КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 754/18422/23 Головуючий у 1 інстанції: Гринчак О.І.

Провадження № 22-ц/824/4777/2025 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Кафідової О.В., Оніщука М.І.,

секретар Ткаченко В.В.,

розглянувши апеляційну скаргу адвоката Бондара Антона Вікторовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини,-

в с т а н о в и в:

В грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини. Зазначив, що вони з ОСОБА_2 мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну, ОСОБА_2 разом з сином виїхала до Республіки Польща. Згодом їх син повернувся в Україну та проживає разом з ним в квартирі АДРЕСА_1 . Вони з відповідачкою не змогли дійти згоди та порозуміння щодо визначення місця проживання сина саме з ним, оскільки відповідачка вже півтора року проживає в Польщі та влаштовує своє особисте життя. ОСОБА_1 просив визначити місце проживання їх з відповідачкою сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ним за місцем його проживання.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 07 листопада 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставини, що мають значення для справи. Визнання ОСОБА_2 його позивних вимог не свідчить про відсутність спору про право, оскільки з самого початку відповідачка бажала, щоб син проживав разом з нею за межами України. В подальшому вона зрозуміла, що син хоче проживати з батьком і подала заяву про визнання позову. Визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ОСОБА_1 відповідає інтересам дитини та не суперечить чинному законодавству.

В апеляційній інстанції ОСОБА_1 та його представник підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_2 та представники третіх осіб не з`явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 і його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення .

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не перебували у шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 05.11.2010.

Після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну, ОСОБА_2 виїхала разом з сином до Республіки Польща. Через деякий час ОСОБА_3 повернувся в Україну та проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , де він і зареєстрований.

Відповідно до інформації зі Святошинського районного у місті Києві центру соціальних служб від 09.08.2024 № 342/08 родина громадянина ОСОБА_1 не перебуває у складних життєвих обставинах, дитина має все необхідне для життя та розвитку.

Відповідно до довідки із середньої загальноосвітньої школи № 205 Святошинського району міста Києва від 30 липня 2024 року, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , буде зарахований до 8 класу при наявності відповідних документів.

З висновку Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини № 107-6164 від 26 серпня 2024 року малолітній ОСОБА_3 повідомив, що бажає проживати з батьком. Зі своєю матір`ю, ОСОБА_2 він спілкується в телефонному режимі приблизно раз на два місяці, мати проживає за кордоном. Відповідачка ОСОБА_2 надіслала на електронну адресу Служби у справах дітей свої пояснення, в яких повідомила, що наразі має роботу в Республіці Польща, не заперечує щодо проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком.

Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування дійшла висновку про доцільність визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_1 .

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до п.п. 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Відповідно до ст. 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно зч.ч. 1, 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною третьою ст. 160 СК України визначено, що якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Частиною 2 ст. 29 ЦК України визначено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Відтак, ухвалення рішення про задоволення позовних вимог одного із батьків, які проживають окремо, про визначення місця проживання дитини можливе лише до досягнення дитиною чотирнадцяти років. Після досягнення відповідного віку та у разі, якщо батьки проживають окремо,дитина обирає собі місце проживання самостійно.

Судом встановлено, що на час розгляду справи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досяг чотирнадцятирічного віку та набув право самостійно визначати своє місце проживання. І тому суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання їх з відповідачкою сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Колегія суддів не вбачає порушень норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Бондара Антона Вікторовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 листопада 2024 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 січня 2025 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Кафідова О.В.

Оніщук М.І.