Справа № 22ц-553\2011р. Головуючий у 1-ій інстанції Скудін В.Є.
Категорія 27 Суддя-доповідач Сорока Г.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого – Ігнатоля Т.Г.,
суддів - Сороки Г.П., Гаврилової Г.Л.,
при секретарі - Сінгур Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 15 лютого 2011 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики в розмірі 946341грн.
На обґрунтування позову вказав, що 03.05.2007 року він надав відповідачу за договором позики грошові кошти в сумі 9000 доларів США, які позичальник зобов’язався повернути до 01.09.2007 року, але не повернув, тому зобов’язаний повернути разом з процентами в розмірі 0,3% за кожен день користування грошима по день повернення, суму інфляції, 3% річних за порушення строків повернення боргу та пеню за порушення строків повернення грошей в розмірі 0,5% від суми позики за кожний день прострочення всього 97128 доларів США, що по офіційному курсу 8,9 становить 864 440грн.
Згідно договору позики від 27.09.2004 року він позичив відповідачу 300 доларів США, які зобов’язався повернути до 10.09.2005 року, але не повернув, тому зобов’язаний повернути суму боргу з процентами в розмірі 0,5% за кожний день користування грошима, суму інфляції, 3% річних за порушення строків повернення боргу, пеню за прострочення повернення суми позики в розмірі 0,5% від суми позики за кожний день прострочення, а всього за даним договором повинен сплатити 6623 доларів США, що по курсу 8,9 становить 58944грн.
За договором позики від 18.09.2008 року він надав відповідачу в борг грошові кошти в сумі 5000грн., які позичальник зобов’язався повернути до 18.09.2009 року, але не повернув, тому повинен йому сплатити суму боргу, проценти в розмірі 0,25% за кожний день користування грошима, суму інфляції, 3% річних за порушення строку виконання грошових зобов’язань, пеню за прострочення повернення боргу в розмірі 0,5% від суми позики за кожний день прострочення, а всього за вказаним договором відповідач повинен йому сплатити 22957грн.
У зв’язку зі смертю ОСОБА_6 як законний представник правонаступника ОСОБА_6 до участі у справі була залучена ОСОБА_5
08.02.2011 року позивач змінив позовні вимоги та просив замінити відповідача ОСОБА_6 на ОСОБА_4 та відповідно до вимог ст.1281 ЦК України суму боргу стягнути зі спадкоємця ОСОБА_4
Ухвалою Першотравневого районного суду від 15.02.2011 року замінено відповідача ОСОБА_6 на ОСОБА_4 в особі її законного представника - матері ОСОБА_5
Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 15 лютого 2011 року в задоволені позову ОСОБА_3 до неповнолітньої ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_5 про стягнення суми позики відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про стягнення суми боргу зі спадкоємця ОСОБА_4 в межах вартості успадкованого нею майна, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю – доповідача, пояснення ОСОБА_3, який просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_4 суму боргу в межах вартості спадкового майна, заперечення законного представника неповнолітньої ОСОБА_4 – ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_7, які просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з таких підстав.
Згідно вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції встановив, що позивач надав ОСОБА_6 позику у присутності гр.ОСОБА_8, яка є його невід’ємною помічницею у благодійних справах і є громадянкою Росії. Крім того, вона приймає участь у аналогічних судових справах за дорученням ОСОБА_3, що підтверджується копією доручень із справи №2-18-2008 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про стягнення суми займу і неустойки, і заставою якого є АДРЕСА_1 в с.Мелекіно, на який неповнолітня ОСОБА_4 не може отримати свідоцтво про право на спадщину, бо власником вказаної будівлі є ОСОБА_3 згідно судового рішення (ухвали) від 03 січня 2008 року (справа №2-18-2008 року). Власником ОСОБА_3 став незважаючи на те, що на момент прийняття судового рішення у будинку проживали згідно довідки Мелекінської ради Першотравневого району неповнолітня відповідач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та квартирант ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія зі справи №2-18-2008 року).
Надані позивачем договори позики, вони ж розписки (а.с.40-42), суд доказами на підтвердження боргових зобов’язань не прийняв, посилаючись на те, що підпис у графі «позичальник» невідомо кому належить, а доказів що підпис належить покійному ОСОБА_6 позивач не надав. Відповідно до ст.207 ЦК України ч.4 абз.3 підпис позичальника не посвідчено. Крім підпису помічниці ОСОБА_8, можливо було правочин вчинити в присутності дружини ОСОБА_5, яка є матір’ю неповнолітньої спадкоємиці, посвідчити у Меленкінській сільській раді і т.п.
Згідно ухвали Першотравневого районного суду від 03.01.2008 року та довідки Державного комунального підприємства «Першотравне бюро технічної інвентаризації» (а.с.81) права спадкодавця ОСОБА_6 припинилися ще при його житті.
Власником домоволодіння АДРЕСА_1, яке могло бути спадщиною неповнолітньої ОСОБА_4, з 17.03.2008 року є позивач ОСОБА_3
Представник відповідачки ОСОБА_4 – ОСОБА_5 в інтересах своєї доньки 03.02.2009 року звернулася до нотаріуса Першотравневого району про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на АДРЕСА_1 в с.Мелекіно, але марно, бо спадкове майно ОСОБА_6 передав позивачу ще рік тому.
За таких обставин, виходячи з вимог ст.1219 ЦК України про те, що не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, передбачені ст.608 ЦК України, яка свідчить про те, що зобов’язання припиняються смертю боржника, суд першої інстанції дійшов до висновку, що аргументи позивача як в позовній заяві, так і в судовому засіданні про те, що неповнолітня ОСОБА_4 після смерті свого батька зобов’язана йому сплатити 946341грн., спростовуються наведеним, що вказує на те, що неповнолітня ОСОБА_4 на період звернення позивача до суду не є спадкоємцем, тому в задоволені позову відмовив.
Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду має бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічного з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак, ухвалене рішення не відповідає зазначеним вимогам закону, тому підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж саму суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій формі, сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду такої самої якості, що були передані йому у строк та в порядку, що встановлюється договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно ст.ст.525,526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно звичаїв ділового обороту та інших вимог, що ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що згідно договору позики від 27.09.2004 року ОСОБА_6 отримав в борг у позивача 300 доларів США, які зобов’язався повернути не пізніше 10.09.2005 року та сплатити позикодавцю проценти в розмірі 0,5% за кожний день по день повернення боргу, а в разі несвоєчасного повернення боргу позичальник зобов’язався сплатити позикодавцю пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочення, а також відшкодувати збитки відповідно до ст.623 ЦК України і сплатити за прострочення проценти та суму інфляції відповідно до ст.625 ЦК України (а.с.41).
За договором позики від 03.05.2007 року позивач надав ОСОБА_6 в борг 9000 доларів США, які позичальник зобов’язався повернути не пізніше 01.09.2007 року та сплатити 0,3% за кожний день користування позикою від суми боргу, а в разі несвоєчасного повернення боргу і сплати відсотків позичальник зобов’язався сплатити позикодавцю пеню у розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення, відшкодувати збитки згідно ст.623 ЦК України, сплатити за прострочення відповідно до ст.625 ЦК України проценти та суму інфляції, відшкодувати витрати по поверненню боргу (а.с.42).
Згідно договору позики від 18.09.2008 року позивач надав ОСОБА_6 в борг грошові кошти в сумі 5000грн., які позичальник зобов’язався повернути до 18.09.2009 року, та сплатити 0,25% за кожен день по день повернення боргу, а при несвоєчасному поверненню позичальник зобов’язався сплатити позикодавцю пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочення, а також відшкодувати збитки і сплатити за прострочення платежу проценти та інфляцію згідно ст.625 ЦК України (а.с.40).
Вказані договори оформлені письмово, в них наявні підписи позичальника та позикодавця, а також підпис ОСОБА_11, в присутності якої передавались грошові кошти у борг. Договори позики укладені у виді боргових розписок, відповідають вимогам ст.ст.1046-1048 ЦК України, тому є належними доказами на підтвердження виникнення боргових зобов’язань у ОСОБА_6 перед ОСОБА_3 Дані договори позики ніким не були оспорені.
З огляду на наведене, висновок суду першої інстанції про те, що вказані договори позики не є доказами на підтвердження виникнення боргових заобов’язань у спадкодавця, оскільки підпис ОСОБА_6 ніким не посвідчений, що договори позики укладені без згоди ОСОБА_5, яка не перебувала у шлюбі з ОСОБА_6, що ніким не оспорюється та визнано ОСОБА_5 в судовому засіданні апеляційного суду, не випливають з матеріалів справи, наявних в ній доказів та не ґрунтуються на законі.
З матеріалів справи також вбачається, що згідно свідоцтва про смерть, виданого виконкомом Мелекінської сільської ради Першотравневого району Донецької області 09.01.2009 року, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
На день своєї смерті ОСОБА_6 суму боргу за вказаними договорами позики позивачу не повернув, про що свідчить відсутність у справі будь-яких письмових доказів про повернення позики.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч.4 ст.1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами 2-4 ст.1273 цього Кодексу.
Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов’язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
Відповідно до ст.1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема особисті немайнові права, права та обов’язки кредитора або боржника, передбачені ст..608 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.608 ЦК України зобов’язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов’язаним з його особою і у зв’язку з чим не може бути виконане іншою особою.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що грошові зобов’язання за договором позики переходять у спадщину, оскільки не є особистим немайновим правом, зобов’язанням нерозривно пов’язаним з особою фізичної особи, яке припиняється зі смертю фізичної особи у зв’язку з неможливістю його виконання іншою особою. Тому посилання суду першої інстанції як на підставу відмови в позові на вимоги ст.1219 ЦК України є необґрунтованими.
Згідно ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора спадкоємці зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. В разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям в натурі.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5, діючи в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4 03.02.2009 року подала в Першотравневу державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини. Свідоцтво про право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 не видано.
Згідно довідки нотаріальної контори у спадковій справі відсутні відомості про наявність у померлого будь-якого спадкового майна.
ОСОБА_5 в суді пояснила, що подаючи в нотаріальну контору в інтересах неповнолітньої доньки заяву про прийняття спадщини, вона мала намір отримати у спадщину домоволодіння АДРЕСА_1, але вияснилось, що цим домоволодінням спадкодавець розпорядився за свого життя, передавши домоволодіння за борги позивачу, а іншого майна у померлого не було.
Факт відчуження належного ОСОБА_6 домоволодіння АДРЕСА_1 Першотравневого району підтверджується довідкою Першотравневого БТІ, ухвалою Першотравневого районного суду Донецької області від 03 січня 2009 року, що набрала законної сили та є обов’язковою для виконання, по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про стягнення суми займу та неустойки, якою затверджена укладена між сторонами мирова угода про передачу вказаного домоволодіння у власність позивача в рахунок погашення боргу за договором позики від 20.12.2003 року.
Відомості про наявність у ОСОБА_6 будь-якого іншого спадкового майна у справі відсутні і позивач такими відомостями не володіє та не надав суду ніяких доказів про наявність у спадкодавця будь-якого майна, на яке могла б ОСОБА_4 прийняти спадщину та на яке можна звернути стягнення по боргам спадкодавця на користь позивача.
Таким чином, не зважаючи на те, що в нотаріальну контору була подана заява від імені ОСОБА_4 про прийняття спадщини і вона є спадкоємцем першої черги після смерті свого батька ОСОБА_6, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки відсутнє у померлого спадкове майно, яке могла б прийняти у спадщину ОСОБА_4 та яке можна було б оцінити і за його рахунок можна було б задовольнити вимоги кредитора ОСОБА_3
З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене не у відповідності з обставинами справи, наявними в ній доказами та не відповідає вимогам матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позову з підстав відсутності спадкового майна, за рахунок якого відповідно до вимог ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора спадкодавця.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що в подальшому може бути виявлене спадкове майно, за рахунок якого можуть бути задоволені його вимоги за зобов’язаннями спадкодавця за договором позики, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону.
Таким чином, переглядаючи справу в межах доводів апеляційного оскарження та в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позову, у зв’язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України у зв’язку з відмовою в задоволені позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120грн., оплата яких позивачу була відстрочена при подачі апеляційної скарги, підлягає стягненню на користь держави з позивача.
Керуючись ст.ст.307,309,313,314 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 15 лютого 2011 року скасувати.
В задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді в розмірі 120 гривень.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :
Справа № 22ц-553\2011р. Головуючий у 1-ій інстанції Скудін В.Є.
Категорія 27 Суддя-доповідач Сорока Г.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частини)
18 травня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого – Ігнатоля Т.Г.,
суддів - Сороки Г.П., Гаврилової Г.Л.,
при секретарі - Сінгур Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 15 лютого 2011 року,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 15 лютого 2011 року скасувати.
В задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді в розмірі 120 гривень.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :