ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

10 січня 2025 року                           м. Житомир                           справа № 240/23206/24

категорія 106020000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Приходько О.Г., розглянувши  позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  Військової частини НОМЕР_1 ,  Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним і скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 "Про призов на військову службу під час мобілізації" від 16 серпня 2024 року № 98М в частині призову на військову службу під час проведення мобілізації в команду та направлення для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_4 ;

- визнати протиправним і скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 16 серпня 2024 року № 285 в частині прийняття на військову службу за призовом під час мобілізації до Збройних Сил України на строк до закінчення воєнного стану або до оголошення воєнного стану або до оголошення Указу Президента України на строк до закінчення воєнного стану або до оголошення указу Президента про демобілізацію та призначення на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти Військової частини НОМЕР_2 з 16 серпня 2024 року, зарахування до списків частини та на всі види забезпечення;

- визнати протиправним і скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 22 вересня 2024 року № 330 в частині призначення позивача відповідно до розподілу Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України від 14 вересня 2024 року № 300/ПУ/1456/дск до списків Військової частини НОМЕР_1 та виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення при Військовій частині НОМЕР_5 ;

- визнати протиправним і скасувати наказ командира (по стройовій частині) Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування позивача до списків особового складу резерву 322 роти Військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, який прибув для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період із Військової частини НОМЕР_2 та зарахування у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним і скасувати наказ командира (по стройовій частині) Військової частини НОМЕР_1 в частині виключення зі списків резерву 322 роти Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення позивача та призначення на посаду оператора РЕР № 282 та зарахування до списків особового складу, на всі види забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року позовну заяву залишено без руху з наданням десятиденного строку для усунення недоліків позовної заяви шляхом конкретизації змісту заявлених вимог до Військової частини НОМЕР_1 (з доданням, у разі оскарження, копії спірних наказів) та подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом з обґрунтуванням поважності підстав пропуску цього строку, підтверджених належними доказами.

На виконання вимог цієї ухвали суду представницею позивача подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач просить суд відкрити провадження у справі, зазначаючи про те, що позивачем дотримано вимоги статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) щодо формулювання змісту заявлених вимог; заявлено клопотання про витребування доказів у Військової частини НОМЕР_1 задля уточнення реквізитів оскаржуваних наказів та уточнення позовних вимог у ході судового розгляду.

Разом з тим, у поданій заяві представниця позивача акцентує на тому, що позивач оскаржує незаконне та протиправне рішення органу державної влади, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене у вигляді (формі) наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 "Про призов на військову службу під час мобілізації" від 16 серпня 2024 року № 98М, чим порушене право позивача на оформлення відстрочки від призову на військову службу по мобілізації та право на оновлення ним своїх персональних, військово-облікових даних у встановлений строк.

Тобто, як підкреслює представниця позивача, позивач у цій справі просить визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 "Про призов на військову службу під час мобілізації" від 16 серпня 2024 року № 98М в частині призову його на військову службу по мобілізації. Оскільки цей наказ реалізовано, то інші накази Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 про переміщення ОСОБА_2 та зарахування його до особового складу на всі види забезпечення є похідними від вищевказаного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 "Про призов на військову службу під час мобілізації" від 16 серпня 2024 року № 98М.

При цьому представниця позивача звертає увагу на те, що у цій справі оскаржується не прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, а рішення органу державної влади - ІНФОРМАЦІЯ_2 , незаконно оформлене у вигляді (формі) наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 "Про призов на військову службу під час мобілізації" від 16 серпня 2024 року № 98М, а тому, на переконання представниці позивача, до заявлених вимог у цій справі застосовується шестимісячний строк звернення згідно з частиною другою статті 122 КАС України.

Також зазначає про те, що позивач з моменту його мобілізації увесь час перебував на військовій службі, що значно ускладнило його можливості щодо збору доказів до суду, залучення представника та вчинення інших дій щодо пришвидшення звернення до суду з позовом.

Підсумовуючи, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 520/7954/22, представниця позивача наголошує на тому, що позивач оскаржує рішення органу державної влади, яким порушується інтерес у юридичній визначеності на майбутнє, що є триваючим допоки існує спірне рішення, а саме наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 "Про призов на військову службу під час мобілізації" від 16 серпня 2024 року № 98М та похідні від нього накази Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 , що доводить, як вважає представниця, триваюче правопорушення, а отже вказаний наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 можливо оскаржити упродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу.

(У період з 18 по 30 грудня 2024 року суддя Приходько О.Г. перебувала у відпустці; у період з 31 грудня 2024 року по 07 січня 2025 року - на лікарняному).

Визначаючись у цій справі щодо дотримання строку звернення до суду з позовом із заявленими вимогами суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За правилами статті 122 КАС України перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України військова служба є публічною службою у розумінні КАС України, а згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 вказала, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної.

Тобто, 08 червня 2022 року Великою Палатою Верховного Суду запроваджено новий підхід до обчислення строку звернення до суду особами, що проходять військову службу і зроблено висновок, що військова служба є різновидом публічної служби.

У постанові від 14 листопада 2024 року у справі № 160/33822/23 Верховний Суд вказав на помилковість застосування судами попередніх інстанцій положення частини другої статті 122 КАС України оскільки, ця адміністративна справа (предмет оскарження - дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову за мобілізацією позивача) з огляду на предмет її спору є справою щодо проходження позивачем публічної служби, то при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до суду слід керуватися частиною п`ятою статті 122 КАС України, якою передбачено місячний строк звернення до суду та обчислювати такий строк з моменту, коли позивач дізнався або мав дізнатися про порушення своїх прав у зв`язку із прийняттям оскаржуваних наказів та вчиненням протиправних дій.

Отже, строк звернення із позовом у цій справі за визначених позивачем вимог становить один місяць з моменту коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, яке він пов`язує прийняттям оскаржуваних наказів та вчинення відповідних дій.

Тому суд визнає безпідставним довід представниці позивача щодо непоширення у цьому спорі встановленого у частині п`ятій статті 122 КАС України місячного строку звернення до суду у цій категорії спорів.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

День, коли особа дізналася про порушення свого права – це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Зі змісту заявленого позову та доданих документів суд з`ясував, що на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 "Про призов на військову службу під час мобілізації" від 16 серпня 2024 року № 98М, як зазначено й у заяві про усунення недоліків позову, позивача мобілізовано на військову службу, чим порушено, як вважає позивач, його право на відстрочку від призову на службу.

Оскільки порушення свого права на відстрочку від служби, на захист якого подано цей позов, позивач пов`язує саме зі спірним наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 "Про призов на військову службу під час мобілізації" від 16 серпня 2024 року № 98М, від цього часу бере початок строк звернення до суду за захистом цього права.

Позивач звернувся до суду з позовом 19 листопада 2024 року (позов здано на пошту), тобто з пропуском встановленого місячного строку, без додання заяви щодо поновлення пропущеного процесуального строку звернення з цим позовом до суду та без подання жодного доказу у підтвердження обставин щодо неможливості своєчасного звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху від 02 грудня 2024 року позивачу встановлювався строк для подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом з обґрунтуванням поважності підстав пропуску цього строку, підтверджених належними доказами.

У поданій суду заяві про усунення недоліків позовної заяви не вказано жодної поважної причини у розумінні процесуального закону, а саме, такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Доводи про те, що позивач з моменту мобілізації перебував на військовій службі не доводить неможливості вчасної реалізації права на судовий захист та не підтверджує існування реальних фактичних перешкод для звернення до суду.

У постанові від 04 жовтня 2024 року у справі № 200/1643/24 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій у тому, що посилання позивача на проходження військової служби під час ведення воєнного стану на території України не може бути безумовною підставою для поновлення строку на подання позовної заяви без зазначення конкретних обставин, які вплинули на можливість своєчасного звернення до суду, та без надання доказів на підтвердження того, що виконання обов`язків служби під час введення військового стану вплинуло на позивача, і, відповідно, обумовило пропуск строку на звернення до суду.

До прикладу, Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 зауважив на тому, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків. Водночас, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на ту обставини, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення та відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 "Про загальну мобілізацію" мобілізований у першу хвилю (оперативні резервісти, колишні військовослужбовці та ветерани АТО та ООС). Вказані обставини можуть свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною другою статті 122 КАС України.

Проте, доказів перебування у період серпня-листопада 2024 року у районах проведення бойових дій матеріали позовної заяви у цій справі не містять і позивачем не надані.

Згідно з доданого до позовної заяви військового квитка НОМЕР_6 позивач 15 вересня 2024 року прийняв військову присягу; а з 16 серпня 2024 року на підставі оскаржуваного наказу № 285 зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 та на підставі спірного наказу від 22 вересня 2024 року № 330 виключений зі списків, а з 23 вересня 2024 року на підставі також оскаржуваного позивачем наказу № 244 зарахований до особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Отже, позивач об`єктивно знав про призов на військову службу, оскільки з 16 серпня 2024 року зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 , а отже й про оскаржувані дії та накази відповідачів, зокрема – з 16 серпня 2024 року щодо спірного наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 "Про призов на військову службу під час мобілізації" від 16 серпня 2024 року № 98М, яке позивач визначає основним предметом оскарження (інші вимоги похідними) та Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 16 серпня 2024 року № 285 та від 22 вересня 2024 року № 330; з 23 вересня 2024 року щодо зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу № 244.

Таким чином, позивач звернувся до адміністративного суду з пропуском установленого місячного строку звернення до суду не додавши жодних належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку, як і не навівши жодних обґрунтовано вмотивованих доводів.

Такої ж позиції дотримався Верховний Суд у вже згаданій постанові від 14 листопада 2024 року у справі № 160/33822/23.

Посилання представниці позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 суд вважає безпідставним, оскільки спірні правовідносини у тій справі склались внаслідок передання Коблівської сільрадою земельної ділянки водного фонду у приватну власність нібито із земель сільськогосподарського призначення й подальша зміна цільового призначення на землі житлової та громадської забудови.

Так само безпідставно посилається представниця й на постанову Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 520/7954/22, адже у цій справі питання строку звернення до суду з позовом не переглядалось. Предметом розгляду у вказаній справі був наказ командира Військової частини НОМЕР_7 (по стройовій частині) щодо призначення позивача до військової частини НОМЕР_7 згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, а у висновках Суду (по суті спору) йдеться про те, що чинне законодавство не дає право командиру військової частини діяти усупереч норм Закону № 3543-XII та Закону № 2232-XII, а саме: призивати призовників на військову службу не у добровільному порядку (за контрактом), а за мобілізацією. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що з позивачем був укладений контракт на проходження військової служби, тобто у добровільному порядку. Також висновки Суду зроблено щодо права позивача на одержання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією як призовника та здобувача фахової вищої освіти.

Проте, як вже йшлося, у цій справі касаційним судом не викладено висновків щодо строку звернення до суду з позовом у такій категорії спорів, а висновки зроблено по суті спірних у тій справі правовідносин.

Суд зауважує, що застосування правових висновків Верховного Суду, насамперед, обумовлює подібність спірних правовідносин, або ж подібність ключового питання, поставленого на розгляд суду, за однакового правового регулювання подібних зі спірними обставин.   

Оскільки висновки Верховного Суду у наведених представницею позивача судових рішеннях касаційного суду не стосуються строків звернення до суду з позовом за подібних зі спірними правовідносин, такі посилання представниці позивача є необґрунтованими.

Суд зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

На противагу доводам представниці позивача щодо надмірного формалізму, який вона вбачає у застосуванні встановленого законом строку звернення до суду, суд зауважує на тому, що законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

При вирішенні процесуального питання щодо дотримання строків звернення до суду суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії", ЄСПЛ дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

ЄСПЛ у рішенні від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України" (Заява № 23436/03) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також указав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Згідно з пунктом дев`ятим частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Так, відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Будь-яких реальних обставин, які б слугували об`єктивними перепонами чи створювали труднощі для звернення до суду з цим позовом із заявленими вимогами у межах встановленого місячного строку позивачем не наведено, а судом не встановлено.

За таких обставин, вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом не можна визнати належними та поважними у розумінні процесуального закону, що утворює підставу для повернення позовної заяви відповідно до положень статті 123 КАС України.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 171, 243, 248, 256 КАС України, суд,

ухвалив:

Визнати неповажними вказані представницею ОСОБА_1 підстави для поновлення строку звернення до суду з позовом у цій справі.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  Військової частини НОМЕР_1 ,  Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя                                                                                                       О.Г. Приходько