Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/128/25

Провадження № 1-кп/644/472/25

13.01.2025

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши без проведення судового розгляду у судовому засідання в приміщенні суду в м.Харкові, в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202422680000082 від 11 листопала 2024 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг, громадянина України, з вищою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , на посаді старшого вогнеметника вогнеметного відділення роти вогневої підтримки, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Cтарший солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи прямий умисел на незаконне придбання, перевезення та зберігання психотропної речовини без мети збуту, 10.11.2024 приблизно о 13 год. 00 хв., проходячи повз багатоповерхового будинку, який розташований за адресою: м. Харків, Немишлянський район, просп. Героїв Харкова, 190/1, на землі знайшов один прозорий полімерний пакунок з кристалічною речовиною білого кольору, яка є психотропною речовиною. Розуміючи, що за речовина в пакунку, сховав його до кишені вдягненої на ньому кофти, тим самим незаконно придбав та почав незаконно зберігати при собі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, для подальшого особистого вживання без мети збуту.

Після цього, ОСОБА_4 , реалізуючи свій умисел направлений на незаконне зберігання та перевезення психотропної речовини без мети збуту, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, незаконно зберігаючи в кишені знайдений ним пакунок з психотропною речовиною, обіг якої заборонено - PVP, вирушив пішки від вказаної адреси до станції «Палац Спорту» КП «Харківський метрополітен», звідки, користуючись послугами Харківського метрополітену, поїхав до станції «Індустріальна», тим самим вчинив незаконне перевезення психотропної речовини.

10.11.2024 приблизно о 14 год. 40 хв. ОСОБА_4 піднявся з платформи до вестибюлю станції Харківського метрополітену «Індустріальна», за адресою: м. Харків, Індустріальний р-н, просп. Героїв Харкова, 293-М, де до нього підійшли поліцейські відділу поліції в метрополітені, з метою проведення превентивних заходів відповідно до ст. 31 ЗУ «Про Національну поліцію», по виявленню осіб, які мають при собі зброю чи вибухові пристрої, наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори. На запитання поліцейського під час встановлення особи, чи має ОСОБА_4 при собі речі, виключені з цивільного обігу, останній повідомив про наявність у нього психотропної речовини - PVP, що знаходиться в його кишені, яку в подальшому, у передбаченому законом порядку, вилучено під час слідчої дії - огляду місця події у період з 15 год. 40 хв. по 15 год. 55 хв. від 10.11.2024 і поміщено до сейф-пакета, з пояснювальним написом та підписами понятих і учасників огляду місця події, опечатаного в їх присутності.

Відповідно до висновку експерта від 15.11.2024 року, вилучена під час огляду місця події речовина, масою 0, 9976 г, містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP в перерахунку на масу речовини, становить 0, 7932 г та відноситься до списку № 2 таблиці № І «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 із внесеними змінами та доповненнями.

ОСОБА_4 всупереч Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» та Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», незаконно придбав, перевозив та зберігав без мети збуту особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, маса якої в перерахунку на масу речовини, становить 0,7932 г, що є більш ніж невеликий розмір згідно Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 1 серпня 2000 року № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу» та віднесена до психотропних речовин, обіг якої обмежено, згідно «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення проступок, передбачений ч.1 ст.309 КК України, а саме незаконне придбання, перевезення та зберігання психотропної речовини, без мети збуту.

Відповідно до положень ч.2 ст.302 КПК України обвинуваченому роз`яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту в спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду кримінального провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Разом з обвинувальним актом до суду надійшла заява обвинуваченого про роз`яснення йому вказаних вище положень КПК України та надання добровільної згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.

При цьому ОСОБА_4 подав заяву про беззаперечне визнання своєї винуватості, яка складена у присутності захисника ОСОБА_5 ..

Враховуючи викладене, підстав для призначення розгляду у судовому засіданні даного обвинувального акту, відповідно до ч.3 ст.382 КПК України, суд не вбачає. А тому суд розглянув обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до положень ч.2 ст.382 КПК України.

Суд, дослідивши матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання ОСОБА_4 своєї винуватості, доходить висновку, що він вчинив кримінальне правопорушення проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання, перевезення та зберігання психотропної речовини без мети збуту.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує характер, ступінь тяжкості та суспільної небезпеки скоєного кримінального проступку обвинуваченим, дані про його особу.

Обвинувачений перебуває на службі у військовій частині НОМЕР_1 , не судимий, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, яка у відповідності до ст. 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_4 , є щире каяття.

Обставини, які у відповідності до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому відсутні.

З урахуванням зазначених обставин, обвинуваченому суд призначає покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд враховує фактичні обставини кримінального провадження, суспільну небезпеку вчиненого проступку, суб`єктивне ставлення обвинуваченого до скоєного та його поведінку після вчинення проступку, соціальну характеристику особи: його вік, стан здоров`я, соціальне становище, відсутність даних про перебування на профілактичних обліках у лікаря психіатра та нарколога, відсутність судимостей, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, та зваживши на всі фактори в їх сукупності і взаємозв`язку, суд доходить висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових проступків є призначення покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.309 КК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад правопорушення та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

При цьому також суд враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання суд керується також положенням п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року, згідно з яким суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не обирався.

Процесуальні витрати за проведення експертизи стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів вирішити в порядку статті 100 КПК України.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50, 65, ч. 1 ст. 309 КК України, ст.ст. 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/121-24/33806-НЗПРАП від 15 листопада 2024 року в розмірі 2387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) грн. 70 коп.

Речові докази у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024226830000082 від 11.11.2024 року, а саме: пакет з порошкоподібною речовиною, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено- PVP. Маса PVP в перерахунку на масу речовини, становить 0, 7932 грам - знищити.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок відповідно до ст.ст.393,395 КПК України може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду, через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова, протягом тридцяти днів з моменту проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку ст.382 КПК України, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Згідно зі ст.376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в Орджонікідзевському районному суді м. Харкова копію цього вироку, подавши відповідну заяву.

Вирок складено та надруковано в нарадчій кімнаті 13 січня 2025 року в одному примірнику.

Головуючий