Справа № 185/10118/24

Провадження № 1-кп/185/292/25

У Х В А Л А

20 січня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря  - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024041370001290 від 02 вересня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

за участю:

прокурора  - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , зазначивши, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до десяти років, ніде не працює. Під загрозою застосування суворого покарання у вигляді позбавлення волі у випадку визнання його винуватим ОСОБА_3 може переховуватися від суду. Також ОСОБА_3 , не маючи офіційного джерела прибутків, міцних соціальних зв`язків, може вчинити інше кримінальне правопорушення. На даний час вищезазначені ризики, на думку прокурора, продовжують існувати, тому з метою їх запобігання, досягнення дієвості даного кримінального провадження необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти клопотання прокурора, прохали застосувати домашній арешт.

З`ясувавши думку сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

У ст. 178 КПК України передбачений перелік обставин, що враховуються судом при вирішенні питання про запобіжний захід, серед яких вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Так, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_3 спливає 06 лютого 2025 року, а наступне судове засідання призначено на дату поза межами строку тримання під вартою.

Як встановлено, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено максимальне покарання до десяти років позбавлення волі, ніде не працює, отже має слабкі соціальні зв`язки.

Але, згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України - при оцінці існування ризику кримінального провадження, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід враховувати, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання винним в інкримінованому злочині.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування».

Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому свідчить про наявність ризику залишення ним свого місця проживання (у випадку застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу) з метою переховування від суду.

Що стосується ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, то суд вважає, що даний ризик має місце, оскільки ОСОБА_3 є раніше судимою особою, обвинувачується у вчиненні злочину в період іспитового строку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дані про особу обвинуваченого, дані про можливість ухилення від суду, можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, разом з тяжкістю пред`явленого обвинувачення свідчать на користь позиції сторони обвинувачення. Альтернативні запобіжні заходи на даний час не попередять вказані ризики, тому з метою запобігання їм суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою. З цих же підстав у клопотанні обвинуваченого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту необхідно відмовити.

Задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави.

Враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, а саме, що він не працює, не має постійного джерела доходів, тяжкість злочину, у вчиненні якого він обвинувачується та обставини їх вчинення, суд вважає за необхідне визначити йому заставу у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 183, 331, 372 КПК України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 20 березня 2025 року.

Розмір застави визначити в розмірі 90840 грн.

У разі внесення застави на обвинуваченого покласти обов`язки:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Строк дії ухвали в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 20 березня 2025 року.

Відмовити в клопотанні обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для осіб, які перебувають під вартою, - протягом того же строку з моменту вручення копії ухвали.

Суддя:                                         ОСОБА_1