ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1478/25 Справа № 191/3373/24 Суддя у 1-й інстанції - Порошина О. О. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року                                                                м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Максюти Ж.І.

суддів: - Космачевської Т.В., Халаджи О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2024 року по цивільній справі за заявою Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг ЖКГ з ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И Л А:

Заявник звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за надання послуг ЖКГ з ОСОБА_1 .

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2024 року відмовлено у видачі судового наказу по справі за заявою Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг ЖКГ з ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Дніпропетровської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» вважає ухвалу суду незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню оскільки її постановлено з порушенням норм процесуального права у зв`язку з неправильною оцінкою безспірних вимог та доказів, поданих заявником, внаслідок неправильної оцінки доказів, невідповідністю висновків суду за результатом розгляду вимог, тому просить скасувати ухвалу і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що заявник звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу з боржника ОСОБА_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 та зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що За відомостями, наданими Виконавчим комітетом Роздорської селищної ради вх..№ 17602/24-вх від 15.10.2024 р.,  ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою:  АДРЕСА_2 , таким чином, адреса реєстрації місця проживання боржника ОСОБА_1 відрізняється від адреси, зазначеної стягувачем у поданій заяві про видачу судового наказу.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Наказне провадження - один із видів проваджень цивільного судочинства, у якому без розгляду справи по суті на підставі безспірних вимог та доказів, поданих заявником, видається судовий наказ, згідно з яким з боржника стягуються грошові кошти.

Відповідно до частини 1 статті 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Вимоги щодо форми та змісту заяви про видачу судового наказу визначені статтю 163 ЦПК України.

Заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником (частина 1 статті 163 ЦПК України).

Згідно частин 2, 3 статті 163 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника;

3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження;

4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;

5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються:

3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово- комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

З матеріалів справи вбачається, що заявник звернувся до суду з заявою до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг ЖКГ.

Свої вимоги мотивували тим, що ОСОБА_1 31 жовтня 2023 року підписав заяву про приєднання до умов договору розподілу природного газу та повернув один примірник Оператору ГРМ, чим підтверджується факт згоди споживача щодо приєднання до умов договору.

Таким чином, ОСОБА_1 є споживачем послуг з розподілу природного газу за адресою АДРЕСА_1 , які надаються ТОВ “Газорозподільні мережі України” в особі Дніпропетровської філії ТОВ “Газорозподільні мережі України” та на його ім`я відкрито особовий рахунок за № НОМЕР_1 .

Згідно статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Із поданої заяви вбачається доведеність виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяви про видачу судового наказу та заявником додано до заяви доказів, які б свідчили про існуванням між заявником та боржником договірних правовідносин.

Відповідно до ст.162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно з п.9 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.

За правилами ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (ч.1 ст.30 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з розподілу природного газу на об`єкт нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17.

Частиною 4 ст.263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Предметом заяви про видачу судового наказу у цій справі є зобов`язання, які випливають з надання послуг з розподілу природного газу. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна.

Враховуючи вищевказані обставини, норми процесуального права та правові позиції Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу. Висновок районного суду про відмову у видачі судового наказу у зв`язку з тим, що заява про видачу судового наказу подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу не ґрунтується на зібраних матеріалах справи, є необґрунтованим, оскільки у разі конкуренції правил підсудності (статті 27 та 30 ЦПК України) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала на підставі п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 353 ЦПК України, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 141 ЦПК.

Таким чином, розподіл судових витрат, сплачених заявником за подання апеляційної скарги, має бути здійснено судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» задовольнити.

Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2024 року скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: