Справа № 298/2146/24

Номер провадження 3/298/1470/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13 січня 2025 року                                                                 смт. Великий Березний

       Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Ротмістренко О.В., розглянувши матеріали справи, які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с.мт. Великий Березний Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 145466 від 08.11.2024 гр. України ОСОБА_1 8 листопада 2024 року о 14 год. 40 хв. на околиці населеного пункту Великий Березний (територія Великоберезнянської територіальної громади Ужгородського району Закарпатської області) в межах прикордонної смуги на відстані близько 1400 метрів до лінії державного кордону в районі 119 прикордонного знаку був виявлений та затриманий під час спроби незаконного перетинання державного кордону з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон в умовах воєнного стану. Своїми діями порушив вимоги ст. ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон» від 04.11.1991, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час, місце та дату розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом надсилання SMS-повідомлення у зв`язку з поданою ним заявою на отримання електронних повісток.

У протоколі про адміністративне правопорушення, складеному стосовно ОСОБА_1 , міститься підпис останнього про ознайомлення з тим, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Великоберезнянському районному суді. Крім цього, у матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 , в якій він зазначає, що повідомлений про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП відбудеться в приміщенні Великоберезнянського районного суду Закарпатської області за адресою: смт. Великий Березний, вул. Шевченка, 22. Також в матеріалах справи наявна заява, в якій він просить розглянути адміністративну справу без його участі, у зв`язку з далекою відстанню до місця проживання.

Від ОСОБА_1 клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

За таких обставин, неявка особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, на судовий розгляд справи являється її волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи.

При цьому за змістом ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративні правопорушення передбачені.

Відтак суддя вважає, що дану справу може бути розглянуто.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі, суддя встановила таке.

       Згідно зі статтями 245, 252 КУпАП завданнями провадження в справі про адміністративне правопорушення і обов`язком органу, який її розглядає, є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вирішуючи питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винен ОСОБА_1 у вчиненні такого та чи підлягає він адміністративній відповідальності, суддя виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Адміністративним правопорушенням (проступком) згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, протоколами про вилученні речей і документів, а також іншими вказаними у ній засобами і документами.

За фабулою протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкриміновано спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон в умовах воєнного стану і такі його дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

       В положеннях ч. 1 ст. 204-1КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Перетинання державного кордону поза пунктами пропуску через державний кордон може означати, що особа перетнула державний кордон: поза місцем розташування пункту пропуску; поза місцем, визначеним у пункті пропуску для безпосереднього перетинання державного кордону; хоча і в зазначеному місці, але в час, коли пункт пропуску не функціонував.

Відповідно спроба перетнути кордон поза пунктами пропуску через державний кордон означає певні умисні дії особи спрямовані на те, щоб перетнути державний кордон: поза місцем розташування пункту пропуску; поза місцем, визначеним у пункті пропуску для безпосереднього перетинання державного кордону; хоча і в зазначеному місці, але в час, коли пункт пропуску не функціонував.

Разом з цим, у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_1 , не вказано, в чому саме полягає суть вчиненого ним правопорушення, не наведено, які саме дії здійснював останній, не вказано жодної дії, вчиненої ним, яка б відповідала об`єктивній стороні правопорушення, передбаченого ст. 204-1 КУпАП.

З метою доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення посадовою особою до протоколу про адміністративне правопорушення долучено: протокол про адміністративне затримання від 08 листопада 2024 року; протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 08.11.2024, згідно з яким під час огляду виявлено та вилучено для тимчасового зберігання: копію паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 ; довідку про результати проведення фільтраційно-перевірочних заходів; пояснення службової особи прикордонної служби від 08.11.2024.

Аналіз матеріалів справи про адміністративне правопорушення показує, що жодних доказів, які б могли прямо чи опосередковано вказувати на наявність ознак вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, матеріали адміністративної справи не містять.

Так, суддя критично оцінює такі докази, як, протокол про адміністративне затримання; довідку про результати проведення фільтраційно-перевірочних заходів, оскільки такі не можна вважати об`єктивними доказами у справі.

При цьому, як убачаєттся з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 надавати пояснення по суті викладених в протоколі про адміністративне правопорушення він відмовився.

Разом з цим суддя враховує, що ОСОБА_1 затриманий у світлу пору доби на значній відставні до кордону 1400 метрів, є місцевим жителем, при цьому матеріали справи не містять відомостей про виявлення в нього речей та документів, які б прямо чи опосередковано свідчили про його намір незаконно перетнути державний кордон України. Крім того матеріали справи не містять доказів, про те, що ОСОБА_1 рухався в напрямку державного кордону, оминаючи населені пункти, що давало б підстави стверджувати, що він мав намір уникнути зустрічі із працівниками прикордонної служби, і таким чином незаконно перетнути кордон. Також працівниками прикордонної служби не долучено до матеріалів справи ні фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення чи інших беззаперечних доказів вини ОСОБА_1 .

Також, до матеріалів не долучено відповідних документів на підтвердження належності місця затримання особи до контрольованого прикордонного району.

В силу положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При цьому із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Обов`язок органу (особи), який склав протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Згідно з пунктом 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

Відповідно до п.п. 4.1 п. 4 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, винуватість особи у вчиненні правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом, а усі сумніви тлумачаться на користь правопорушника. Таким чином, суд зобов`язаний дослідити усі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.

       Зважаючи на наведене, враховуючи відсутність в матеріалах справи про адміністративне правопорушення об`єктивних доказів, які б указували наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, зважаючи на положення ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суддя позбавлена можливості констатувати про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні такого адміністративного правопорушення поза розумним сумнівом.

Згідно з ч. 1ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи положення ст. 40-1 КУпАП, судовий збір стягненню з ОСОБА_1 не підлягає.

Керуючись ст. ст. 247, 283 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАПу зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Великоберезнянський районний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Суддя                                                                         Ротмістренко О.В.