Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/148/25

Номер провадження 2-н/711/38/25

УХВАЛА

Іменем України

про відмову у видачі судового наказу

13 січня 2025 року                                                                                м. Черкаси

Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Петренко О.В., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 боргу за оплату житлово-комунальних послуг,

ВСТАНОВИВ:

07 січня 2025 року ПрАТ «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси із вказаною заявою, в якій просить суд видати судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованості за послуги централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води), а також інфляційних втрат і 3 відсотків річних.

Підставою звернення ПрАТ «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до суду із заявою про видачу судового наказу стало те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , за якою стягувачем надавались послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води), особовий рахунок № НОМЕР_1 .

ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» на підставі відповідної ліцензії та рішень Черкаської міської ради №520 від 24.05.2000 та №1480 від 31.10.2007 забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкасах.

Боржники, починаючи з листопада 2020 року своєчасно та у повному обсязі не вносили плату за отримані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, внаслідок чого у них утворилась заборгованість, станом на 01.11.2024, у розмірі 13544 грн. 21 коп.

Крім того, згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржникам нараховані 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 224,69 грн (за період з 22 грудня 2020 року до 31 січня 2022 року) та інфляційна складова боргу, що становить 654,02 грн (за період із січня 2021 року до січня 2022 року).

Враховуючи вищевикладене, заявник просить суд видати судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованості за послуги централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) у розмірі 13544,21 грн, заборгованість за інфляційну складову боргу у розмірі 654,02 грн та три відсотка річних у розмірі 224,69 грн, а також стягнути із боржників судові витрати.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 січня 2025 року означеній заяві присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №711/148/25 та визначено головуючим суддею (суддею-доповідачем) Петренка О.В.

09 січня 2025 року судом були направлені запити до Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради з метою отримання інформації про місце проживання (перебування) боржників.

Згідно довідок Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради №456/508-01-10, 460/509-01-10, 466/490-01-10, 467/504-01-10 та 468/503-01-10 від 09 січня 2025 року, що надійшли до суду 10 січня 2025 року і зареєстровані за вхідними №1095, 1101, 1120, 1122 та 1124, відповідно зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що у Придніпровському районі означеного населеного пункту.

Отже, керуючись ст.162 ЦПК України у взаємозв`язку із положеннями ч.1 ст.27 ЦПК України, розгляд заяви ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» про видачу судового наказу за загальними правилами підсудності підсудний Придніпровському районному суду м. Черкаси.

Суддя, дослідивши заяву та додані до неї документи вимогам ЦПК України, вважає вказати про таке.

Відповідно до ч. 1 ст.160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.161 цього Кодексу. Відповідно до положень ч. 1 ст.167 ЦПК України, розгляд заяви проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

При цьому слід враховувати, що у наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог, тобто таких, що випливають з повністю визначених і неоспорюваних цивільно-правових відносин.

Згідно п. 5 ч. 1 ст.165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Заявник звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу 07.01.2025 (вхідний №505/25). З матеріалів заяви вбачається, що заявником заявлено вимоги про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) за період з листопада 2020 року до листопада 2024 року (лист-розрахунок по ОР №10112079, додаток №1 до заяви про видачу судового наказу), що перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, тобто три роки.

Отже, станом на день звернення заявника до суду із заявою про видачу судового наказу, минув загальний строк позовної давності щодо частини заявлених вимог, а саме щодо стягнення із боржників вартості спожитого централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) за період з листопада 2020 року до 06 січня 2022 року включно, що свідчить про наявність спору між заявником та боржниками про суму боргу, а тому підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Крім того, згідно розрахунку 3% річних по о/р № НОМЕР_1 (додаток №2 до заяви про видачу судового наказу) та розрахунку інфляційних втрат по о/р НОМЕР_1 (додаток №3 до заяви про видачу судового наказу) вбачається, що означені складові за прострочення виконання грошового зобов`язання, нарахування яких передбачено диспозицією ч.2 ст.625 ЦК України, заявником розраховано за період відповідно із 22 грудня 2020 року та із січня 2021 року до січня 2022 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки, станом на день звернення заявника до суду із заявою про видачу судового наказу, минув загальний строк позовної давності щодо заявлених вимог, а саме щодо стягнення із боржників як інфляційних втрат, так і трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, нарахування яких передбачено диспозицією ч.2 ст.625 ЦК України, тому ця обставина свідчить про наявність спору між заявником та боржниками про суму означених вище складових боргу, а тому підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

У цьому контексті суддя звертає увагу заявника на те, що встановлення обставин зупинення перебігу строку позовної давності виходить за межі інституту наказаного провадження. Так, стаття 165 ЦПК України не містить вимог щодо з`ясування судом обставин зупинення строку позовної давності.

Водночас, пропуск позовної давності свідчить про наявність спору між заявником та боржниками, а тому підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. У протилежному випадку, вирішення питання про стягнення вказаної заборгованості з боржників у порядку наказного провадження призведе до того, що боржники будуть позбавлені можливості звернутися до суду з відповідною заявою про застосування строку позовної давності, чим можуть бути обмежені права цих учасників справи.

З урахуванням вказаних обставин, заявлені вимоги не є безспірними, оскільки з`ясування питання щодо дотримання позовної давності можливо лише у порядку позовного провадження.

Крім того як встановлено суддею із довідок Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради №467/504-01-10 та 468/503-01-10 від 09 січня 2025 року, що надійшли до суду 10 січня 2025 року і зареєстровані за вхідними № 1122 та 1124, боржники ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на момент виникнення заборгованості з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води), а також у період нарахування заявником інфляційних втрат та трьох відсотків річних (грудень 2020 року / січень 2021 року – січень 2022 року), були малолітніми особами. Ба більше, боржник ОСОБА_5 , станом на день подачі заявником заяви про видачу судового наказу, також є малолітньою особою, а ОСОБА_4 – неповнолітньою особою.

Відповідно до ст. 25 ЦК України, здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов`язки може пов`язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Статтею 26 ЦК України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 47 ЦПК України визначено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Аналіз положень ст. 30, ч. 1 ст. 31 ЦК України свідчить, що фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа) має право часткової цивільної дієздатності на вчинення виключно дрібних побутових правочинів. Тобто має право вчиняти правочини, які задовольняють її побутові потреби, які відповідають її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість. Також малолітня особа має право здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Системний аналіз вказаних вище норм матеріального та процесуального права, дозволяє дійти висновку про те, що протягом усього періоду нарахування боргу, що є предметом заяви про видачу судового наказу, а також і станом на момент звернення заявника до суду із заявою про видачу судового наказу, боржники ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у такій категорії справ (у даному випадку – стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги) мають бути повнолітніми, тобто досягнути 18-річного віку або зареєструвати шлюб. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, оскільки справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України).

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, провадження у справі за заявою ПрАТ «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» щодо боржників ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не підлягає відкриттю, оскільки заявник звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу, заявивши вимоги до малолітніх осіб (станом на період нарахування боргу, інфляційних втрат та 3% річних і до 24.05.2023) та станом на день подачі заяви – до малолітньої ОСОБА_5 і неповнолітньої ОСОБА_4 .

Пунктом 4 ч.1 ст.165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу.

Отже, доводи, що наведені у заяві про видачу судового наказу, не знайшли свого підтвердження, а тому суддя дійшов висновку, що наявні підстави, зокрема, визначені п.4, 5 ч.1 ст.165 ЦПК України, для відмови у видачі судового наказу.

Оскільки суддею відмовлено Приватному акціонерному товариству «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» у видачі судового наказу, тому, керуючись положеннями ч. 2 ст. 164 ЦПК України, сплачена сума судового збору заявнику не повертається. Водночас, у разі пред`явлення заявником позову до боржників у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись ч.2 ст.164, п. 4,5 ч. 1 ст.165, ст.166, ч. 2 ст. 167, ст.258, 261, 353, 354 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

відмовити у видачі судового наказу за заявою Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 боргу за оплату житлово-комунальних послуг.

Роз`яснити Приватному акціонерному товариству «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 4,5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у порядку спрощеного позовного провадження.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею, проте може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня складення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала складена та підписана суддею 13 січня 2025 року.

Суддя: О. В. Петренко