Справа  № 22а-24648                                                   Головуючий у 1 інстанції Новосьолова Г.Г.

Категорія     10.3.1                                                                    Доповідач   Ткачук С.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня   2011 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

                                            головуючої  судді Осипчук О.В.,

                                            суддів    Ткачук С.С., Шигірт Ф.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України  в м.Єнакієве Донецької області на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 16 лютого 2010 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в  м.Єнакієве Донецької області   про визнання дій протиправними, зобов’язання  нарахувати та виплатити соціальну допомогу "дітям війни",

у с т а н о в и в :

 Позивач звернувся  до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області (далі  управління) про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни.

Зазначив, що є дитиною війни, але в порушення вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, сплачується  у розмірі менш ніж визначеному даним Законом.

 Просив   поновити строк звернення до суду, визнати дії відповідача неправомірними і  стягнути на його користь   недоплачену суму соціальної підтримки   у розмірі  3892,50грн.  за 2006-2008 роки.

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 16 лютого 2010 року адміністративний позов  задоволено: визнано дії посадових осіб управління у відмові  по  нарахуванню  щомісячної доплати до пенсії  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року року  неправомірними; зобов'язано відповідача здійснити такі нарахування та виплату за дані періоди  з урахуванням фактично виплачених сум; вирішено питання судових витрат; в іншій частині відмовлено.  

Не погодившись з судовим рішенням, управління подало апеляційну скаргу,  де просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального  і процесуального права.

          Судом першої інстанції встановлено, що позивач відноситься до соціальної групи "діти війни", перебуває на обліку у відповідача, отримує пенсію  та має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у  вказаному періоді з урахуванням сплачених сум..                

          Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню  частково з таких підстав.  

           Згідно з Законом України "Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 02 грудня 2010 року справа розглядається в порядку адміністративного судочинства.  

             На підставі ст. 195  КАС суд апеляційної інстанції  розглядав справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За положенням  ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є  порушення  норм матеріального чи процесуального права, ,  що призвело не неправильного вирішення справи. Частина 2 ст. 205 КАС України визначає повноваження  суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги, який  може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.  

Задовольняючи  позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що  управління, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( далі Закон №2195)  і здійснити позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та у 2008 році в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення»( далі Закон №1058), але в порушення вимог закону такі нарахування за вказані періоди  в  розмірі, передбаченому законом не  здійснювало.  

           Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом №2195.

          Висновки суду ґрунтуються на положеннях Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства, Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»,  «Про Державний бюджет України на 2007 рік», "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", враховуючи  дію  норм цих законів у часі,  рішень Конституційного  Суду  України від 09.07.2007 та від 22.05.2008.  

Але  апеляційний суд не може погодитися  з висновком суду щодо вирішення питання  про нарахування та виплату  щомісячного підвищення до пенсії  з 22 травня 2008 без зазначення  кінцевої дати періоду враховуючи позовні вимоги,  в межах яких  заявник просила захистити її право.  

Задовольняючи позов, суд першої інстанції в порушення ст.ст. 2,11 КАС України   не врахував, що  фактично захистити свої  порушене право  заявник просила по 31.12.2008 року, а її  вимога  про зобов’язання  відповідача  щомісяця провадити нарахування та виплату  їй соціальної підтримки на майбутнє передчасна  без наявності спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно частини 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача в майбутньому.

На підставі приведеного апеляційний суд визнає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача на майбутнє провадити  нарахування та виплату спірної соціальної виплати у розмірі визначеному Законом №2195.

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції  в частині покладення зобов’язання на відповідача здійснити  нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону  №2195  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 ст. 28  Закону  №1058,  з 22 травня 2008 року  слід скасувати і ухвалити  нову з визначенням  періоду  за 2008 рік з 01 січня  по  31 грудня 2008 року.

Окрім того, доводи апеляційної скарги про те, що відсутній механізм реалізації положень ст. 6 Закону №2195, а саме, механізм визначення мінімального розміру пенсії за віком, не спростовують висновків суду.

Дійсно ухвалою Конституційного суду України від 19 травня 2009 року № 27-у/2009 встановлено, що у частині третій статті 28 Закону № 1058  закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої цієї статті, - виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.  Непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої статті 28 Закону № 1058, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у статті 6 Закону № 2195.  Ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії. Заповнення прогалин має здійснюватися законодавцем.

Проте відповідно до частини 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до частини 2 ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, що і відображено у принципі верховенства права.

Відповідно до частини 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції правильно виходив з того, що для визначення розміру мінімальної пенсії за віком для виплати підвищення пенсій дітям війни згідно ст. 6 Закону №2195 слід застосовувати розмір мінімальної пенсії, визначений частиною 1 ст. 28 Закону №1058  в редакції  Закону від  23.12.2004 року № 2291-IV, оскільки інший законодавством не встановлений.

В іншій частині рішення  суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому  в іншій частині рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 197, ст. 198, ст.ст. 202,205,207,254  КАС України  апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області задовольнити частково.

Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 16 лютого 2010 року в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни  з 22.05.2008р. - скасувати.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області здійснити за рахунок державного бюджету нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 09 липня  по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня  2008 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та фактично виплачених сум.

             Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 16 лютого 2010 року в іншій частині  залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:                                                                                                    

Судді: