Справа 22а-24971-11                                                   Головуючий у 1 інстанції Мірошкін О.І.

Категорія 10.3.1                                                                           Доповідач Зайцева С.А.

                                                У Х В А Л А

                                І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

                  05 серпня  2011  року                                                                 м. Донецьк

                  Апеляційний суд Донецької області в складі:

                  головуючого Осипчук О.В. , суддів Ларіної Н.О., Зайцевої С.А.,  

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Єнакієве Донецької області на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 01 червня  2010 року по  справі за позовом ОСОБА_1   до управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області про  стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги «дітям війни»,-

                                                                 В С Т А Н О В И В:

                  Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 01 червня   2010 року позов ОСОБА_1   задоволено частково: з управління Пенсійного фонду України в м.Єнакієве Донецької області на  користь  позивача стягнуто підвищення до пенсії як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 710,90 грн, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в сумі 715,21 грн, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в сумі 1240,20 грн, з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2010 року в сумі 448,40 грн.,а всього  3154,71 грн.,та зобов*язано відповідача виплачувати в подальшому встановлену надбавку державної допомоги  до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком ,як дитині війни, починаючи з 01 травня 2010 року з урахуванням здійснених виплат, стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті  судового збору у сумі 51 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, в задоволені решти позовних вимог відмовлено.  

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м.Єнакієве Донецької області просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, з тих підстав, що судом першої інстанції невірно встановлено обставини справи та порушено вимоги матеріального та процесуального права.  

      Судом першої інстанції встановлено, що позивач відноситься до соціальної групи «діти війни», перебуває на обліку у відповідача, отримує пенсію  та має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.  

Згідно з Законом України «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 02 грудня 2010 року справа розглядається в порядку адміністративного судочинства.  

      З обставин справи вбачається, що позивач відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до соціальної групи «діти війни». Факт перебування позивача на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Єнакієве Донецької області визнано відповідачем, який сплачує йому пенсію та додатково нараховує щомісячне підвищення до пенсії у меншому розмірі, ніж передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

      Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

        Ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна  соціальна  допомога,  що  виплачується  замість  пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

   Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року», призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

  Ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка  виплачується  замість  пенсії,  відповідно до статті 6 Закону України  «Про соціальний   захист  дітей  війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

      Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп визнані такими, що не відповідають Конституції України,  положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року» щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

      Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни", тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

  Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп положення п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано неконституційними.

   Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення при розгляді позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

  Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

  Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 01 січня 2007 року.  

  Доводи апеляційної скарги про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути взяті до уваги.  

  Виплата позивачу підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» не є правильною.

  За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, застосування відповідачем норм вказаної постанови істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

              Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача підвищення до пенсії як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 710,90 грн, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в сумі 715,21 грн, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в сумі 1240,20 грн, з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2010 року в сумі 448,40 грн.та проводити такі виплати  підвищення до пенсії як дитині війни  позивачу обгрунтовані та підлягають задоволенню.

              Згідно з ч.1 ст. 88 ЦПК України, за правилами якого суд першої інстанції розглянув справу стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

              Діючим законодавством відповідач не звільнений від оплати судових витрат у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Тому доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості стягнення з відповідача судових витрат неспроможні.

При встановленні зазначених фактів і постановлені рішення судом правильно встановлено обставини справи, не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги необгрунтовані і не спростовують висновків суду.

У відповідності до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.  

Керуючись ст.ст.197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

                                           У Х В А Л  И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в  м.Єнакієве Донецької області залишити без задоволення.

Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від  01 червня  2010 року залишити без змін.

                  Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.  

             Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

              Головуючий :

             Судді: