ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2025 р. Справа№ 910/2543/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Екофудс ЛТД"

на рішення Господарського суду м. Києва від 11.09.2024 р.

у справі № 910/2543/24 (суддя - Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ БЦ 10"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Екофудс ЛТД"

про стягнення 238580,84 грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ БЦ 10" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Екофудс ЛТД" про стягнення заборгованості за договором суборенди та обслуговування від 07.07.2022 р. у розмірі 238580,84 грн, з яких: 65533,85 грн основна заборгованість, 2576,47 грн 3% річних, 11927,16 грн пеня, 4860,31 грн інфляційні втрати та 153683,05 грн штраф.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.03.2024 р. відкрито провадження у справі № 910/2543/24, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.09.2024 р. у справі № 910/2543/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ БЦ 10" задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Екофудс ЛТД" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

У поданій апеляційній скарзі відповідач зазначає, що на момент укладення договору суборенди та обслуговування від 07.07.2022 р. у нього була переплата за попереднім договором, укладеним між сторонами у справі. Також скаржник посилається на те, що він має бути звільнений від орендної плати, оскільки з вересня 2022 року він не міг користуватися орендованим приміщенням у зв`язку з перешкоджанням у доступі до нього позивачем.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 р. апеляційну скаргу у справі № 910/2543/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/2543/24, розгляд справи вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи на підставі ч. 2 ст. 271 ГПК України, а також встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу впродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

14.10.2024 р. через канцелярію суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копію ухвали від 07.10.2024 р. про відкриття провадження у справі № 910/2543/24 учасникам справи було доставлено до електронних кабінетів 08.10.2024 р., доказом чого є довідки про доставку електронного документа від 14.10.2024 р., що містяться в матеріалах справи.

Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала про відкриття апеляційного провадження від 07.10.2024 р. у справі № 910/2543/24 оприлюднена у реєстрі 09.10.2024 р.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення строків, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 р. на подання всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства, колегія суддів встановила наступне.

07.07.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ БЦ 10" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест Екофудс ЛТД" (далі - клієнт) було укладено договір суборенди та обслуговування (далі - договір), титульна сторінка якого містить наступні умови: номер офісу - 329; кв. м - 5; кількість робочих місць - 1; орендна плата в місяць в дол. США без ПДВ - 290; орендна плата в місяць в грн без ПДВ - 8483,92 грн; загальний щомісячний платіж (без ПДВ та послуг) - 8483,92 грн; строк, на який укладається договір оренди: дата початку - 01.08.2022 р.; дата закінчення - 31.07.2023 р. Вказані ціни є гривневим еквівалентом в доларах США суми, що підлягає сплаті в гривнях та визначається за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день виставлення рахунку.

У додатку № 1 до договору сторони визначили умови договору суборенди (далі - додаток).

Відповідно до п. 1.1 додатку № 1 постачальник зобов`язується передати клієнту у тимчасове платне користування мебльовані офісні приміщення площею, зазначеною на титульній сторінці договору (приміщення) у бізнес-центрі, розташованому за адресою, зазначеною на титульній сторінці договору ("Бізнес Центр"), а також надати клієнту послуги згідно з пунктом 3 цього договору, а клієнт зобов`язується сплатити за користування такими приміщеннями та послугами відповідно до договору та додатків до нього. У момент передачі приміщення постачальником в користування клієнта сторони підписують акт приймання-передачі приміщення та інвентарний лист.

Згідно з п. 1.4 додатку за характером укладений договір є договором суборенди та надання послуг, постачальник гарантує, що він має законні повноваження передавати приміщення в суборенду; приміщення не перебувають під арештом.

Цей договір укладено на строк, зазначений у ньому (дата набрання чинності та дата закінчення строку дії зазначені на титульній сторінці договору), та буде продовжено відповідно до пункту 2.3 цього договору на наступні періоди, що дорівнюють поточному строку, але не менше ніж на 3 місяці, доки клієнт або постачальник не припинять його (на основі попереднього письмового повідомлення відповідно до пункту 6.1 цього договору) (п. 2.1 додатку).

Як передбачено п. 4.4 додатку, вартість послуг з відновлення офісу при звільненні приміщення сплачується клієнтом у розмірі - 20 доларів США без урахування ПДВ, що стягується за квадратний метр кожного офісу, який займає клієнт, при виїзді клієнта або у випадку, коли клієнт із власної ініціативи вирішить переїхати в інші приміщення у межах Бізнес-Центру. Оплата послуг із відновлення офісу та/або вартості ремонту для усунення пошкоджень приміщення підлягають сплаті клієнтом у строки, зазначені у відповідних рахунках-фактурах.

У відповідності до п. 4.7 додатку усі ціни на послуги постачальника зафіксовані у доларах США і виражені у національній грошовій одиниці - гривні. Постачальник виставляє клієнту рахунок-фактуру в українській гривні за офіційним курсом Національного банку України на дату виставлення такого рахунку-фактури. Усі платежі, передбачені цим договором, повинні оплачуватися впродовж строків, визначених у рахунках-фактурах, виставлених постачальником. Рахунки-фактури надсилаються клієнту на електронну адресу, вказану на титульній сторінці цього договору. Неотримання клієнтом рахунку-фактури за послуги постачальника не звільняє клієнта від оплати за послуги постачальника. Усі рахунки-фактури клієнт може знайти в своєму онлайн-обліковому записі або у застосунку Regus.

За п. 6.1 додатку постачальник або клієнт можуть припинити договір у день закінчення строку його дії або в день закінчення будь-якого періоду, на який його було подовжено або поновлено, надіславши запит на припинення договору через онлайн-обліковий запис або застосунок Regus щонайменш як за 3 календарні місяці до запланованої дати припинення.

Згідно з п. 6.4.1 додатку під час звільнення клієнтом приміщення стягуватиметься вартість послуг із відновлення офісу згідно з пунктом 4.4 цього договору.

01.08.2022 р. на виконання умов укладеного договору постачальником здано, а клієнтом прийнято приміщення № 329 за актом прийому-передачі приміщення.

На виконання умов укладеного договору позивачем відповідно до п. 4.7 додатку № 1 до договору виставлено відповідачу рахунки-фактури № 5519-2022-433 від 20.07.2022 р., № 5519-2022-483 від 31.08.2022 р., № 5519-2022-540 від 30.09.2022 р., № 5519-2022-577 від 31.10.2022 р., № 5519-2022-702 від 30.11.2022 р., № 5519-2022-821 від 30.11.2022 р. на оплату орендної плати та послуги з відновлення офісу на загальну суму 65533,85 грн.

Відповідач вказані рахунки-фактури не оплатив.

19.10.2022 р. позивач направив на електронну адресу відповідача лист з вимогою сплатити заборгованість з орендних платежів за період з червня 2022 року по листопад 2022 року.

06.12.2022 р. позивач направив на електронну адресу відповідача лист з вимогою сплатити заборгованість з орендних платежів за період з серпня 2022 року по січень 2023 року.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, не виконав свої зобов`язання за укладеним договором суборенди та обслуговування щодо вчасної оплати за надані послуги, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість з орендних платежів за серпень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року та послуги з відновлення офісу у розмірі 65533,85 грн.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як передбачено ч. 6 ст. 238 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 774 ЦК України передання речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як було встановлено вище, на виконання умов укладеного договору позивачем відповідно до п. 4.7 додатку № 1 до договору виставлено відповідачу рахунки-фактури № 5519-2022-433 від 20.07.2022 р., № 5519-2022-483 від 31.08.2022 р., № 5519-2022-540 від 30.09.2022 р., № 5519-2022-577 від 31.10.2022 р., № 5519-2022-702 від 30.11.2022 р., № 5519-2022-821 від 30.11.2022 р. на оплату орендної плати та послуги з відновлення офісу на загальну суму 65533,85 грн.

Однак відповідач вказані рахунки-фактури не оплатив, докази зворотнього у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором суборенди та обслуговування від 07.07.2022 р. у розмірі 65533,85 грн за період серпень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Доводи скаржника про те, що на момент укладення договору суборенди та обслуговування від 07.07.2022 р. у нього існувала переплата перед позивачем за попереднім договором, укладеним між сторонами у справі, є необгрунтованими, оскільки вказаний договір не стосується розгляду даної справи.

Посилання скаржника на неможливість користуватися орендованим приміщенням з вересня 2022 року у зв`язку з тим, що позивачем було заблоковано доступ до приміщення, колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження викладеного.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 11927,16 грн пені за загальний період з 21.07.2022 р. по 08.02.2024 р.

Пунктом 8.1 додатку передбачено, якщо клієнт не сплачує загальну місячну плату або інші платежі, що підлягають до сплати за цим договором та усіма додатками до нього одразу після їх отримання, постачальник має право нарахувати пеню у розмірі нуль цілих одна десята (0,1%) відсотка від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Як передбачено ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вбачається, що пеня нарахована позивачем періодами, кожен з яких не перевищує шестимісячного строку.

Отже, враховуючи те, що встановлений в договорі розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання відповідає розміру таких санкцій, визначених у законі, а матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 11927,16 грн пені за загальний період з 21.07.2022 р. по 08.02.2024 р. підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованою, її розмір є арифметично правильним.

За неналежне виконання умов укладеного договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 2576,47 грн 3% річних та 4860,31 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2576,47 грн 3% річних та 4860,31 грн інфляційних втрат, є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а їх розмір є арифметично правильний.

Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф за дострокове припинення договору у розмірі 78495,65 грн та штраф за несвоєчасну реєстрацію місцезнаходження у розмірі 75187,40 грн.

Пунктом 6.2 додатку сторони погодили, що якщо це дозволяється законодавством, що застосовується, постачальник може негайно розірвати договір без необхідності дотримання будь-яких податкових процедур, попередивши про не клієнта, якщо клієнт не може сплатити свою заборгованість у момент настання строку її оплати або у разі істотного порушення договору клієнтом. У разі припинення договору постачальником із будь-якої з вищезазначених причин, це не скасовує жодні невиконані зобов`язання клієнта за договором, у тому числі: зобов`язання клієнта сплатити всі суми, що підлягають до сплати за договором (загальну місячну плату, оплату за будь-які послуги на запит клієнта за період до дати завершення строку дії договору, а також вартість послуг відновлення офісу згідно з п. 4.4 цього договору). Клієнт зобов`язаний сплатити штраф у розмірі загальної місячної плати та плату за будь-які фіксовані послуги на запит клієнта за залишок періоду, на який продовжувався б договір, якби постачальник його не розірвав.

Як було встановлено вище, відповідачем не було сплачено орендні платежі протягом 4-х місяців, що є порушенням ним своїх зобов`язань.

Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Так, повідомляючи про припинення укладеного договору, позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 5519-2022-821 від 31.12.2022 р. за послуги з відновлення офісу згідно з п. 4.4 додатку договору, яким встановлено, що вартість послуг з відновлення офісу при звільненні приміщення сплачується клієнтом у розмірі - 20 доларів США без урахування ПДВ, що стягується за квадратний метр кожного офісу, який займає клієнт, при виїзді клієнта або у випадку, коли клієнт із власної ініціативи вирішить переїхати в інші приміщення у межах бізнес-центру.

Згідно з п. 8.4 додатку за будь-яку односторонню відмову клієнта від виконання зобов`язань, у тому числі, але не виключно, дострокове розірвання клієнтом цього договору, постачальник може утримати на свою користь оплачений клієнтом авансовий платіж згідно з п. 4.2 цього договору. Також клієнт сплачує на користь постачальник штраф у сумі, еквівалентній розміру загальної місячної плати, розрахованої за весь строк до кінця дії цього договору (плюс ПДВ або будь-який інший податок, якщо застосовується).

Доводи скаржника про те, що вказаний пункт додатку регулює питання накладення штрафу виключно у разі дострокового розірвання клієнтом цього договору колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зазначеним пунктом сторони погодили штраф за будь-яку односторонню відмову клієнта від виконання зобов`язань.

Як передбачено п. 5.2 додатку, клієнт має право використовувати адресу Бізнес-Центру як адресу місцезнаходження для цілей державної реєстрації клієнта за наявності чинного договору про суборенду та письмової згоди компанії "Регус". Клієнт відповідальний за самостійне та вчасне оновлення реєстраційних даних компанії, коли термін дії договору буде завершено. Невиконання цієї вимоги клієнтом протягом 10 днів після завершення терміну дії договору призведе до штрафу у розмірі 2000,00 дол США.

Вбачається, що місцезнаходження відповідача зареєстровано за адресою суборондованого приміщення, докази зміни місця реєстрації відповідача за іншою адресою в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 78495,65 грн штрафу за дострокове припинення договору та штрафу за несвоєчасну реєстрацію місцезнаходження у розмірі 75187,40 грн підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія судів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 11.09.2024 р. у справі № 910/2543/24 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Екофудс ЛТД" задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених нормами чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Екофудс ЛТД" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 11.09.2024 р. у справі № 910/2543/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Екофудс ЛТД".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко