Справа  № 22а-24591                                                   Головуючий у 1 інстанції Мірошкін  О.І.

Категорія     10.3.1                                                                    Доповідач   Ткачук С.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня   2011 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

                                            головуючої  судді Осипчук О.В.,

                                            суддів    Ткачук С.С., Шигірт Ф.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України  в м.Єнакієве Донецької області на рішення  Єнакіївського міського суду Донецької області від 01 червня 2010 року по адміністративній справі за позовом  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в  м.Єнакієве Донецької області   про визнання дій протиправними, зобов’язання  нарахувати та виплатити соціальну допомогу "дітям війни",

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся  до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області (далі  управління) про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни.

Зазначив, що є дитиною війни, але в порушення вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, сплачується  у розмірі менш ніж визначеному даним Законом.

 Просив  стягнути з  управління недоплачені суми  соціальної підтримки  у розмірі 3352,80грн. за 2006-2009 роки.

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 01 червня 2010 року адміністративний позов  задоволено стягнуто з управління недоплачені суми підвищення до пенсії  в розмірі 710 грн.90 коп. за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року – в сумі 715грн.21коп. та  01 січня  по 31 грудня 2009 року – в сумі 1240грн.20коп.  з урахуванням фактично виплачених сум; вирішено питання судових зборів; в іншій частині відмовлено.  

Не погодившись з судовим рішенням, управління подало апеляційну скаргу,  де просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

          Судом першої інстанції встановлено, що позивач відноситься до соціальної групи "діти війни", перебуває на обліку у відповідача, отримує пенсію  та має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у  вказаному періоді з урахуванням сплачених сум.                

          Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню  частково з таких підстав.  

           Згідно з Законом України "Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 02 грудня 2010 року справа розглядається в порядку адміністративного судочинства.  

             На підставі ст. 195  КАС суд апеляційної інстанції  розглядав справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За положенням  ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є  порушення  норм матеріального чи процесуального права, ,  що призвело не неправильного вирішення справи. Частина 2 ст. 205 КАС України визначає повноваження  суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги, який  може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.  

Задовольняючи  позовні вимоги  частково, суд першої інстанції   виходив з того, що  управління, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( далі Закон №2195)  і здійснити позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року  та з 01 січня  по 31 грудня 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення»( далі Закон №1058), але в порушення вимог закону такі нарахування за вказані періоди  в  розмірі, передбаченому законом, не  здійснювало.  

           Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом №2195.

          Висновки суду ґрунтуються на положеннях Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства, Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»,  «Про Державний бюджет України на 2007 рік», "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", враховуючи  дію  норм цих законів у часі,  рішень Конституційного  Суду  України від 09.07.2007 та від 22.05.2008, Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»

            Окрім того, доводи апеляційної скарги про те, що відсутній механізм реалізації положень ст. 6 Закону №2195, а саме, механізм визначення мінімального розміру пенсії за віком, не спростовують висновків суду.

Дійсно ухвалою Конституційного суду України від 19 травня 2009 року № 27-у/2009 встановлено, що у частині третій статті 28 Закону № 1058  закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої цієї статті, - виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.  Непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої статті 28 Закону № 1058, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у статті 6 Закону № 2195.  Ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії. Заповнення прогалин має здійснюватися законодавцем.

Проте відповідно до частини 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до частини 2 ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, що і відображено у принципі верховенства права.

Відповідно до частини 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції правильно виходив з того, що для визначення розміру мінімальної пенсії за віком для виплати підвищення пенсій дітям війни згідно ст. 6 Закону №2195 слід застосовувати розмір мінімальної пенсії, визначений частиною 1 ст. 28 Закону №1058  в редакції  Закону від  23.12.2004 року № 2291-IV, оскільки інший законодавством не встановлений.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення процесуального права при вирішенні судом першої інстанції питання  компенсації судових витрат заслуговують уваги.

У зв’язку з визнанням що  позовні вимоги   задоволенні частково, на підставі ст. 94 КАС України апеляційний суд приходить до висновку, що  на користь заявника підлягає присудженню судовий збір в розмірі 40 грн. за рахунок  державного бюджету. Окрім того, відповідно до ст. 87 КАС України при зверненні до адміністративного суду з адміністративним  позовом позивач не сплачує витрати  на  інформаційно-технічне забезпечення, а тому  вирішення  питання щодо компенсації  позивачу зайво сплачених сум  підлягає вирішенню в порядку визначеному ст. 89 КАС України.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання  компенсації судових витрати підлягає скасуванню, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на законі.

В іншій частині постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому  в іншій частині постанову слід залишити без змін.

           Керуючись ст. ст.197, 198,202,205,207,254  КАС України  апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області задовольнити частково.

Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 01 червня 2010 року в частині стягнення  з управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області на  користь ОСОБА_1 судового збору в сумі 51 грн. та витрати  на  інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн. - скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України  на користь ОСОБА_1  в рахунок компенсації витрат по сплаті  судового збору  40  грн.

            Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 01 червня 2010 року в іншій частині  залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:                                                                                                    

Судді: