АДРЕСА_1 , що розглядається як остання відома адреса проживання підозрюваного.

29.10.2024 до Смілянського міськрайонного суду подане клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , а також клопотання про дозвіл на його затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в зв`язку з його переховуванням від органів досудового розслідування.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду від 01.11.2024 в справі №703/4857/24, провадження 1-кс/703/912/24 надано дозвіл на затримання ОСОБА_5 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Постановою слідчого СВ ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погодженою процесуальним керівником - прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 від 11.10.2024 досудове розслідування зупинене на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, оголошено розшук підозрюваного.

06.01.2025 о 13:58 год слідчий СВ ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 затримав підозрюваного ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України на виконання ухвали Смілянського міськрайонного суду від 01.11.2024 в справі №703/4857/24, провадження 1-кс/703/912/24.

Як вказано стороною обвинувачення в судовому засіданні, 06.01.2025 досудове розслідування відновлене, проте відповідної постанови слідчому судді не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одними із заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ст. 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно з положеннями ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п.1- 11 частини 1 вказаної статті.

Стаття 178 КПК України зобов`язує суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, визначених у статті 177 КПК України, на підставі наданих сторонами матеріалів кримінального провадження оцінити в сукупності всі обставини, що можуть вплинути на прийняття цього рішення, перелік яких, крім іншого, міститься у частині 1 вказаної норми.

Відповідно до статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами 6,8 статті 176 цього Кодексу. Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосовується виключно у випадках, передбачених частиною 2 статті 183 КПК України.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 178 КПК України встановлено, що під час обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, включаючи  міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців.

За правовими позиціями Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра» це наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Наявність обґрунтованої підозри є обов`язковим елементом застосування запобіжного заходу на стадії досудового розслідування (досудового розгляду кримінальної справи).

У справі «Кавала проти Туреччини» (заява 28749/18, рішення від 10.12.2019) Європейський Суд з прав людини констатував, що не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред`явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування

Зазначене свідчить про те, що на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя не може надавати оцінку «обґрунтованості підозри» в розрізі оцінки всіх доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення.

Згідно частини 1 статті 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Статтею 111 КПК встановлено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Частинами 1, 2, 8 статті 135 КПК передбачено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою; у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Пунктом 5 частини 1 статті 138 КПК України встановлено, що поважними причинами неприбуття особи на виклик є: 8) інші обставини, які об`єктивно унеможливлюють з`явлення особи на виклик.

Вручення підозри ОСОБА_5 відбулось із дотриманням вказаних положень Кримінального процесуального кодексу України.

Так, у день складання повідомлення про підозру ОСОБА_5 був відсутній за місцем його проживання, оскільки переховувався, що об`єктивно унеможливлювало вручити повідомлення про підозру йому особисто.

За таких обставин, відповідно до положень ч. 1 ст. 278, ч. 3 ст. 11, ч. 1, 2, 8 статті 135 КПК України, повідомлення було вручене дорослому члену його сім`ї - батькові.

Крім того, повідомлення про підозру повинно бути вручене особі у день його складання незалежно від будь-яких обставин за місцем проживання особи, а у разі його відсутності дорослому члену його сім`ї. При цьому, Кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає обов`язку і права сторони обвинувачення відкласти вручення повідомлення про підозру та чекати настання сприятливих обставин для його вручення особі, яка не може його отримати в день складання в силу певних причин.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на їх підтвердження, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних доказів, серед яких показання свідків, які є військовослужбовцями військової частини, де підозрюваний проходить службу, матеріали службового розслідування, що включають пояснення свідків та характеризуючі матеріали з місця несення служби, згідно яких ОСОБА_5 характеризується негативно, а також письмові докази – копії військового квитка із відомостями про проходження служби, військову частину, підрозділ, витяги із наказів по стройовій частині про зарахування його до списків особового складу та призначення на посаду відповідно до військово-облікової спеціальності.

Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення у відповідності до ст. 177-178 КПК України доведено наявність підстав для застосування запобіжного заходу, а також взято до уваги обставини, які повинні враховуватися при обранні запобіжного заходу, а саме те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Підозрюваний не одружений, хоча перебуває у фактичних шлюбних відносинах та бере участь у вихованні малолітньої дитини. Не працює, не отримує основних складових грошового забезпечення військовослужбовців, а відтак не має стабільного джерела доходів та не в змозі утримувати малолітню дитину, хоча на цю обставину він посилався під час судового засідання. Вказане свідчить про відсутність у нього достатньо міцних соціальних зв`язків у місці проживання. ОСОБА_5 тривалий час переховувався від органів досудового розслідування, знаходився не за місцем свого проживання, тому був оголошений у розшук, не вживав заходів щодо повернення на службу, не маючи об`єктивних перешкод, хоча інформація про зміни у чинному законодавстві щодо можливостей повернення на службу особами, які самовільно її залишили, можливостей продовжити військову службу в інших підрозділах або бути звільненим від кримінальної відповідальності, є загальновідомою та активно розповсюджується серед військовослужбовців. Дані обставини в сукупності приводять слідчого суддю до висновку про схильність підозрюваного до свідомої протиправної поведінки, що вказує на існування ризику продовження ним правопорушення, в якому він підозрюється або вчинення інших протиправних дій, зокрема майнового характеру.

Щодо ризику незаконно впливати на свідків по даному кримінальному провадженню з метою схилити їх до дачі неправдивих показів, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, то слідчий суддя зважає на встановлену КПК процедуру отримання показань, зокрема під час досудового розслідування показання надаються слідчому, прокурору, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду – показання даються усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 КПК (частина 4 статті 95 КПК України). За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

Існування відповідного ризику обумовлено тим, що показання вказаних осіб щодо обставин вчинення злочину можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_5 , а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній, у разі звільнення з-під варти, наділений потенційною можливістю впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх змінити свої показання для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

Крім того, обізнаність підозрюваного ОСОБА_5 про суворість покарання, передбаченого санкцією статті, за якою його притягують до відповідальності, його попередня поведінка під час досудового слідства, підтверджують можливість того, що він може уникати слідства та суду.

Як вбачається з прецедентної практики ЄСПЛ, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду, що узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 року, заява № 33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 року, заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти. У рішенні по справі «Летельє проти Франції», Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

За таких обставин слідчий суддя дійшов переконання, що будь-які інші запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не спроможні забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та не усувають існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Отже тримання під вартою підозрюваного є виправданим, так як істинні вимоги публічного інтересу в даній справі переважають правило поваги до особистої свободи підозрюваного.

Викладені обставини, а також імперативні положення ч. 8 ст. 176 КПК України про те, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, у виді тримання під вартою, не дають підстав для обрання щодо підозрюваного ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, а тому відповідне клопотання сторони захисту не може бути задоволене.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається. Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Враховуючи, що злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України відноситься до тяжких, обставини вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 , доведені стороною обвинувачення ризики, а також обставини, вказані в ст. 178 КК України, слідчий суддя вважає за доцільне визначити заставу в межах, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України та встановити її в розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень.

Керуючись ст. 177-183, 193, 194, 196, 197, 372,376 КПК України слідчий суддя

постановив:

Клопотання слідчого СВ ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене процесуальним керівником - прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 28.02.2024 під №62024140120000175 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 48 днів, в межах строку досудового розслідування, який обчислювати з 06.01.2025 по 22.02.2025 включно.

Розмір застави визначити у межах 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 121120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) згідно наступних реквізитів: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26261092, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, рахунок отримувача: UA888201720355269002000003652; код банку отримувача (МФО) 820172. В призначенні платіжного документу необхідно зазначати інформацію про ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу та прізвище, ім`я, по батькові підозрюваного або обвинуваченого.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

2) не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити на строк 2 місяці з моменту внесення застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю. У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити, що учасники провадження не позбавлені права звернення до суду у встановленому законом порядку з клопотанням про зміну чи скасування запобіжного заходу впродовж дії запобіжного заходу, однак суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися судом.

Ухвала підлягає негайному виконанню, проте може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі оскарження - після розгляду скарги апеляційним судом, якщо така не буде скасована.

Копії ухвали вручити підозрюваному, прокурору, слідчому, захиснику негайно після її оголошення та направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» для виконання.

Повний текст ухвали складений 10.01.2025.

Слідчий суддя                                 ОСОБА_1