Справа №  2-а-705/11

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

31.08.2011 року                                              Здолбунівський районний суд  

                                                                                        Рівненської області

в складі: головуючого судді                               Шуляка А.С.

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду міста Здолбунів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання дій управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області протиправними та зобов’язання його здійснити їй нарахування та виплату щомісячної соціальної допомоги до пенсії згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 01 січня 2010 року по 16.08.2011р., обґрунтовуючи це тим, що у порушення вимог чинного законодавства ці виплати відповідачем у вказаний період виплачені частково.

В судове засідання позивачка не з’явилася, в заяві на ім’я суду просить справу розглянути без її участі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, однак подав суду заперечення на адміністративний позов, в якому вказав, що управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області діяло в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Заперечення обґрунтовуються тим, що Закон України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” не передбачає коштів на виплату даної соціальної допомоги. Виплата позивачу проводилась на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” у розмірі 49,80 грн. Також стверджує, що відсутня затверджена законодавством величина мінімальної пенсії за віком, від якої має бути обраховано підвищення пенсії, оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Крім того зазначає, набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 14.06.2011 року №3491-VІ, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. А тому позовні вимоги, на думку відповідача, є безпідставними та задоволенню не підлягають. Крім того, просить справу розглянути без участі представника відповідача.

Суд приходить до висновку, що немає перешкод для розгляду справи у відсутності сторін по справі у порядку письмово провадження на основі наявних у суду матеріалів справи.   

Дослідивши подані сторонами докази, повно, всебічно та об’єктивно оцінивши їх, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Ухвалою суду від 18 серпня 2011 року адміністративний позов позивача в частині вимог за період з 01 січня 2010 року по 15 лютого 2011 року, відповідно до вимог ст.ст. 99, 100 КАС України, залишено без розгляду. А тому предметом спору, який вирішується судом є вимоги позивача, заявлені в межах шестимісячного строку, встановленого для звернення до суду за період, починаючи з 16 лютого 2011 року по 16 серпня 2011 року.

Згідно із статтею 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (тобто станом на 02 вересня 1945року) було менше 18 років є дитиною війни.  

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною війни, що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, яка регулює питання державної соціальної підтримки дітей війни, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пенсійний Фонд України діє у відповідності до Положення “Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління.

Відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу передбаченої ст.6 Закону “Про соціальний захист дітей війни” покладено на управління Пенсійного Фонду України у Здолбунівському районі Рівненської області, як відповідне територіальне управління за місцем проживання позивача. Виходячи із цього, позивач має право на пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.

Доводи відповідача про те, що відсутня затверджена законодавством величина мінімальної пенсії за віком, від якої має бути обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни, а мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом і не підлягає застосуванню для обчислення розміру підвищення до пенсій особам, які мають статус “дитина війни” відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” суд не приймає до уваги виходячи з наступного.

Згідно з ч.3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тому, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України “Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.

З вищевикладеного випливає, що прожитковий мінімум є основою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції України, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги  не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.

Розмір прожиткового мінімуму у 2011 році для осіб, що втратили працездатність визначено ст.21 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” з 01.01.2011р. становить 750 грн., з 01.04.2011р. –764 грн., 01.10.2011р. –784 грн., з 01.12.2011р. –800 грн. Отже, величиною мінімальної пенсії за віком, від якої має бути обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни, є встановлений законом прожитковий мінімум.

Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривень, з 1 липня - 48,2 гривень та з 1 жовтня - 49,8 гривень.

Однак, дана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, а відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Крім того, відповідно до ст.3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на те, що відсутній нормативно-правовий акт, який визначав би порядок реалізації ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до п.18 ст.14 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” передбачено у 2011р., що кошти отримані до спецфонду Держбюджету згідно з відповідними пунктами статей цього Закону спрямовуються на ротацію Пенсійного Фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.

Законом, який встановлює доплату до пенсії особам, які мають статус “дитина війни”, є Закон України “Про соціальний захист дітей війни”.

Із заперечень відповідача вбачається, що у 2011 році позивач отримував підвищення до пенсії у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, хоча мав право на отримання підвищення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

19 червня 2011 року дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2011 рік згідно із Законом України від 14.06.2011 р. «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», та встановлено, що положення цієї статті застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання пункту 7 вищевказаного закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову №745 від 06 липня 2011 року «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету». Пунктом 6 цієї постанови передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 49,8 гривень. Також цією постановою визнано п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, як такий що втратив чинність. 23 липня 2011 року Постанова Кабінету міністрів за №745 від 06 липня 2011р. набрала чинності. Тобто, з 23 липня 2011р. і по даний час розмір щомісячного підвищення до пенсії становить 49,8 грн.   

Отже, відповідач з 16 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року повинен діяти у відповідності з приписами діючої на той час нормою ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та здійснювати позивачу відповідні нарахування та виплати щомісячного підвищення до пенсії.

За наведених обставин суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, при цьому належить визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненській області щодо не нарахування та невиплати позивачу щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 16 лютого 2011р. по 22 липня 2011р. протиправною та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за вищевказаний період згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, яке обчислюється відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з врахуванням виплачених сум за рахунок коштів Державного бюджету України.

В задоволенні позовних вимог про визнання бездіяльності управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненській області щодо не нарахування та невиплати позивачу щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни за період з 23 липня по 16 серпня 2011 року слід відмовити за безпідставністю, оскільки відповідач за вказаний період вірно нарахував та виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 49,8 грн. відповідно до чинного на цей час Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та постанови Кабінету Міністрів України за №745 від 06 липня 2011 року «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету».

Оскільки згідно п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації від сплати державного мита звільняються суд не стягує з відповідача судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.256 КАС України постанову суду  допустити до негайного виконання.

На підставі викладеного, ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та керуючись ст.ст. 11, 17, 71, 94, 104, 128, 143, 158-163, 186 КАС України, суд –

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському районі Рівненської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 16 лютого 2011р. по 22 липня 2011р. протиправними.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському району Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 16 лютого 2011р. по 22 липня 2011р. згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, яке обчислюється відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з врахуванням виплачених сум за рахунок коштів Державного бюджету України.

Постанову суду у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Здолбунівський районний суд Рівненської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

С у д д я