Справа №: 148/2496/24

Провадження № 2/148/98/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Дамчук О.О.,

за участю секретаря Носулько К.П.,

розглянувши заочно у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тульчин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів посилаючись на те, що 03 листопада 2001 року вона уклала шлюб з відповідачем від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син, ОСОБА_3 . Відповідно до рішення Тиврівського районного суду від 09.10.2011 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліментів для утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1100 (одна тисяча сто) гривень, щомісячно, починаючи з 30 липня 2018 року до повноліття дитини.

На даний час змінився матеріальний стан позивача, оскільки зросли витрати на утримання дитини у зв`язку із зростанням цін на продукти та одяг, підвищенням прожиткового рівня на дитину відповідного віку, у зв`язку з чим просить змінити розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_2 на підставі рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 09 жовтня 2011 року по цивільній справі № 145/1338/18 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1100 (одна тисяча сто) гривень щомісячно на 1/4 частку всіх видів заробітку (доходу) але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Представник позивача, адвокат Кравець В.А. у судове засідання не з`явилася з невідомої причини, про день та час слухання справи повідомлена своєчасно та належним чином. 25.11.2024 через систему «Електронний суд» надійшла заява від останньої про розгляд справи без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримує.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, про день та час слухання справи повідомлена своєчасно та належним чином. Клопотань про відкладення слухання справи суду не надала.

Відповідач ОСОБА_2 не з`явився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, відповідно до ст. 128 ЦПК України.

У відповідності до ст.ст. 223, 280, 281 ЦПК України, суд визнав за можливе проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, суд виходить зі слідуючого.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі від якого мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про його народження Серії НОМЕР_1 від 06.06.2011.(а.с.8)

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області 07.02.2018 року шлюб між сторонами розірваний. Рішення набрало законної сили 12.03.2018 року.(а.с. 9-10)

Відповідно довідки виконавчого комітету Шпиківської селищної ради № 3285 від 22.10.2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні.(а.с. 15)

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 09 жовтня 2011 року в цивільній справі № 145/1338/18 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліментів для утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1100 (одна тисяча сто) гривень, щомісячно, починаючи з 30 липня 2018 року до повноліття дитини.(а.с. 11.12)

Згідно довідки головного державного виконавця від 26.07.2024 року, виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліментів для утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1100 (одна тисяча сто) гривень, пред`явлено до виконання 29.03.2024 року, станом на 26.07.2024 року наявна заборгованість зі сплати аліментів 68794,50 грн.(а.с. 14)

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з частиною першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 СК України).

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

За положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі») (постанова Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у 2024 році установлено прожитковий мінімум для дітей: 1 281,5 грн (для дітей до 6 років) та 1 598 грн (від 6 до 18 років).

Прожитковий мінімум визначається як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (Закон України від: 05.10.2000 року №2017-111 «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).

Таким чином розмір аліментів у твердій грошовій сумі - 1100,00 грн, що стягується за рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 09 жовтня 2011 року в справі № 145/1338/18, є недостатнім для задоволення потреб дитини.

Відповідач в свою чергу, відповідно вищезазначеного рішення має нерегулярний дохід, оскільки працює по найму, має ще дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , земельну ділянку, площею 3,17 га в с. Уяринці, яка в оренді, а також суд враховує, що відповідач є працездатною, фізично здоровою особою, що здатна забезпечувати належний рівень утримання, як себе, так і неповнолітньої дитини.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України розмір аліментів на одну дитину визначений у одній чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Суд при розгляді вимог позивача про зміну способу стягнення аліментів враховує те, що після ухвалення попереднього рішення суду про стягнення аліментів змінився визначений положеннями СК України мінімальний розмір аліментів, відтак попередньо визначений судом розмір аліментів цим вимогам вочевидь не відповідає, а тому з вказаних підстав аліменти підлягають збільшенню, шляхом зміни способу стягнення.

Постанова пленуму Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13 вказує на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження. За положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способі їх присудження.

Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У сукупності наведеного, судом визнається необхідним та достатнім збільшення аліментів шляхом зміни способу стягнення, що присуджені з відповідача на користь позивача, в межах заявлених позивачем позовних вимог, тобто в розмірі 1/4 його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягненням дитиною повноліття.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 141 ЦПК України та з урахуванням положень закону України «Про судовий збір».

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів (пункт 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»).

Ураховуючи на задоволення позовних вимог та зважаючи на те, що позивач звільнена від сплати судового збору, то судовий збір у розмірі 1211,20 грн стягується з відповідача в дохід держави.

Згідно положень ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд також враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (Постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 552/2145/16-ц).

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене вище, вбачається, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження понесених витрат, представник позивача адвокат Кравець В.А. надала договір від 23 жовтня 2024 року укладений між ОСОБА_1 і адвокатом Кравець В.А. про надання правової допомоги (далі - Договір), за умовами якого адвокат зобов`язався надати правову допомогу Клієнту, що включає в себе: складання процесуальних документів з питань зміни способу стягнення аліментів та представництво в суді.

Також надала квитанцією до прибуткового касового ордеру від 23.10.2024, згідно якої ОСОБА_1 сплатила 4000,00 грн. адвокату Кравець В.А. за Договором про надання правової допомоги від 23.10.2024 та копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги.

Зважаючи на викладене, та враховуючи те, що адвокат не приймала участі у призначених судових засіданням, обмежившись одною заявою про розгляд справи без участі позивача та її представника, не надала суду підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості та враховуючи складність справи, яка є малозначною, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи з реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, суд приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають частковому задоволенні, а саме на суму 2000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2-5, 12, 13, 76-81, 258-259, 263-265, 268, 280 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються за рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 09 жовтня 2011 року в цивільній справі № 145/1338/18 у твердій грошовій сумі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , на корись ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши їх у частці від доходу в розмірі чверті (1/4 частини) його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 на корись ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , на корись держави 1211,20 грн. судового збору.

В іншій частині позову - відмовити.

Раніше виданий Тиврівським районним судом Вінницької області виконавчий лист відкликати.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Вінницької області, протягом тридцяти днів, починаючи з дня проголошення, чи отримання копії рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.О.Дамчук