Справа № 11-251м/11                                                           Доповідач: Куракова В.В.

Категорія: УДЗ                                                                     Суддя 1-ої інстанції: Мирошниченко Ю.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

24 травня  2011 року                                                                                       м. Маріуполь          

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області  у складі:

Головуючого – Куракової В.В.,

суддів – Рибака В.Й., Шаліної Т.О.

             за участю прокурора – Кононенко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляцію засудженої ОСОБА_1 на постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області  від 01 квітня 2011 року про відмову в задоволенні подання Приазовської виправної колонії № 107 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання щодо:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки  м. Кімри Калінінської області Росії, громадянки України, що має середню спеціальну освіту, не заміжньої,

що засуджена 02.12.2008 р. Бердянським міськрайонним судом Запорізької області  за ст.ст. 122 ч.1, 166, 70 КК України до 5 років позбавлення волі, -                                                      

В С Т А Н О В И Л А:

    ОСОБА_1 засуджена вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 грудня 2008 року за ст.ст. 122 ч.1, 166, 70 КК України до п’яти років позбавлення волі.

    Засуджена відбуває покарання у Приазовській виправній колонії № 107.

           Адміністрація Приазовської виправної колонії № 107 звернулась до суду із поданням про умовно-дострокове звільнення засудженої від відбування покарання.

           Постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 01 квітня 2011 року відмовлено в задоволенні подання Приазовської виправної колонії № 107 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженої ОСОБА_1

           Із винесеною постановою не згодна засуджена, яка подала на неї апеляцію, в якій вказує, що сам факт знаходження її у місцях позбавлення волі вплинув на її правосвідомість, внаслідок чого нею були зроблені певні висновки та вона стала на шлях виправлення. Крім того, наголошує, що має в колонії певні заохочення, позитивно характеризується, приймає активну участь у житті та діяльності відділення, в зв’язку із цим, просить постанову суду скасувати та надати їй пільгу, передбачену ст. 81 КК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав, що апеляція підлягає задоволенню, приходить до висновку, що постанова суду підлягає скасуванню, а апеляція частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 407 КПК України, вирішуючи питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, суд має перевірити, в тому числі, і факт того,  чи довів засуджений своє виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе тільки після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішння є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Суд, відмовляючи у задоволенні подання  в умовно-достроковому звільненні від подальшого відбування покарання ОСОБА_1 не дослідив всебічно та повно всі обставини по справі.

Мотивуючи свою постанову, суд першої інстанції правильно послався на необхідність дотримання при розгляді даної категорії справ п. 17 Постанови Пленуму, але в порушення цього ж пункту з протоколу судового засідання не вбачається, що суд приділив особливу увагу поясненням засудженої, зокрема її ставленню до вчиненого злочину, поясненням представника органу відбування покарання, який в судовому засідання лише повторив матеріали подання про умовно-дострокове звільнення.

Не проаналізовано судом наміри засудженої щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Суд першої інстанції не звернув уваги на наступні протиріччя. Так в характеристиці зазначено, що колонією отримано позитивну відповідь з УТСЗН в Донецькій області, в якій повідомляється, що засудженій ОСОБА_1 буде надана допомога в трудовому та побутовому влаштуванні і вона буде тимчасово мешкати в реабілітаційному центрі в м. Донецьку, але в цій же характеристиці зазначено, що ОСОБА_1 має намір мешкати в м. Маріуполі, не прийнято до уваги, що відповідь на запит колонії з Іллічівського РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області не надійшла. (а.с. 3)

Суд не взяв до уваги, що в судовому засіданні засуджена пояснила, що має намір жити в м. Маріуполі, громадська організація «Новая жизнь» бере її до себе, ці дані адміністрацією виправної колонії не перевірено. Зареєстрована засуджена з її слів в м. Бердянську.

В судовому засіданні ані співробітником колонії, ані самою засудженою не пояснювалося чи бере ОСОБА_1 участь у самодіяльних організація засуджених.

В жодному з документів, які містяться у справі не конкретизовано в яких саме самодіяльних організаціях приймає участь ОСОБА_1

В постанові суду не наведено чи працевлаштована засуджена, як вона ставиться до праці.

За думкою колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання ОСОБА_1 недостатньо повно та всебічно вивчив дані про особу засудженої.

Колегія суддів вважає, що суд передчасно, без достатньої перевірки прийшов до висновку про неможливість умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженої,  не взяв до уваги в повній мірі дані про її особу та сумлінності поведінки і ставлення до праці, не мотивував прийнятого рішення.

При вирішенні питання про  умовно-дострокове звільнення від відбування покарання судом першої інстанції не проаналізована поведінка засудженої за весь час відбування покарання та її психологічна характеристика.

Зі смислу ч. 2 ст. 81 КК України вбачається, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване якщо засуджений за весь строк відбування покарання до виникнення права на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Суд не навів у постанові довела чи не довела ОСОБА_1 своєю поведінкою та ставленням до праці своє виправлення.

За таких обставин апеляція засудженої підлягає частковому задоволенню, постанова суду скасуванню, а справа направленню в той же суд на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 365-366, 368 КПК України

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію засудженої ОСОБА_1  задовольнити частково.

Постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області  від 01 квітня 2011 року про відмову в задоволенні подання Приазовської виправної колонії № 107 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання щодо ОСОБА_1 – скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі.

Судді: