ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
15.09.11 р. Справа № 2/146
Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.
при секретарі судового засідання Москаленко О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту, м. Одеса
до відповідача: Державного підприємства „Маріупольський морський торговельний порт”, м. Маріуполь
про: стягнення боргу за договором на виконання освітніх послуг за № 20-09/27-7/09/456 від 22.06.2009р. у сумі 7200грн.
За участю
представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 – за довір.
від відповідача: ОСОБА_2 – за довір.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, Інститут післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту, м. Одеса звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства „Маріупольський морський торговельний порт”, м. Маріуполь про стягнення боргу за договором на виконання освітніх послуг за № 20-09/27-7/09/456 від 22.06.2009р. у сумі 7200грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на надання освітніх послуг відповідачу згідно з умовами договору № 20-09/27-7/09/456 від 22.06.2009р. та неоплату відповідачем наданих послуг. Як на правові підстави заявленого позову посилається на ст.. 193 Господарського кодексу України.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, проте відзиву по заявленим вимогам не надав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи документи суд ВСТАНОВИВ:
22.06.2009р. між Інститутом післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту (Виконавець) та Державним підприємством „Маріупольський морський торговельний порт” (Замовник) був укладений договір № 20-09/27-7/09/456.
Предметом договору є надання Виконавцем освітньої (іх) послуг (и) Замовнику з показниками, визначеними у Додатку 1 до цього договору.
Пунктом 1.2. договору встановлено, що обсяг договору за кількістю осіб – отримувачів освітньої послуги є сумою кількості осіб, визначених Додатком 1 до договору за окремими напрямками, посадовими категоріями, видами та способами навчання. Обсяг цього договору складає 62 особи, які мають пройти навчання в термін дії договору.
Відповідно до п. 1.3. договору умови договору розповсюджуються на правовідносини які виникли між сторонами з 01.04.2009р.
Згідно до п. 2.1. договору ціна на освітню (ні) послугу (ги) визначається Виконавцем за кожним із напрямків, кожною посадовою категорією, видами та способами навчання на підставі Додатку № 1 – що є невід’ємною частиною договору.
Пунктом 2.2. договору встановлено, що орієнтовна сума договору складає, згідно із обсягом договору : 211200,00грн. з ПДВ.
Умови оплати: по факту отримання освітньої послуги протягом 15 днів з моменту отримання акту виконаних робіт та рахунку за кожну групу осіб. Кількість осіб утримувачів освітньої послуги вказується в письмовому зверненні Замовника ( п. 2.3. договору).
Відповідно до п. 4.2. договору Замовник зобов’язаний своєчасно внести плату за отриману(ні) освітні послуги у розмірах та у терміни, передбачені цим договором.
Пунктом 7.1. договору встановлено, що останній діє з моменту його підписання і до 31.12.2009р., а в частині зобов’язань, які виникли в період дії договору й відповідальність за них, - до повного виконання Сторонами умов договору, а також – до повного відшкодування нанесених збитків і оплати неустойки, на вимогу Кредитора.
Так, як видно з матеріалів справи наказом від 14.04.2009р. № 104 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зараховано на кафедру Ринкової економіки з індивідуальним планом навчання (підвищення кваліфікації) з 14 квітня по 18 квітня та з 12 травня по 16 травня 2009р.
У наказі № 149/н від 20.11.2009р. Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського та річкового транспорту зазначено, вважати такими, що закінчили навчання та видати свідоцтва про підвищення кваліфікації слухачами, що навчалися згідно індивідуального плану по 20.11.2009р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Як вказує позивач за надані освітні послуги були виставлені рахунки № СФ-00725 від 20.11.2009р. на суму 3600грн. та № СФ-00726 від 20.11.2009р. на суму 3600грн., проте зі сторони відповідача вони залишені без оплатити.
З приводу зазначеного листом № 465 від 10.09.2010р. позивачем на адресу відповідача повторно були направлені рахунку на оплату. Як також зі сторони відповідача залишені без оплати.
Також 11.10.10р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу № 539 про оплату освітніх послуг в розмірі 7200грн. До вказаної вимоги було додано копію договору від 22.06.2009р. № 20-09/27-7/09/456, копію наказу від 14.04.2009р. № 104, копію наказу від 20.11.2009р. № 149/н, копію рахунку-фактура № СФ-0000725, № СФ-0000726, копію листа від 10.09.2010р. № 465.
З огляду на той факт, що до теперішнього часу відповідач за надані послуги не розрахувався, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 7200,00грн.
Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Тобто оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, як видно умовами договору № 20-09/27-7/09/456 від 22.06.2009р. визначений наступний порядок оплати : по факту отримання освітньої послуги протягом 15 днів з моменту отримання акту виконаних робіт за кожну групу осіб.
Тобто, оплата наданих послуг покладена в залежність від отримання акту виконаних робіт.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.07.2011р. та від 30.08.2011р. від позивача було витребувано акт виконаних робіт.
Проте, відповідачем акти виконаних робіт надані не були, а ні до позовної заяви, а ні на вимогу суду.
Будь-яких доказів складання та направлення акту виконаних робіт на адресу відповідача позивачем до матеріалів справи не надано.
За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на той факт, що позивачем не доведено факту направлення акту виконаних робіт на суму 7200грн., то у останнього відсутнє право на стягнення вказаної суми, оскільки оплата послуг покладена в залежність від отримання акту виконаних робіт.
Таким чином у задоволенні позовних вимог слід відмовити, у зв’язку з не доведенням.
Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Судові витрати в порядку, що передбачений ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на позивача.
На підставі викладеного, керуючись Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 – 85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог Інституту післядипломної освіти спеціалістів морського і річкового транспорту, м. Одеса до Державного підприємства „Маріупольський морський торгівельний порт”, м. Маріуполь про стягнення боргу за договором на виконання освітніх послуг за № 20-09/27-7/09/456 від 22.06.2009р. у сумі 7200,00грн. – відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення.
Суддя Мартюхіна Н.О.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >