справа № 1-179/11     

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

08.09.2011  року                     

Здолбунівський районний суд Рівненської області

в складі головуючого судді                Кушніра О.Г.

при секретарі                        Кондратюк Н.В.

з участю прокурора             Пришка О.В.

потерпілих                            ОСОБА_1,  ОСОБА_2,

                                              ОСОБА_3, ОСОБА_4

захисника підсудного          ОСОБА_5     

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Здолбунові Рівненської області кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Здолбунів Рівненської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, проживаючого по АДРЕСА_1 та прописаного по АДРЕСА_2 Рівненської області, раніше судимого 15 квітня 2010 року Здолбунівським районним судом Рівненської області за ч.3 ст.185 КК України  із застосуванням ст.75 КК України  до трьох років позбавлення волі з іспитовим строком три роки

у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, -

в с т а н о в и в:

20 та 23 лютого 2011 року у вечірній час ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, в будинку АДРЕСА_1 під час сімейних сварок, які виникли між ним і ОСОБА_7, умисно наніс близько двадцяти ударів руками і ногами та дерев’яною табуреткою по різних частинах тіла потерпілої, чим заподіяв їй тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді субарахноїдального крововиливу в лобній ділянці голови, закритих тупих травм живота та поперекового відділу хребта у вигляді розриву тканин селезінки і переломів 2-4 поперечних відростків поперекових хребців зліва, внаслідок чого остання ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла.

Підсудний в судовому засіданні свою вину у скоєному визнав частково та показав, що 20 лютого 2011 року близько 14 години він повернувся додому і через деякий час між ним та ОСОБА_7, яка як і він була в стані легкого алкогольного сп’яніння, виникла сімейна сварка у ході якої дружина докоряла його тим, що він не працює, не приносить додому грошей, почала чіплятися. А тому для того, щоб заспокоїти дружину він почав її бити руками по різних частинах тулубу, в правий та лівий бік  живота, а потім ногами. Дружина не заспокоювалась, тому він кинув її на підлогу та продовжив бити ногами. Після того, як він підняв її та кинув на диван, дружина заспокоїлась. Наступного дня ОСОБА_7 на стан здоров’я не скаржилась. 23 лютого 2011 року він пішов на ринок, де з хлопцями випив горілки та близько 15 години повернувся додому, де з разом з дружиною та матір’ю продовжили святкування Дня Захисника Вітчизни.  Під час вжиття горілки ОСОБА_7 знову почала йому докоряти, що він нічого не робить та не приносить додому грошей і між ними розпочалась сварка у ході якої він схопив правою рукою дерев’яну табуретку, що стояла поруч, та площиною сидіння вдарив нею по спині ОСОБА_7 Після цього продовжив бити дружину кулаками рук по різних частинах тулубу та ногами по гомілках. Коли ОСОБА_7 заспокоїлась, то вони ще подивились телевізор і полягали спати. 25 лютого дружина почала скаржитися на болі в поясниці, прийняла ліки. Наступного дня біль в спині не проходив і боліло ще сильніше, тому біля 21 години викликали швидку медичну допомогу. Після огляду лікарями та прийняття знеболювального, ОСОБА_7 відмовилась від госпіталізації. Проте їй не стало легше, тому через декілька годин знову викликали швидку медичну допомогу, яка забрала ОСОБА_7 до лікарні, де вона і померла. Свою вину визнає частково, оскільки своєчасне надання медичної допомоги, від якої ОСОБА_7 відмовлялась, не призвело б до її смерті, а заподіяти тяжкі тілесні ушкодження дружині не бажав. Цивільний позов не визнає.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина підсудного у скоєному повністю доведена.

Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 показала, що 24 лютого 2011 року вона зателефонувала до доньки, ОСОБА_7, яка повідомила її про те, що їй дуже болить спина, нирки та нога. На запитання що сталось, ОСОБА_7 повідомила, що 23 лютого її сильно побив чоловік. Коли вона порадила доньці звернутися у лікарню, то зв’язок обірвався. Наступного дня ввечері ОСОБА_7 по телефону повідомила їй, що стало гірше, плакала та казала, що не може більше терпіти. На запитання, чому вона не звертається за медичною допомогою, ОСОБА_9, відмовчувалась і вона зрозуміла, що донька боїться чоловіка, який останнім часом бив її. Тому у неділю ІНФОРМАЦІЯ_2 року вона збиралась поїхати до доньки додому, проте вранці подзвонила невідома жінка та повідомила, що ОСОБА_7 померла в лікарні.

Аналогічні показання щодо факту побиття ОСОБА_7 її чоловіком надали потерпілі ОСОБА_10, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які також пояснили, що останнім часом між подружжям ОСОБА_7 постійно виникали сімейні сварки, у ході яких ОСОБА_6 спричиняв дружині тілесні ушкодження, але ОСОБА_7 його терпіла, вони мирилися та продовжували жити разом.

Відповідно до поданого цивільного позову, підтриманого потерпілими у судовому засіданні, злочинними діями ОСОБА_6 їм завдано шкоду, а саме: ОСОБА_10 та ОСОБА_3 заподіяна матеріальна шкода в розмірі 13 055 грн., яка полягає у витратах на придбання труни вартістю 630 грн., хреста вартістю 140 грн., вінків та квітів вартістю 335 грн., одягу вартістю 400 грн., на оплату автомобільних послуг вартістю 350 грн., жалобного обіду на 100 чоловік вартістю 2000 грн., оплату обіду на дев’ять та сорок днів на 30 осіб вартістю по 700 грн. та на рік 800 грн., на оплату пам’ятника, його доставку та установку вартістю 7000 грн. Крім того, всім потерпілим та малолітнім дітям померлої ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_12, інтереси яких представляє опікун ОСОБА_3, заподіяна моральна шкода, яку вони оцінюють в розмірі по 50 000 грн. кожному та яка полягає у понесених сильних душевних та фізичних стражданнях, переживаннях, погіршення стану здоров’я, порушенні нормальних життєвих зв’язків.  

Показання підсудного та потерпілих з приводу обставин нанесення потерпілій тілесних ушкоджень, вжиття спиртних напоїв узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15

Вина підсудного у скоєному підтверджується також протоколами слідчих дій: протоколами огляду місця події від 27 лютого 2011 року щодо місця скоєного злочину в будинку АДРЕСА_1 огляду трупа ОСОБА_7 та її речей /а.с.6-29/; протоколом відтворення обстановки та обставин події, у ході якого ОСОБА_6  показав обставини події /а.с.193-206, письмовими доказами про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за появу в громадських місцях у нетверезому стані та вчинення насильства в сім’ї /а.с.193-206, 248-253/.

Відповідно до висновку експерта №42 смерть ОСОБА_7 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 року від спінального шоку внаслідок переломів 2-4 поперекових відростків поперекових хребців, які є у причинному зв’язку з настанням смерті. Виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді субарахноїдального крововиливу в лобній ділянці голови, закритих тупих травм живота та поперекового відділу хребта у вигляді розриву тканин селезінки і переломів 2-4 поперечних відростків поперекових хребців зліва є тяжкими, інші ушкодження у вигляді у вигляді закритої травми грудної клітки  (переломи 11,12 правих ребер, крововилив в тканину лівої легені та множинні синці, садна верхніх та нижніх кінцівок відносяться до категорії середньої ступеня тяжкості та легких. Виникли ці ушкодження не менш як від двадцяти травматичних дій (ударів) тупими предметами, якими могли бути кулаки рук, взуті ноги, дерев’яна табуретка /а.с.45-48, 55-59/.

Згідно висновку експертів №93/11 ОСОБА_6 під час скоєння інкримінованого йому злочину психічним захворюванням не страждав, в тимчасово хворобливому стані не знаходився, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, ознак психічного захворювання не виявляє та застосування примусових заходів медичного характеру не потребує /а.с.118-121/.

Доводи підсудного про те, що він не бажав заподіювати тяжких тілесних ушкоджень судом не приймаються виходячи з кількості нанесених потерпілій ударів, їх направленості у життєво-важливі органи (поперекова ділянка, живіт, спина, голова), спосіб (кулаками рук та ногами), у тому числі один із застосуванням дерев’яної табуретки по спині.

Критично суд оцінює і покликання підсудного на обставини відмови потерпілої ОСОБА_7 26 лютого 2011 року близько 21 години від госпіталізації у лікарню та несвоєчасного надання їй медичної допомоги, оскільки, як вбачається з досліджених у судовому засіданні доказів, потерпіла після побиття повідомляла підсудного про поганий стан здоров’я, який щодня погіршувався, проте ОСОБА_6 обмежився придбанням дружині знеболювальних ліків та, знаючи про причини недуги дружини, не сприяв кваліфікованому медичному обстеженню ОСОБА_7, свідомо допускав можливе ускладнення стану її здоров’я та розраховував на видужання дружини самолікуванням.

Водночас, суд вважає, що ці обставини поведінки потерпілої мають бути врахована при визначенні міри покарання підсудному.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_6 своїми умисними діями заподіяв ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілої, тому його дії суд кваліфікує за ч.2 ст.121 КК України.

При обранні міри покарання суд враховує, що злочин, в якому обвинувачується підсудний, згідно ст.12 КК України, є тяжким злочином, за місцем проживання він характеризується негативно, схильний до вживання спиртними напоями, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за появу в громадських місцях у нетверезому стані та вчинення насильства в сім’ї, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше судимий.

Так, 15 квітня 2010 року Здолбунівський районним судом Рівненської області ОСОБА_6 був засуджений за ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст.75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, і новий умисний злочин скоєно під час іспитового строку, тому покарання призначається із врахуванням вимог ст.71 КК України.

До обставин, що пом’якшують його покарання, суд відносить з’явлення із зізнанням, активне сприяння розкриттю злочину.

До обставин, що обтяжує покарання підсудного, суд відносить вчинення злочину особою, що перебувала у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів /а.с.254/.

Підсудний ОСОБА_6 28 лютого 2011 року затриманий органами досудового слідства по підозрі у вчиненні злочину, передбаченого ст.121 КК України, у порядку, визначеному ст.115 КПК України, та надалі постановою Здолбунівського районного суду від 03 березня 2011 року відносно нього обраний запобіжний захід у виді взяття під варту, тому строк відбуття покарання слід рахувати з указаної дати /а.с.172, 180/.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно представленого рахунку від 28 лютого 2011 року потерпіла ОСОБА_3 придбала у приватного підприємця труну вартістю 630 грн., хрест вартістю 140 грн., три вінки вартістю 335 грн. та оплатила автомобільні послуги вартістю 350 грн., а всього на загальну суму 1 455 грн.

Доказів понесення інших витрат на придбання одягу вартістю 400 грн., на жалобний обід на 100 чоловік на суму 2 000 грн., на дев’ять та сорок днів на 30 осіб на суму 700 грн. та на рік вартістю 800 грн., на оплату пам’ятника, його доставку та установку вартістю 7 000 грн. потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_3 не представили, а тому в цій частині заявлений потерпілими у порядку ст.28 КПК України цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди не є доведеним.

Згідно з роз’ясненнями, які містяться у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При визначенні розміру моральної шкоди, яка полягає у душевних та фізичних стражданнях, яких зазнали потерпілі внаслідок смерті близької людини (дочки, сестри, матері), суд з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, віку потерпілої, майнового стану відповідача, відсутності доказів погіршення стану здоров’я потерпілих, вимоги розумності та справедливості прийшов до висновку, що визначений потерпілими розмір моральної шкоди є завищеним.

З огляду на викладене позовні вимоги позивачів підлягають частковому задоволенню.

Речові докази по справі, а саме:

- шість паперових конвертів із зразками волосся, три паперових конверти із зразками крові,  конверт із зразками нігтів ОСОБА_7, три паперових конверти із зразками крові та конверт із зразками нігтів ОСОБА_6, пакет з футболкою ОСОБА_7, які вилучені під час огляду місця події та зберігаються в камері речових доказів Здолбунівського РВ УМВС України в Рівненській області, підлягають знищенню /а.с.124/;

- сліди з відбитками пальців рук , аркуш паперу з поясненнями ОСОБА_6 та цифровий носій інформації –компакт-диск формату DVD-R, які зберігаються в матеріалах справи, слід залишити при справі /а.с.33,88/.

Судові витрати по справі в розмірі 1386 грн. 28 коп. за проведення Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при УМВС України в Рівненській області імунологічних та  дактилоскопічної експертиз стягненню з підсудного не підлягають, оскільки відповідно до ч.2 ст.15 Закону України “Про судову експертизу” проведення судових експертиз у кримінальних та адміністративних справах спеціалізованими установами здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим експертним установам з Державного бюджету України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.323, 324, 335 КПК України, суд

з а с у д и в:

ОСОБА_6 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченому ч.2 ст.121 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком 7 /сім/ років.

На підставі ч.4 ст.71 КК України остаточне покарання визначити шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 15 квітня 2010 року, остаточно визначивши ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 /сім/ років 1 /один/ місяць.

Строк покарання засудженому рахувати з 28 лютого 2011 року, зарахувавши на підставі ст.72 КК України в строк покарання його перебування під вартою та затримання по підозрі у вчиненні злочину.

Запобіжний захід підсудному ОСОБА_6 до вступу вироку в закону силу залишити попередній –тримання під вартою.

Речові докази по справі:

- шість паперових конвертів із зразками волосся, три паперових конверти із зразками крові,  конверт із зразками нігтів ОСОБА_7, три паперових конверти із зразками крові та конверт із зразками нігтів ОСОБА_6, пакет з футболкою ОСОБА_7, які вилучені під час огляду місця події та зберігаються в камері речових доказів Здолбунівського РВ УМВС України в Рівненській області - знищити;

- сліди з відбитками пальців рук , аркуш паперу з поясненнями ОСОБА_6 та цифровий носій інформації –компакт-диск формату DVD-R, які зберігаються в матеріалах справи, залишити при справі.

Цивільний позов ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та в інтересах ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_12 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 1455 /одна тисяча чотириста п’ятдесят п’ять/ грн. 00 коп. матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_12 по 10 000 /десять тисяч/ грн. 00 коп. кожному в рахунок відшкодування моральної шкоди.

У решті позовних вимог позивачам відмовити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області через Здолбунівський районний суд протягом 15 /п’ятнадцяти/ діб з моменту його проголошення.

Суддя: