Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 січня 2025 року                                                             Справа№200/7412/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

                                                      У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - 1-й відповідач) та до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - 2-й відповідач), відповідно до якої просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.04.2024 року № 930070125931 щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії в частині її виплати без обмеження;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 21.03.2024 року нарахування і виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження розміру пенсії максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позову позивач зазначає про те, що 12.04.2024 року за результатами розгляду його заяви від 06.04.2024 року щодо перерахунку і виплати пенсії без обмеження максимального розміру 1-м відповідачем було прийнято рішення № 930070125931, згідно з яким позивачу відмовлено у проведенні такого перерахунку та виплати пенсії.

Позивач із цим рішенням не погоджується і вважає, що він має право на перерахунок та виплату пенсії без її обмеження максимальним розміром.

1-й відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд повністю відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи свої заперечення, 1-й відповідач вказує, що у спірних правовідносинах діяв у межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені законом.

Зокрема, як зазначає 1-й відповідач у відзиві на позовну заяву, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Положеннями статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік" було визначено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2024 року складає 2361,00 грн.

З огляду на це, враховуючи, що розмір пенсії позивача перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з 01.03.2024 року застосовано обмеження максимального розміру пенсії позивача у 23610,00 грн.

Позивачем було надано до суду відповідь на відзив, у якій позивач проти викладених у відзиві доводів 1-го відповідача заперечує та просить суд повністю задовольнити позов.

2-й відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.10.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/7412/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Як видно з відомостей програмного забезпечення "Діловодство спеціалізованого суду", ухвалу суду від 28.10.2024 року було доставлено до електронного кабінету 2-го відповідача у підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 29.10.2024 року о 02 годині 14 хвилин.

Крім того, копію ухвали від 28.10.2024 року було направлено на електронну поштову адресу 2-го відповідача (kiev_gu@kv.pfu.gov.ua).

Як вже було вказано, 2-м відповідачем відзиву на позов до суду не надано.

Причин неподання відзиву на позов 2-м відповідачем суду теж не повідомлено.

Положеннями частини 2 статті 175 КАС України установлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частиною 4 статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Частиною 5 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Позивач у справі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Як видно зі змісту посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 30.10.2019 року, позивач є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1).

Згідно з довідкою МСЕК серії 12 ААВ № 764893 від 28.03.2023 року позивач є особою з інвалідністю 2 групи (безстроково).

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, та Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, є органами державної влади, про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач у даній справі перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).

06.04.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою щодо перерахунку та виплати призначеної пенсії по інвалідності без обмеження її максимального розміру.

Подана заява була опрацьована за принципом екстериторіальності згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

12.04.2024 року за наслідками розгляду вказаної заяви 1-м відповідачем було прийнято рішення № 930070125931, яким позивачу відмовлено у проведенні перерахунку та виплати пенсії по інвалідності без обмеження її максимального розміру.

Зазначене рішення прийнято на підставі положень частини 3 статті 67 Закону № 796-XII (які передбачали обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність), а також статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік" (які визначали розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2024 року на рівні 2361,00 грн).

За наведеним у цьому рішенні висновком, "... до виплати надходить пенсійна виплата з 01.03.2022 року в розмірі 23610,00 грн".

Про прийняття спірного рішення позивач був повідомлений листом 2-го відповідача від 15.04.2024 року № 2600-0207-8/78344, до якого була додана копія даного рішення.

Як видно з протоколу/розпорядження від 28.02.2024 року, за наслідками перерахунку, проведеного 27.02.2024 року, розмір пенсії позивача з надбавками склав 83921,44 року, але був обмежений максимальним розміром - 23610,00 грн (застосовано з 01.03.2024 року).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, соціального захисту потерпілого населення визначаються нормами Закону № 796-XII.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону № 796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: категорія 1 - особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Частиною 1 статті 54 Закону № 796-XII передбачено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

Згідно з частинами 1, 2 статті 67 Закону № 796-XII визначено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Пенсії, передбачені цим Законом, підвищуються відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

31.10.2006 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05.10.2006 року № 231-V, яким статтю 67 Закону № 796-XII було доповнено, зокрема, частиною 3 наступного змісту: "У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім`ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму".

01.01.2008 року набрав чинності Закон України від 28.12.2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким, серед іншого, внесено зміни до частини 3 статті 67 Закону № 796-XII та викладено її у такій редакції: "Максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"".

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 зазначені зміни і доповнення до частини 3 статті 67 Закону № 796-XII були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України установлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

01.10.2011 року набрав чинності Закон України від 08.07.2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", яким фактично було введено в дію обмеження граничного розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону № 796-XII, шляхом викладення частини 3 статті 67 Закону № 796-XII у новій редакції, за якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

01.01.2016 року набрав чинності Закон України від 24.12.2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким доповнено частину 3 статті 67 Закону № 796-XII і визначено, що тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

01.01.2017 року набрав чинності Закон України від 06.12.2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 1774-VIII), яким, серед іншого, було внесено зміни до частини 3 статті 67 Закону № 796-XII та викладено її у такій редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

Рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 року № 2-р(II)/2024 зазначені положення статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон № 796-XII, а також припис першого речення частини 3 статті 67 Закону № 796-XII зі змінами були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України визначено, що стаття 2 Закону № 3668-VI зі змінами та припис першого речення частини 3 статті 67 Закону № 796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Відтак, починаючи з 20.03.2024 року (дата ухвалення Конституційним Судом України рішення № 2-р(II)/2024), положення статті 2 Закону № 3668-VI зі змінами та частини 3 статті 67 Закону № 796-XII зі змінами, які передбачали обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, втратили чинність та не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що обмеження максимального розміру пенсії позивача з 20.03.2024 року, право на пенсійне забезпечення якого встановлене нормами Закону № 796-XII, є безпідставним, у зв`язку з чим рішення 1-го відповідача від 12.04.2024 року № 930070125931 є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо обраного позивачем способу захисту суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як вказується у позові та не заперечується 1-м відповідачем, заяву від 06.04.2024 року щодо перерахунку і виплати пенсії без обмеження максимального розміру подано позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Згідно з абзацом 13 пункту 4.2. Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

За результатами автоматичного розподілу справ у електронній підсистемі заява була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, про що свідчить зміст оскаржуваного рішення.

Тобто розгляд заяви позивача від 06.04.2024 року та прийняття відповідного рішення здійснювалися саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.

Суд зазначає, що дії зобов`язального характеру, як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого визнані протиправними та (або) скасовані.

Отже, у даній справі дії зобов`язального характеру можуть бути застосовані лише до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (як до органу, рішення якого визнається судом протиправним та скасовується), а пред`явлення позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у цьому випадку позбавлено фактичних та юридичних підстав, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог щодо Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві слід відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 10 частини 2 та абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи викладені у цьому рішенні висновки суду та встановлені судом обставини, з метою забезпечення повного, належного і ефективного захисту прав позивача і реального їх поновлення, суд вважає за необхідне застосувати положення частини 2 статті 9 та статті 245 КАС України і частково задовольнити позовні вимоги шляхом:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.04.2024 року № 930070125931 щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії в частині її виплати без обмеження;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 21.03.2024 року нарахування і виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження розміру пенсії максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні позовних вимог щодо Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві суд вважає за необхідне відмовити.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, із застосуванням частини 2 статті 9 та статті 245 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову, судові витрати ним понесено не було, отже, відшкодуванню вони не підлягають.

Керуючись нормами Конституції України, Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постановою правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Кодексом адміністративного судочинства України, суд

                                                      В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.04.2024 року № 930070125931 щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії в частині її виплати без обмеження.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) здійснити з 21.03.2024 року нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) без обмеження розміру пенсії максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні позовних вимог щодо Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - відмовити.

Повне судове рішення складене 17 січня 2025 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя                                                                                   С.І. Бабіч