ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ХАРКОВА

Справа № 646/14055/24

№ провадження 1-кп/646/549/2025

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2025 року місто Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони кримінального провадження, які приймали участь у судовому розгляді:

прокурор Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 ,

обвинувачений ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221140001228 від 15 листопада 2024 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шамаха Республіки Азербайджан, громадянина Республіки Азербайджан, з середньою освітою, неодруженого, дітей не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на час ухвалення вироку відбуваючого покарання в державній установі «Диканівська виправна колонія (№12)», розташованій за адресою: вулиця Лелюківська, будинок 1, місто Харків Харківської області, раніше засудженого вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 18.06.2024 за частиною другою статті 27, пунктом 12) частини другої статті 115, частиною першою статті 263, частиною першою статті 70 Кримінального кодексу України до 14 років позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення за статтею 391 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення

Обвинувачений ОСОБА_4 , засуджений вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 18.06.2024 за частиною другою статті 27, пунктом 12) частини другої статті 115, частиною першою статті 263, частиною першою статті 70 Кримінального кодексу України до 14 років позбавлення волі, знаходячись в місцях позбавлення волі, на шлях виправлення та перевиховання не став, та в період відбування покарання в державній установі «Диканівська виправна колонія (№12)» вчинив злочин проти правосуддя за наступних обставин.

        ОСОБА_4 з 28.05.2019 знаходиться в місцях позбавлення волі, а 22.10.2024 прибув до державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)», розташованої по вулиці Лелюківська, будинок 1 у місті Харкові.

       По прибуттю до установи засудженому ОСОБА_4 22.10.2024 начальником відділення соціально-психологічної служби дільниці карантинної діагностики та розподілу державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» капітаном внутрішньої служби ОСОБА_5 роз`яснені права та обов`язки засудженого та вимоги режиму відбуття покарання.

       За час відбування покарання в місцях позбавлення волі засуджений ОСОБА_4 систематично та злісно порушував встановлений режим тримання, має 27 дисциплінарних стягнень, з яких 2 - у вигляді поміщення до карцеру, 12 – суворих доган, 8 – доган, 2 попередження, 2 – у вигляді поміщення до дисциплінарного ізолятору (ДІЗО).

       На підставі ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05.11.2024 засудженого ОСОБА_4 було переведено до приміщення камерного типу (ПКТ) строком на один місяць.

       Незважаючи на те, що представниками адміністрації державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» проводиться профілактична та виховна робота, засуджений ОСОБА_4 на шлях виправлення та перевиховання не став, систематично, злісно порушував встановлений режим відбуття покарання, за що неодноразово піддавався стягненням в дисциплінарному порядку за різні види порушень.

       Проте, незважаючи на вжиті заходи дисциплінарного характеру, засуджений ОСОБА_4 належних висновків не зробив та в період часу з 11.11.2024 по 13.11.2024 проявив злісну непокору законним вимогам представників адміністрації державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» - злісно не підкорявся законним вимогам адміністрації установи виконання покарань за наступних обставин.

       Як засуджений, який перебував у приміщенні камерного типу, ОСОБА_4 відповідно до частини третьої статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України, в числі іншого, зобов`язаний утримувати у чистоті та порядку приміщення, дбайливо ставитися до майна колонії і предметів, якими він користується при виконанні дорученої роботи, здійснювати за ними належний догляд і використовувати їх тільки за призначенням, виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії, виконувати необхідні роботи по самообслуговуванню, благоустрою колонії, дотримуватися санітарно-гігієнічних норм.

       Відбуваючи дисциплінарне стягнення в камері № 5 приміщення камерного типу держаної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» та будучи черговим по камері відповідно до графіку чергувань на листопад 2024 року, який затверджений начальником відділення соціально – психологічної служби державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» ОСОБА_5 , засуджений ОСОБА_4 згідно з вимогами статті 9 Кримінально – виконавчого кодексу України зобов`язаний виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань та згідно пункту 2) розділу XVIII, а також Додатку 20 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань,затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 № 2823/5, який визначає типові обов`язки старшого днювального, днювального відділення (чергового камери), був зобов`язаний, як черговий камери, здійснити чергування та наведення порядку у розташуванні камери № 5 приміщення камерного типу, де він відбував покарання.

       Відповідно до пункту 2) розділу XVIII, абзацу 15 пукту 6) розділу ХХІ та пунктів 3.4 та 3.5 Додатку 20 (пункт 2) розділу XVIII Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 2823/5 від 28.08.2018 (Правила) ОСОБА_4 , зобов`язаний стежити за чистотою у камері, в якій він тримається, здійснювати прибирання камерного санвузла, а після закінчення прогулянки – двориків для прогулянок.

       Під час відбування покарання у колонії ОСОБА_4 під підпис ознайомився з правами та обов`язками засудженого, передбаченими статтею 107 Кримінально – виконавчого кодексу України та іншими нормативно – правовими актами, які встановлюють права та обов`язки засудженого та порядок відбування покарання у виді позбавлення волі, і попереджений про відповідальність за їх порушення, у тому числі, передбачену статтею 391 Кримінального кодексу України.

       Таким чином, ОСОБА_4 обізнаний зі своїми правами та обов`язками, у тому числі і щодо необхідності наводити порядок в розташуванні камери № 5 приміщення камерного типу установи, де він відбуває покарання, згідно графіку чергування 11, 12 та 13 листопада 2024 року.

       Так, 11.11.2024 о 09:00, при відкритті дверей камери приміщення камерного типу № 5 Державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)», ОСОБА_4 не зробив доповідь чергового по камері у присутності чергового помічника начальника установи підполковника внутрішньої служби ОСОБА_6 та завідувача медичною частиною ОСОБА_7 , а також засудженого ОСОБА_8 , 1978 року народження, бригади № 30, засудженого ОСОБА_9 , 1973 року народження, бригади № НОМЕР_1 , засудженому ОСОБА_4 . о. в.о. заступника начальника колонії із соціально – виховної та психологічної роботи підполковником внутрішньої служби, заступником начальника відділу соціально – виховної та психологічної роботи ОСОБА_10 було запропоновано приступити до виконання чергування - згідно затвердженого графіка навести прибирання в камері приміщення камерного типу № 5, де він відбував покарання, а саме: підмести та помити підлогу, витерти пил з підвіконня. При цьому засуджений ОСОБА_4 прибиральним інвентарем (відром з водою, ганчіркою, шваброю, віником, совком, гумовими рукавичками) був забезпечений, одягнений і взутий за сезоном.        Однак, засуджений ОСОБА_4 в категоричній формі відмовився приступити до виконання чергування, мотивуючи свою відмову власними переконаннями, бо дані дії принижують його честь та гідність. На неодноразові вимоги в. о. заступника начальника колонії із соціально – виховної та психологічної роботи підполковника внутрішньої служби заступника начальника відділу соціально – виховної та психологічної роботи ОСОБА_10 приступити до виконання чергування засуджений відповідав відмовою, а також виказував невдоволення режимом тримання, при цьому спілкувався з представниками адміністрації на «ти» висловлюючи жаргонні та нецензурні слова ні до кого не звертаючись.

       Також, засудженому ОСОБА_4 додатково були роз`яснені норми статті 391 Кримінального кодексу України, статей 9, 103, 107, 118, 132 Кримінально – виконавчого кодексу України. Після чого засудженому ОСОБА_4 в. о. заступника начальника колонії із соціально – виховної та психологічної роботи підполковником внутрішньої служби заступником начальника відділу соціально – виховної та психологічної роботи Державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» ОСОБА_10 , який відповідно до наказу начальника установи від 07.10.2024 № 216, мав право пред`являти таку вимогу, знову було запропоновано приступити до виконання чергування, згідно затвердженого графіка, на що засуджений, не зважаючи на законність вимоги представника адміністрації установи, знову відповів категоричною відмовою, висловлюючи при цьому жаргонні та нецензурні слова ні до кого не звертаючись.

       Скарг на стан здоров`я засуджений ОСОБА_4 не виказував, був оглянутий медичним працівником та за результатом огляду завідувачем медичної частини ОСОБА_7 була надана довідка, що засуджений працездатний, виконувати роботи по самообслуговуванню, благоустрою колонії, поліпшенню житлово – побутових умов засуджених може.

       Заходів фізичного, морального та психологічного впливу на засудженого ОСОБА_4 не здійснювалось.

       Дії засудженого ОСОБА_4 є відкритим, категоричним та демонстративним невиконанням обов`язку, визначеного пункту 4) частини першої статті 9, частиною третьою статті 107, пункту 11) частини четвертої статті 107, , частини п`ятої статті 118 Кримінально – виконавчого кодексу України та пункту 3) Розділу ІІ «Основні права та обов`язки засуджених в установах виконання покарань» Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань щодо залучення без оплати праці до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово – побутових умов засуджених. Своїми діями засуджений ОСОБА_4 подає негативний приклад іншим засудженим.

       На засіданні Дисциплінарної комісії 12.11.2024 прийняте Рішення № 111 – ще раз висунути вимоги засудженому ОСОБА_4 щодо виконання робіт по самообслуговуванню, благоустрою колонії та поліпшення житлово – побутових умов засуджених.

       12.11.2024 о 09:30 у присутності чергового помічника начальника установи підполковника внутрішньої служби ОСОБА_11 та завідувача медичною частиною ОСОБА_7 , а також засуджених ОСОБА_8 бригади № 93, ОСОБА_9 бригади № 111, засудженому ОСОБА_4 заступника начальника колонії із соціально – виховної та психологічної роботи підполковником внутрішньої служби за ступником начальника відділу соціально – виховної та психологічної роботи ОСОБА_10 під час дострокового закінчення прогулянки за усним проханням ОСОБА_4 в прогулянковому дворику № 2 ДІЗО/ПКТ запропоновано приступити до виконання прибирання прогулянкового дворика де знаходився засуджений згідно з обов`язками чергового по камері, а саме: підмести, При цьому засуджений ОСОБА_4 прибиральним інвентарем (віником, совком, гумовими рукавичками) був забезпечений, одягнений та взутий за сезоном. Однак, засуджений ОСОБА_4 в категоричній формі відмовився приступити до виконання чергування, мотивуючи свою відмову власними переконаннями, що дані дії принижують його честь і гідність. На неодноразові вимоги ОСОБА_10 приступити до виконання чергування засуджений відповідав відмовою, а також, виказував невдоволення режимом тримання, при цьому спілкувався з представниками адміністрації на «ти», висловлюючи жаргонні та нецензурні слова на до кого не звертаючись.

       Засудженому ОСОБА_4 знову додатково були роз`яснені норми статті 391 Кримінального кодексу України, статей 9, 103, 107, 118 та 132 Кримінально – виконавчого кодексу України. Після чого ОСОБА_10 було знову запропоновано ОСОБА_4 приступити до виконання чергування згідно до затвердженого графіка, на що останній, незважаючи на законні вимоги представника адміністрації установи, відповів категоричною відмовою, висловлюючи при цьому жаргонні та нецензурні слова ні до кого не звертаючись.

       Скарг на стан здоров`я засуджений ОСОБА_4 не виказував, був оглянутий медичним працівником установи. За результатами огляду завідувачем медичної частини ОСОБА_7 була надана довідка, про те, що засуджений працездатний, виконувати роботи по самообслуговуванню, благоустрою колонії, поліпшенню житлово – побутових умов засуджених може.

       Заходів фізичного, морального та психологічного впливу на засудженого ОСОБА_4 не здійснювалось.

       Дії засудженого ОСОБА_4 є відкритим, категоричним та демонстративним невиконанням обов`язку, визначеного пункту 4) частини першої статті 9, частиною третьою статті 107, пункту 11) частини четвертої статті 107, , частини п`ятої статті 118 Кримінально – виконавчого кодексу України та пункту 3) Розділу ІІ «Основні права та обов`язки засуджених в установах виконання покарань» Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань щодо залучення без оплати праці до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово – побутових умов засуджених. Своїми діями засуджений ОСОБА_4 подає негативний приклад іншим засудженим.

       На засіданні Дисциплінарної комісії 13.11.2024 було прийнято рішення - ще раз висунути вимоги засудженому ОСОБА_4 щодо виконання робіт по самообслуговуванню, благоустрою колонії та поліпшення житлово – побутових умов засуджених.

       13.11.2024 о 10:00 при відкритті дверей камери приміщення камерного типу № 5 Державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)», ОСОБА_4 не зробив доповідь чергового по камері у присутності чергового помічника начальника установи майора внутрішньої служби ОСОБА_12 та завідувача медичною частиною ОСОБА_7 , а також засудженого ОСОБА_8 , 1978 року народження, бригади № 30, засудженого ОСОБА_9 , 1973 року народження, бригади № НОМЕР_1 , засудженому ОСОБА_4 . о. в.о. заступника начальника колонії із соціально – виховної та психологічної роботи підполковником внутрішньої служби, заступником начальника відділу соціально – виховної та психологічної роботи ОСОБА_10 було запропоновано приступити до виконання чергування - згідно затвердженого графіка навести прибирання в камері приміщення камерного типу № 5, де він відбував покарання, а саме: підмести та помити підлогу, витерти пил з підвіконня. При цьому засуджений ОСОБА_4 прибиральним інвентарем (відром з водою, ганчіркою, шваброю, віником, совком, гумовими рукавичками) був забезпечений, одягнений і взутий за сезоном. Однак, засуджений ОСОБА_4 в категоричній формі відмовився приступити до виконання чергування, мотивуючи свою відмову власними переконаннями, бо дані дії принижують його честь та гідність. На неодноразові вимоги в. о. заступника начальника колонії із соціально – виховної та психологічної роботи підполковника внутрішньої служби заступника начальника відділу соціально – виховної та психологічної роботи ОСОБА_10 приступити до виконання чергування засуджений відповідав відмовою, а також виказував невдоволення режимом тримання, при цьому спілкувався з представниками адміністрації на «ти» висловлюючи жаргонні та нецензурні слова ні до кого не звертаючись.

       Також, засудженому ОСОБА_4 додатково були роз`яснені норми статті 391 Кримінального кодексу України, статей 9, 103, 107, 118, 132 Кримінально – виконавчого кодексу України. Після чого засудженому ОСОБА_4 в. о. заступника начальника колонії із соціально – виховної та психологічної роботи підполковником внутрішньої служби заступником начальника відділу соціально – виховної та психологічної роботи Державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» ОСОБА_10 , який відповідно до наказу начальника установи від 07.10.2024 № 216, мав право пред`являти таку вимогу, знову було запропоновано приступити до виконання чергування, згідно затвердженого графіка, на що засуджений, не зважаючи на законність вимоги представника адміністрації установи, знову відповів категоричною відмовою, висловлюючи при цьому жаргонні та нецензурні слова ні до кого не звертаючись.

       Скарг на стан здоров`я засуджений ОСОБА_4 не виказував, був оглянутий медичним працівником та за результатом огляду завідувачем медичної частини ОСОБА_7 була надана довідка, що засуджений працездатний, виконувати роботи по самообслуговуванню, благоустрою колонії, поліпшенню житлово – побутових умов засуджених може.

       Заходів фізичного, морального та психологічного впливу на засудженого ОСОБА_4 не здійснювалось.

       Дії засудженого ОСОБА_4 є відкритим, категоричним та демонстративним невиконанням обов`язку, визначеного пункту 4) частини першої статті 9, частиною третьою статті 107, пункту 11) частини четвертої статті 107, частини п`ятої статті 118 Кримінально – виконавчого кодексу України та пункту 3) Розділу ІІ «Основні права та обов`язки засуджених в установах виконання покарань» Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань щодо залучення без оплати праці до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово – побутових умов засуджених. Своїми діями засуджений ОСОБА_4 подає негативний приклад іншим засудженим.

       Мотивом невиконання обов`язків засудженим ОСОБА_4 є внутрішні переконання засудженого, який прагне підтримувати та поширювати традиції злочинного світу та не намагається довести своє виправлення в період відбування покарання, а також, психологічна установка засудженого на протиправну поведінку.

        Отже, засуджений ОСОБА_4 , відбуваючи покарання в Державній установі «Диканівська виправна колонія (№12)», виконував зазначені вище дії з метою порушення режиму відбуття покарання та злісної непокори вимогам співробітників адміністрації установи.

       Дії ОСОБА_13 кваліфікуються як кримінальне правопорушення, передбачене статтею 391 Кримінального кодексу України – злісна непокора законним вимогам адміністрації установи виконання покарань особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу.

ІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин

       Судом було роз`яснено ОСОБА_4 суть обвинувачення і з`ясовано, чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винуватим і чи бажає давати показання.

       Обвинувачений пояснив суду, що чітко розуміє, що його обвинувачено за статтею 391 Кримінального кодексу України, його дії кваліфікуються як злісна непокора законним вимогам адміністрації установи виконання покарань особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу.

ОСОБА_4 зазначив, що повністю визнає себе винним у пред`явленому обвинуваченні, визнає фактичні обставини кримінального правопорушення стосовно часу, місця, способу вчинення та буде давати показання.

На виконання вимог статті 349 Кримінального процесуального кодексу України судом з`ясовано думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження.

Прокурор заявив клопотання про застосування положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України та просив не досліджувати обставини справи у повному обсязі, оскільки обвинувачений фактичні обставини вчинення злочину визнає повністю.

Суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Прокурор просив суд обмежитись, окрім допиту обвинуваченого, дослідженням письмових матеріалів провадження не в повному обсязі, а лише тими, що характеризують особу обвинуваченого.

Обвинувачений не заперечував проти такого порядку дослідження обставин справи та підтвердження їх доказами.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та беззаперечно, фактичні обставини справи не оспорюються, суд за згодою обвинуваченого та прокурора, які уважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце, спосіб і інші обставини скоєння злочину, а також форму вини і спрямованість умислу, мотив злочину, його наслідки, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності, уважає за доцільне не досліджувати у повному обсязі письмові докази відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, обмежившись допитом обвинувачуваного та дослідженням письмових матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого, без дослідження письмових матеріалів провадження в повному обсязі.

Судом встановлено, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст такого порядку та у суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін, обвинувачений правильно розуміє зміст фактичних обставин, які ним не оспорюються, усвідомлює обмеження у подальшому оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину у пред`явленому обвинуваченні за статтею 391 Кримінального кодексу України визнав у повному обсязі та зазначив, що він не виконував законні вимоги представників адміністрації установи виконання покарань за своїми внутрішніми переконаннями. Підтвердив обставини вчинення злочину, зазначені в обвинувальному акті, та пояснив, що не оспорює фактичні обставини обвинувачення та дійсно вчинив зазначений злочин за обставин, що встановлені стороною обвинувачення та вказані в обвинувальному акті, показання дає добровільно, заяв про застосування заборонених методів зі сторони обвинувачення стосовно обвинуваченого не надходило.

Окрім безпосередньо отриманих під час судового розгляду показань обвинуваченого, у судовому засіданні досліджено документи, що характеризують особу обвинуваченого засудженого ОСОБА_4 :

- відповідь КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради від 21.11.2024 надану на запит слідчого СВ ВП №1 ХРУП №1 ГУ НП в Харківській області у межах кримінального провадження № 12024221140001228 від 15.11.2024, про те, що ОСОБА_4 о на наркологічному обліку не перебває;

- відповідь КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради від 24.11.2024 надану на запит слідчого СВ ВП №1 ХРУП №1 ГУ НП в Харківській області у межах кримінального провадження № 12024221140001228 від 15.11.2024, про те, що ОСОБА_4 на психіатричному обліку не перебває;

- довідку по особовій справі ОСОБА_4 , засудженого 18.06.2024 Коростишевським районним судом Житомирської області за статтею 27, пунктом 12) частини другої статті 115, частиною першої статті 263 Кримінального кодексу України до 14 років позбавлення волі, відповідно до якої Рішенням Центральної комісії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань з питань визначення засудженим до позбавлення волі виду установи виконання покарань, місця відбування покарання особам, засудженим до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, обмеження волі, їх направлення і переведення для відбування покарання щодо установ центрального регіону (витяг №1.6/51-2024 від 18.09.2024) засудженому ОСОБА_4 , 1993 року народження, визначено для відбування покарання середній рівень безпеки для чоловіків, уперше засуджених до позбавлення волі та прийнято рішення про направлення запиту до Центральної комісії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань. Рішенням Центральної комісії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань з питань визначення засудженим до позбавлення волі виду установи виконання покарань, місця відбування покарання особам, засудженим до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, обмеження волі було прийнято рішення про направлення для подальшого відбування покарання (витяг №1.13/71-2024 від 19.09.2024) засудженого ОСОБА_4 , 1993 року народження, із Державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№8)» до Державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)», наряд Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №7832//3/3/1//7-52-24 від 19.09.2024;

- вимогу від 15.11.2024 начальника СВ ВП №1 ХРУП № 1 в Харківській області та отриману довідку № 24320527926893608868, відповідно до якої ОСОБА_4 засуджено 18.06.2024 вироком Коростишевського районного суду Житомирської області за частиною першої статті 263, пункту 12) частини другої статті 115 до позбавлення волі строком 14 років;

- характеристику засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затверджену начальником Державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» 12.11.2024, відповідно до якої ставлення до правопорушення: не бере на себе відповідальність за вчинені дії та не усвідомлює наслідки вчиненого правопорушення для потерпілої особи, негативно ставиться до працівників органів та установ виконання покарань, вважає за прийнятне деяки типи антисоціальної поведінки; характеристика під час відбування покарання: за оцінюваний період відбування покарання в Державній установі «Диканівська виправна колонія (№12)» засуджений вчинив 15 порушень встановленого порядку відбування покарання, у тому числі, був поміщений 2 рази до ДІЗО та був переведений до ПКТ, на даний час стягнення не зняті та не погашені у встановленому законодавством порядку, характеризується негативно; особа перебуває на профілактичних обліках в установі, як схильна до нападу на адміністрацію та до членоушкодження; мислення, емоції та поведінка: у особи присутні прояви неадекватної поведінки, присутні ознаки нервового збудження та ознаки пригнічення, особа має неадекватну самооцінку та втрачає контроль над своїми діями; високий ризик вчинення повторного кримінального правопорушення; високий ризик ймовірної небезпеки для суспільства;

- психологічну характеристику на засудженого ОСОБА_4 , 1993 року народження, відповідно до якої прогноз поведінки: в середовищі засуджених може допускати різкість, дратівливість та емоційну нестриманість, що може призвести до виникнення конфліктних та непередбачених негативних ситуацій, моментами не контролює свою поведінку та висловлювання, до депресивних станів не схильний, можлива демонстративно – шантажна поведінка; засуджений проявляє безвідповідальне ставлення до вимог встановленого порядку відбування покарання, що може негативно впливати на інших засуджених;

- довідку начальника відділення СПС від 14.11.2024 про заохочення та стягнення засудженого ОСОБА_4 , 1993 року народження, відповідно до якої обвинувачений не має заохочень; має 27 стягнень, з яких: 2 попередження, 8 доган, 12 суворих доган, 2 тримання у карцері строком 9 діб, 2 переведеня до ДІЗО строком 8 діб та тримання у ПКТ строком 1 місяць;

- довідку начальника відділу по контролю за виконанням судових рішень державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)», відповідно до якої станом на час проведення розгляду справи у суді ОСОБА_4 відбув 5 років 07 місяців 29 днів призначеного покарання, залишається 8 років 04 місяці 01 день;

- постанову слідчого СВ ВП №1 ХРУП №1 ГУ НП в Харківській області про визнання речових доказів, відповідно до якої матеріальний носій інформації диск «MEDIA DVD – R 4/7 GB 16X 120 MIN» визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024221140001228 від 15.112024, долучено та зберігається в матеріалах кримінального провадження;

- Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 листопада 2024 року по справі № 646/12179/24, якою подання начальника Державної установи «Диканівська виправна колонія (№12)» про переведення до приміщення камерного типу засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задоволено та останнього переведено до приміщення камерного типу строком на 1 (один) місяць.

Відповідно до статті 94 Кримінального процесуального кодексу України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Обвинувачений не заперечує допустимість та належність доказів, представлених стороною обвинувачення, а так само і не оспорює фактичні обставини.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що вина ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення за статтею 391 Кримінального кодексу України доведена повністю, просив суд визнати обвинуваченого винним у скоєнні зазначеного кримінального правопорушення та призначити покарання у виді позбавлення волі строком у межах передбачених санкцією статті 391 Кримінального кодексу України.

ІІІ. Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд уважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за статтею 391 Кримінального кодексу України повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, досліджених у судовому засіданні, та які були отримані у рамках діючого законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Досліджені докази є взаємозв`язаними між собою і суд уважає їх достатніми для визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, за яким він обвинувачується.

       Ураховуючи зібрані у справі докази та встановлені фактичні обставини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 слід визнати винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, та кваліфікувати його дії за:

- статтею 391 Кримінального кодексу України за ознаками злісної непокори законним вимогам адміністрації установи виконання покарань особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу.

IV. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

       Згідно із статтею 66 Кримінального кодексу України обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , не встановлено.

       Згідно із пунктом 1) частини першої статті 67 Кримінального кодексу України обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 , є рецидив злочинів.

V. Мотиви призначення покарання

       Відповідно до частини другої статті 65 Кримінального кодексу України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Санкція статті Кримінального кодексу України, за якою обвинувачується ОСОБА_4 передбачає тільки один вид покарання – позбавлення волі.

       На час ухвалення вироку обвинувачений засуджений вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 18.06.2024 за частиною другою статті 27, пунктом 12) частини другої статті 115, частиною першою статті 263, частиною першою статті 70 Кримінального кодексу України до 14 років позбавлення волі та відбуває покарання у Державній установі «Диканівська виправна колонія (№12)».

       При визначенні розміру покарання суд керується вимогами статей 65 – 67, 71 та 73 Кримінального кодексу України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами), дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

        ОСОБА_4 вчинив нетяжкий злочин проти правосуддя. Не має стійких соціальних зв`зків: неодружений, немаючий на утриманні дітей, за місцем відбування покарання характеризується негативно.

       Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому, згідно із статтею 66 Кримінального кодексу України, судом не встановлено.

       Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому відповідно до пункту 1) частини першої статті 67 Кримінального кодексу України, є рецидив злочинів.

       Ураховуючі межі судового розгляду, визначені статтею 337 Кримінального процесуального кодексу України, суд не вправі погіршувати становище обвинуваченого, у тому числі, й в частині обставин, що обтяжують покарання.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного злочину, даних про особу обвинуваченого, способу вчинення злочину, наслідків, які від нього настали, відсутність пом`якшуючих та наявність обтяжуючої обставини, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі у розмірі санкції статті 391 Кримінального кодексу України.

Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання, призначене особі, за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а також з урахуванням обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд ураховує, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засуджених та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а тому, на думку суду, виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції на певний строк.

Відповідно до приписів частин першої, другої та четвертої статті 71 Кримінального кодексу України про призначення покарання за сукупністю вироків, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

При складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загалній частині цього Кодексу. При складанні покарань у виді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, не повинен перевищувати п`ятнадцяти років, а у випадку, якщо хоча б одне із кримінальних правопорушень є особливо тяжким злочином, загальний строк позбавлення волі може бути більшим п`ятнадцяти років, але не повинен перевищувати двадцяти п`яти років. При складанні покарань у виді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Отже, остаточне покарання обвинуваченому має бути визначено як сума розміру строку призначеного покарання у межах санкції статті 391 Кримінального кодексу України та розміру строку невідбутого покарання станом на час ухвалення вироку.

Підстави для застосування положень статей 75 та 76 Кримінального кодексу України відсутні.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

VI. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

Потерпілі у даному кримінальномі провадженні відсутні, цивільний позов не заявлявся, викривачі відсутні, процесуальні витрати на проведення судових експертиз відсутні, підстави застосування заходів кримінально – правового характеру щодо юридичної особи відсутні.

Долю речових доказів, слід вирішити відповідно до статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Заходи забезпечення у кримінальному провадженні не застосовувались.

Ураховуючи наведене вище, керуючись статтями 100, 368, 374 та 395 Кримінального процесуального кодексу України, -

                                                            УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 391 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі частини першої статті 71 Кримінального кодексу України, до призначеного покарання приєднати невідбуту частину покарання за вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 18 червня 2024 року, а саме: у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років 04 (чотири) місяці, та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання, у виді позбавлення волі на строк 9 (дев`ять) років 04 (чотири) місяці.

Початок строку відбування покарання  ОСОБА_4  відраховувати з дня оголошення вироку.

Речовий доказ - матеріальний носій інформації диск «MEDIA DVD – R 4/7 GB 16X 120 MIN» залишити в матеріалах справи.

Матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221140001228 від 15 листопада 2024 року, залишити у справі № 646/14055/24.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, протягом тридцяти днів з моменту вручення їй копії вироку.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити обвинуваченому його право подати клопотання про помилування Президенту України, право ознайомитись із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.

Суддя         ОСОБА_1