№  2-3366/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

         19.09.2011  року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді                                         Сеніна В.Ю,

при секретарі                                                            Распутній Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

у квітні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк»про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що 14.04.2008 між нею та відповідачем було укладено договір кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 380/1092/08-А, відповідно до умов якого відповідач зобов’язався надати їй кредит в розмірі 106100 грн. з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 14,5% та з кінцевим строком повернення 13.04.2015.

Листом від 07.10.2008 відповідач повідомив позивачку про зміну з 20.10.2008 відсоткової ставки за договором до 21% річних та надіслав для підписання додаткову угоду, яку вона не підписала, продовжуючи сплачувати кредит з процентною ставкою на рівні 14,5%.

03 листопада 2008 року відповідач знов направив листа позивачці, у якому повідомив її про підвищення відсоткової ставки до 21% річних та надіслав для підписання додаткову угоду, яку вона знов не підписала та звернулася до відповідача із відповідними заявами.

30 березня 2009 року відповідач повідомив її своїм листом № 834-14/16 про те, що ним визнається факт того, що про зміну відсоткової ставки позивачка дізналася із запізненням, 06.11.2008, а отже дату підняття відсоткової ставки буде переглянуто.

Зазначаючи, що дії банку суперечать вимогам чинного законодавства стосовно підвищення процентної ставки, просить визнати незаконними дії відповідача щодо підвищення процентної ставки, зобов’язати відповідача знизити процентну ставку за договором до 14,5% та здійснити перерахунок здійснених платежів, зарахувавши їх в рахунок погашення кредиту.

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали та просили його задовольнити.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про день, час та місце розгляду справи належним чином повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не направляв.

Стаття 224 ЦПК України визначає, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.      

Заслухавши позивачку, її представника, які не заперечували проти заочного розгляду справи, та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що дану справу можливо розглянути у відсутності відповідача, визнавши його неявку без поважних причин, а позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 14.04.2008 між позивачкою та відповідачем було укладено договір кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 380/1092/08-А, відповідно до умов якого відповідач зобов’язався надати позивачці кредит в розмірі 106100 грн. з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 14,5% та з кінцевим строком повернення 13.04.2015.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішенням Правління, Комітету з питань управління активами та пасивами, Кредитно-інвестиційного комітету, Тарифного комітету кредитора, кредитор має право ініціювати зміну розміру процентної ставки за надання кредиту, визначеною цим договором. Пункт 2.6.1 визначає, що про намір змінити розмір процентів за надання кредиту, кредитор зобов’язаний повідомити позичальників не пізніше ніж за сім днів до дати початку їх введення, а також надати для укладення додаткову угоду про внесення змін до цього договору.

Листом від 07.10.2008 (а.с.19) відповідач повідомив позивачку про зміну з 20.10.2008 відсоткової ставки за договором до 21% річних, посилаючись на рішення управляючого комітету роздрібного бізнесу АКБ «Укрсоцбанк»№ 380 від 24.09.2008, та надіслав для підписання додаткову угоду.

03 листопада 2008 року відповідач знов направив листа позивачці (а.с.21), у якому повідомив її про підвищення з 01.11.2008 відсоткової ставки до 21% річних та надіслав для підписання додаткову угоду.

На листи позивачки банк своїм листом від 30.03.2009 № 834-14/16 (а.с.24) повідомив її, що оскільки про зміну відсоткової ставки за кредитним договором вона дізналася із запізненням (06.11.2008), дата підняття відсоткової ставки буде переглянута, та запропонував їй звернутися до кредитного менеджера для здійснення підписання додаткової угоди про зміну відсоткової ставки з дати фактичного повідомлення, тобто фактично визнав, що станом на 30.03.2009 відсоткова ставка за договором становила 14,5% річних.

Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов’язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями ст.ст. 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови підвищення процентної ставки, то вони мають виконуватися і вважаються такими, що момент досягнення домовленості настав.

Тобто, в даному випадку важливим є визначений договором механізм виконання домовленості: отримання повідомлення та, відповідно, прийняття пропозиції позичальником, чи укладання шляхом підписання додаткової угоди щодо підвищення процентної ставки.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 пропозиції щодо підвищення процентної ставки не прийняла, додаткової угоди не підписувала, що підтверджується зазначеним вище листом відповідача від 30.03.2009, продовжувала сплачувати проценти згідно первинних умов договору і одночасно звернулася до банку з листом, в якому висловила незгоду з підвищенням процентної ставки з відповідним обґрунтуванням.

Зважаючи на закріплений Конституцією України принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 58), всі рішення банку у будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку після 10 січня 2009 року є неправомірним (рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 «У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)».

Суд також враховує поведінку сторін після прийняття рішення банком щодо зміни процентної ставки у контексті положень цивільного законодавства про укладення та зміну договору, зокрема: якщо боржник сплачує відсотки за попередньою ставкою та не вчиняв інших дій щодо прийняття пропозиції, то це свідчить про відсутність домовленості.

Відповідно до положень ст. ст. 203, 215, 651, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ст. 203 цього Кодексу; зміна договору допускається лише за згодою сторін; повернення кредитів здійснюється виключно на договірних умовах; встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.   

Згідно статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банками забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами.   

Також банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв’язку з волевиявленням однієї із сторін, відповідно до приписів постанов Правління НБУ «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту»№ 168 від 10 травня 2007 року та «Про окремі  питання діяльності банків»від 5 лютого 2009 року № 49, постанови Правління НБУ № 319 «Про додаткові заходи щодо діяльності банків».

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідачем не було додержано законів та інших нормативно-правових актів, якими врегульовані питання умов та порядку зміни відсоткової ставки за договором, сторонами за кредитним договором не досягнуто згоди у письмовій формі щодо підвищення розміру процентної ставки,  а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 651, 653, 1054, 1056-1, 1061 ЦК України та ст.ст. 57-60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Визнати незаконними дії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" щодо підвищення процентної ставки до 21% за договором кредиту на купівлю автотранспортних засобів від 14.04.2008 № 380/1092/08-А, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»та ОСОБА_1.

Зобов’язати Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" знизити процентну ставку за укладеним між ним та ОСОБА_1 договором кредиту на купівлю автотранспортних засобів від 14.04.2008 №380/1092/08-А з 21% річних до 14,5% річних з 01.11.2008.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" з 01.11.2008 здійснити перерахунок сплачених ОСОБА_1 грошових коштів за відсотковою ставкою 21% річних, зарахувавши їх на погашення наступних платежів з відсотковою ставкою 14,5%.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на користь ОСОБА_1 37 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на користь держави 08 гривень 50 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку.

          Суддя