Справа №  2-393/11

  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2011 року                                                                           смт. Добровеличківка

                   Добровеличківський районний суд  Кіровоградської області , в складі :

 Головуючого судді                                                                                Цоток В.В.

при секретарі                                                                                          Колєснік С.Ю.

з участю представника позивача                                                            ОСОБА_1

представника відповідача                                                                      ОСОБА_2

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Державний ощадний банк України »та  ОСОБА_4  про визнання недійсним договору застави  , -

  В С Т А Н О В И В :

           Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору застави мотивуючи тим , що 31.05.2006 року між ним та відповідачами був укладений договір застави, згідно якого ОСОБА_3  в забезпечення  виконання  ОСОБА_4 взятих на себе  зобов’язань   за   кредитним    договором    № 691 від 25.04.2006 року , укладеним між ПАТ «Державний ощадний банк України »та  ОСОБА_4, заставив  автомобіль «Татра 915 », 1984 року випуску, реєстраційний номер  НОМЕР_1 , який належить позивачеві на праві приватної власності. Вважає, що  договір укладено  внаслідок  обману щодо цілі кредиту та суми, оскільки позивач за домовленістю  мав стати майновим поручителем по кредитному договору на суму 50000 гривень, ціллю якого був збір врожаю. Однак фактично між відповідачами був укладений кредитний договір на суму 75000 гривень для капітального ремонту. Також  позивач вказав, що йому  не було відомо, про те що на момент укладення договору застави кредит ОСОБА_4 вже був отриманий. Крім того останній  з метою  введення ОСОБА_3  в оману умисно  повідомив йому про те, що банк відмовив у наданні кредиту, в зв’язку з чим позивач  вважав даний договір  неіснуючим . Іншою підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним на думку позивача є його невідповідність ст.ст. 203, 578 ЦК України , а саме  п. 1.4 та 5.3 містять розбіжності щодо об’єкту обтяження ( в першому зазначено автомобіль, а в другому автомобіль та трактор без його опису ). Крім того в п.5.3 договору зазначено, що він посвідчується  за згодою  дружини позивача –ОСОБА_5 в той час, коли фактично його дружиною є ОСОБА_6 .

Позивач, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, поважних причин своєї неявки та заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надав .

Представник позивача  в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю та обґрунтував їх обставинами, викладеними в позовній заяві.   

Представник відповідача ПАТ «Державний ощадний банк України » в судовому засіданні заявлених позовних вимог не визнав повністю, мотивуючи тим, що відсутні підстави для визнання спірного договору недійсним, оскільки на момент його укладення позивачеві достовірно було відомо про те, що кредитний договір вже був укладений, також йому було достовірно відомо  суму кредиту який  надавався ОСОБА_4 При обґрунтуванні даних доводів посилався на п.1.1 договору застави . Доводи позивача та його представника про те, належний ОСОБА_3 автомобіль  було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна  лише 20.07.2011 року спростовував  витягом з даного реєстру за № НОМЕР_2  від 31.05.2006 року. Заяви сторони позивача про те, що дружина ОСОБА_3 не надавала згоди на передачу в заставу належного їм на праві спільної сумісної власності автомобіля «Татра »спростовував нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_6  від 31.05.2006 року.  Зазначені   в п. 5.3 спірного договору відомості про те, що заставним майном є трактор, який придбаний в шлюбі та договір посвідчується за згодою  дружини ОСОБА_5 , вважає  опискою, допущеною під час складання договору, яка на його думку  не може бути підставою для визнання  недійсним договору  вцілому .    

Відповідач  ОСОБА_4 будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи в порядку  ч.5 ст. 74 ЦПК України, в судове засідання не з’явився поважних  причин своєї неявки  суду не  надав.  Наявний в матеріалах справи відклик на позовну заяву від імені ОСОБА_7 суд не приймає до уваги, оскільки даний документ був поданий до канцелярії Добровеличківського районного суду позивачем ОСОБА_3. Підпис ОСОБА_4 у відклику ніким не посвідчений .

Заслухавши пояснення  представників сторін , допитавши свідка, дослідивши письмові докази, суд вважає встановленими наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини :  31.05.2006 року  ВАТ «Державний ощадний банк », ОСОБА_3  та ОСОБА_4 уклали договір застави з майновим поручителем ( далі по тексту договір ). Даний договір підписаний всіма сторонами, нотаріально посвідчений та    зареєстрований в реєстрі за № 1105 . Відповідно до п.1.1-1.4 договору у відповідності  до ч.3 ст. 4 Закону України «Про заставу »та на забезпечення зобов’язань перед ВАТ «Ощадний банк України », який надає згідно договору № 691 від 25 квітня 2006 року ОСОБА_4 кредит в сумі 75000 гривень строком на 5 років в термін до 24 квітня 2011 року, ОСОБА_3  в забезпечення цього виконання перед  ВАТ «Ощадний банк України »заставляє майно, автомобіль Татра 915, 1984 року випуску, шасі № НОМЕР_3, номер НОМЕР_4, номер НОМЕР_1  ,  який   належить   ОСОБА_3   на    підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5, виданого Новоукраїнським МРЕВ ДАІ Кіровоградської області   21.08.2001 року . Заставна вартість  майна по домовленості сторін становить 137865 гривень.

Із заборони від 31.05.2006 року, зареєстрованої в реєстрі за № 1107, яка зазначена в спірному договорі застави , встановлено, що державним нотаріусом  Добровеличківської державної нотаріальної контори  ОСОБА_8 в зв’язку з посвідченням вказаного вище договору застави  накладено  заборону на автомобіль Татра , що належить ОСОБА_3 до кінця виконання договору застави.

Із витягу про реєстрацію в Державному реєстрі  обтяжень рухомого майна  № НОМЕР_2, від 31.05.2006 року, сформованого Добровеличківською державною нотаріальною конторою, встановлено, що вказаного дня за № 3277191 була зареєстрована заборона на відчуження  автомобіля Татра 815, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві приватної власності позивачеві . Також у витязі зазначено, що розмір зобов’язання  становить 75000 гривень .

Даний доказ спростовує доводи сторони позивача про те, що заборона на відчуження належного позивачеві автомобіля  була внесена до Державного реєстру обтяжень рухомого майна  лише 20.07.2011 року .

Із заяви ОСОБА_6 від 31.05.2006 року, яка зареєстрована в реєстрі за № 1103, встановлено, що вона надала згоду своєму чоловіку ОСОБА_3  бути майновим поручителем  по кредитному договору № 691 від 25.04.2006 року, де позичальником виступає  ОСОБА_4. В заставу передано автомобіль Татра, який придбано ними в період проживання в зареєстрованому шлюбі , з метою забезпечення виконання зобов’язання  позичальником за цим кредитом та реалізації майна в разі  невиконання позичальником умов кредитного договору .

Даний доказ спростовує доводи сторони позивача, що спірний договір був укладений в порушення  вимог ст. 578 ЦК України тобто без наявності згоди співвласника майна .

Відповідно до ч.1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін  правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне  значення  ( частина перша статті 229 цього Кодексу ), такий правочин визнається судом  недійсним . Обман  має місце, якщо сторона  заперечує наявність обставин, які можуть  перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування .

Аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності суд вважає, що позивачем та його представником не надано доказів про те, що спірний договір був укладений під впливом обману щодо часу укладення кредитного договору, цілі кредиту та його суми . Натомість їх  доводи спростовуються  п.1.1-1.4 договору застави, де чітко вказано дату укладення кредитного договору, суму  кредиту та термін на який він надавався .

Наявні в п.5.3 спірного договору неточності щодо переліку заставного майна  та прізвища, імені, по-батькові його співвласника, на думку суду є технічними помилками, допущеними під час складання договору, які не можуть бути підставою для визнання вцілому  договору застави недійсним .

З огляду на вказане суд вважає позов необґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити .

Окрім того судом звертається увага на наступне :

Відповідно  ч.3 ст. 258 ЦК України  позовна давність у 5 років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману .

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності  починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України  сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові .

Про порушення свого права позивач дізнався чи міг дізнатися з моменту підписання спірного договору та реєстрації заборони на відчуження належного йому автомобіля в Державному реєстрі  обтяжень рухомого майна, що мало місце 31.05.2006 року.

Зважаючи на ті обставини, що із вказаної дати по день звернення до суду з позовом про визнання договору застави недійсним  минуло понад 5 років, а також враховуючи те, що представник ПАТ « Державний ощадний банк України »у поданій ним письмовій заяві просить застосувати строк позовної давності  є підстави для відмови в позові у зв’язку зі спливом позовної  давності .

На підставі ст.ст. 203,230,577,578,584,585, постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику  розгляду цивільних справ про визнання правочинів  недійсними »від 06.11.2009 року № 9, керуючись ст.ст. 10,11,60,88,212-215 ЦПК України, суд, -

  В И Р І Ш И В :

           В задоволенні позову відмовити повністю.

Відмовити ОСОБА_3  ІНФОРМАЦІЯ_1, жителю АДРЕСА_1 у визнанні недійсним договору застави від 31.05.2006 року, укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України »ОСОБА_3  та ОСОБА_4 , який зареєстрований в реєстрі за № 1105  та у скасуванні заборони на відчуження  належного ОСОБА_3  вантажного автомобіля   Татра 815, реєстраційний номер  НОМЕР_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області на протязі 10 днів з дня отримання  його копії шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції .

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області                                                             В.В.Цоток