УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/1104/24

Р І Ш Е Н Н Я

                                              Іменем України

14 січня 2025 року                    селище Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі  судді  Ковальчука М.В., з участю секретаря судового засідання Багінської В.І.,  розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про захист прав споживачів (застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та зобов`язання банку перерахувати кредитну заборгованість), -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2024 року адвокат Ходак В.В. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (далі АТ «Перший Український Міжнародний Банк»), в якому просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину щодо пункту 5 договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1002052385401 від 23 грудня 2021 року щодо сплати позичальником комісії за обслуговування кредитної заборгованості та зобов`язати акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» здійснити перерахунок платежів, здійснених ОСОБА_1 за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1002052385401 від 23 грудня 2021 року як комісію за обслуговування кредитної заборгованості - в рахунок погашення інших платежів за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1002052385401 від 23 грудня 2021 року, посилаючись на несправедливе положення договору про споживчий кредит, який містить умову про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, що свідчить про нікчемність такого положення правочину.

Заперечуючи відносно наведених представником позивача обставин, представником відповідача подано до суду пояснення на позовну заяву (відзив), в якому останній просить у задоволенні позову ОСОБА_1  відмовити, посилаючись на те, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості встановлено на підставі Закону України «Про споживче кредитування» та Правил, затверджених постановою Правління Національного банку України від 08.06.2017 № 49, та узгоджено сторонами кредитного договору, така комісія не встановлена за надання послуг, безоплатність яких прямо встановлена законом. Окрім цього, вказано на недоведеність документально витрат на правничу допомогу.

В судове засідання учасники справи та представник позивача, які були належним чином повідомлені про час і місце його проведення, не з`явилися. Представником позивача заявлено клопотання про розгляд за його відсутності та про підтримання позову.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 23 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Перший Український Міжнародний Банк» із заявою № 1002052385401 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Підписавши заяву на приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб від 23 грудня 2021 року, ОСОБА_1 беззастережно підтвердила, зокрема, що приймає публічну пропозицію АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «Перший Український Міжнародний Банк»: pumb.ua, у повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть йому бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодилася з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості банку).

У даній заяві ОСОБА_1 просила надати їй споживчий кредит «Рефінансування» на наступних умовах: 2. Цільове призначення: а) погашення заборгованості; б) сплата разової комісії банку; 3. Сума - 39620,36 грн, в тому числі з метою погашення заборгованості - 39620,36 грн, разова комісія - 0,00 грн; 4. Строк - 48 місяців; 5. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості – 1,99 %; 6. Розмір процентної ставки - 0,01 % річних; 7. Разова комісія – 0,00% від суми кредиту + 0,00 грн; 9. Спосіб надання споживчого кредиту на загальні споживчі цілі – банківський переказ (за реквізитами зазначеними у пункті 10 цієї заяви).

Відповідно до графіку платежів, що міститься у заяві: дата видачі кредиту/дата платежу – до 24 числа кожного календарного місяця, платіжні періоди з 24.12.2021 по 24.12.2025, усього 48 місяці. Чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період (грн) – 1614,04 щомісяця та 1613,87 (останній платіж), усього 77473,75 грн. Також передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 788,45 грн щомісяця, усього 37845,60 грн.

До заяви № 1002052385401 представником позивача додано витяг з публічної пропозиції АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Окрім цього, 23 грудня 2021 року між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та  ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Перший Український Міжнародний Банк» за кредитним договором № 1002052385401 від 23 грудня 2021 року, станом на 03 жовтня 2024 року (включно), заборгованість відповідача перед позивачем становить 27488,25 грн, з яких 18550,66 грн заборгованості за кредитом, 1,84 грн заборгованості по процентах та 8935,75 грн заборгованості за комісією.

За змістом частини першої статті 15, частин першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі №496/3134/19, зроблені наступні висновки: якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 11 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі № 204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У пункті 5 розділу «Споживчий кредит (Рефінансування)» заяви № 1002052385401 від 23 грудня 2021 року про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка підписана відповідачем визначено, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 1,99%. Розділ заяви «Графік платежів» містить відомості про те, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 788,45 грн щомісяця. Загальний розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості за договором комплексного банківського обслуговування становить 37845,60 грн.

Отже умовами, укладеного між сторонами договору передбачена сплата позичальником комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Положеннями пункту 5.7.3 публічної пропозиції АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (нова редакція діє з 01 листопада 2021 року) визначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному у заяві на приєднання до договору, від початкової (наданої) суми споживчого кредиту (база розрахунку комісії). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за наданим споживчим кредитом розраховується за повний місяць у якому відбувається повернення заборгованості. Під повним місяцем, у цій частині 5 Розділу ІІ цього договору, розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з графіком платежів.

Водночас, публічна пропозиція АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не підписана відповідачем, остання не може вважатись частиною договору приєднання, яка також і не містить чіткого переліку послуг, з яким ознайомилась відповідач та з яким остання погодилась.

При цьому, як в заяві № 1002052385401 від 23 грудня 2021 року про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, так і в паспорті споживчого кредиту не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговування кредитної заборгованості (списання, зарахування кредитної заборгованості, розрахунково-касові операції, надання консультативних та інформаційних послуг) за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх із споживачем при укладенні кредитного договору, то положення заяви № 1002052385401 від 23 грудня 2021 року про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемним, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, тому позовні вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та зобов`язання банку перерахувати кредитну заборгованість підлягають задоволенню.

За змістом статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі, передбаченому статтею 4 Закону України «Про судовий збір». 

Керуючись статтями 10-13, 141, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (адреса місцязнаходження: вул. Андріївська, 4 м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 14282829) про захист прав споживачів (застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та зобов`язання банку перерахувати кредитну заборгованість) задовольнити.

Зобов`язати акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» здійснити перерахунок платежів, здійснених ОСОБА_1 за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1002052385401 від 23 грудня 2021 року як комісію за обслуговування кредитної заборгованості - в рахунок погашення інших платежів за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1002052385401 від 23 грудня 2021 року.

Стягнути з акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (адреса місцязнаходження: вул. Андріївська, 4 м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 14282829) на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя                                                                    М.В. Ковальчук