Справа № 375/2204/24

Провадження№ 2-н/375/3/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року селище Рокитне

Суддя Рокитнянського районного суду Київської області Банах-Кокус О.В. розглянувши заяву Комунального підприємства "Рокитне водоканал" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комунальні послуги з централізованого водопостпчання та водовідведення,

В С Т А Н О В И В:

Заявник, в особі свого представника Білоус Олени Миколаївни, звернувся до Рокитнянського районного суду Київської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комунальні послуги з централізованого водопостпчання та водовідведення.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбаченихстаттею 161 цього Кодексу.

У поданій заяві вказано адресу проживання боржника на АДРЕСА_1 .

24 грудня 2024 року, згідно із ч. 6 ст. 187 ЦПК України, судом отримано відповідь від органу реєстрації Рокитяннської селищної ради Київської області про зареєстроване місце проживання боржника де вазано, що дані про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,в реєстрі територіальної громади відсутні.

10 січня 2025 року судом отримано відповідь від відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області де зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованою не значиться.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи-боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Тобто, підставою для відмови судом у видачі судового наказу на підставі частини 9 цієї статті є отримання судом витребуваної інформації та неможливість встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника.

Судом враховується, що без встановлення зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання фізичної особи - боржника, суд буде позбавлений можливості виконати вимоги ст. 169 ЦПК України щодо надсилання судового наказу боржнику, що в свою чергу призведе до неможливості набрання судовим наказом законної сили (ч. 1 ст. 172 ЦПК України).

Натомість, звернення заявника до суду з позовною заявою в порядку спрощеного позовного провадження за умов відсутності інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника не перешкоджає відкриттю провадження в справі відповідно до ч. 10 ст. 187 ЦПК України, оскільки подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, та відповідно ухваленню судового рішення в порядку позовного провадження, що буде належним процесуальним способом захисту її права.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.

Оскільки за відомостями наданими на запити суду місце проживання боржника за адресою вказаною в заяві про видачу судового наказу не зареєстроване, за таких обставин суд приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу.

Згідно ч. 2 ст. 165 ЦПК України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Керуючись ч. 9 ст. 165 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Відмовити Комунальному підприємству "Рокитне водоканал" у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комунальні послуги з централізованого водопостпчання та водовідведення.

Відповідно до ч.1 ст. 167 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб - адресою сторінки на офіційному веб - порталі судової влади України http://rk.ko.court.gov.ua.

Головуючий суддя Олена БАНАХ-КОКУС