Справа № 2-5094/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"25" січня 2011 р.

Шевченківський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого –судді:                              Кондратенко О.О.

при секретарі:                                        Куліш М.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу

                                                  В С Т А Н О В И Л А :

          Сторони зареєстрували шлюб 10 серпня 1975 року. Від шлюбу неповнолітніх дітей не мають.

ОСОБА_1 пред’явив позов про розірвання шлюбу посилаючись на те, що спільне життя з відповідачкою не склалося; сімейні відносини між ними припинені понад десять років через особисті причини, в тому числі і через психологічну несумісність та різні погляди; понад п’ять років вони не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільного господарства та проживають окремо.   

В судовому засіданні відповідачка заперечувала проти позову посилаючись на те, що подальше спільне проживання та збереження сім’ї сторін є можливим; відповідачка має намір зберегти сім’ю. Також, уточнила пояснення позивача та зазначила, що подружні стосунки вони не підтримують з 25.10.2006 року, з цього ж часу не ведуть спільного господарства та проживають окремо.   

Суд, заслухав пояснення сторін та їх представників, дослідив матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.112 Сімейного Кодексу України, суд постановлює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Провіряючи обставини по справі, судом встановлено, що сторони протягом тривалого часу не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільного господарства, проживають окремо, між ними склалися неприязні взаємини.  Вказані обставини не спростовані в судовому засіданні.

Під час розгляду справи, судом з’ясовувалося питання щодо можливості надання сторонам строку для примирення, однак, позивач зазначив, що примирення неможливе, жодних мір зі свого боку для збереження сім’ї він приймати не буде; категорично зазначив, що спільне проживання з відповідачкою неможливе. Відповідачка ж у свою чергу зазначила, що на її думку збереження сім’ї можливе, для цього позивачу необхідно надати час для роздумів, але зі свого ж боку ніяких мір для збереження сім’ї вона не приймала та приймати не буде.

Разом з тим, в судовому засіданні достовірно встановлено, що у позивача було достатньо часу для прийняття мір щодо збереження сім’ї та усвідомлення своїх дій, оскільки сторони проживають окремо з жовтня 2006 року і по теперішній час, примирення між сторонами не настало. Подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам і стало неможливим.

За таких обставин, суд вважає за необхідне постановити рішення про розірвання шлюбу.

На підставі ст.10, 110, 112 Сімейного Кодексу України та керуючись ст.ст.10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И Л А :

          Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 10 серпня 1975 року в відділі державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, актовий запис № 1334, розірвати.

Після розірвання шлюбу прізвище позивача ” ОСОБА_1 ” та відповідачки                  ” ОСОБА_2 ” залишається без змін, відповідно –” ОСОБА_1 ”, ” ОСОБА_2 ”.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

          Суддя: