Справа № 22а-24703 Головуючий у 1 інстанції Ференчук О.В..
Категорія 10.3.1 Доповідач Ткачук С.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2011 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої судді Осипчук О.В.,
суддів Ткачук С.С., Шигірт Ф.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Єнакієве Донецької області на постанову Єнакіївського міського суду Донецької області від 04 листопада 2009 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Єнакієве Донецької області про визнання дій протиправними, зобов’язання нарахувати та виплатити соціальну допомогу "дітям війни",
у с т а н о в и в :
Позивач звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області (далі управління) про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни.
Зазначила, що є дитиною війни, але в порушення вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, сплачується у розмірі менш ніж визначеному даним Законом.
Просила поновити строк звернення до адміністративного суду, зобов’язати управління здійснити нарахування та виплату цієї соціальної підтримки у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки.
Постановою Єнакіївського міського суду Донецької області від 04 листопада 2009 року адміністративний позов задоволено частково: визнана неправомірною бездіяльність управління по не виплаті щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року і зобов'язано відповідача здійснити такі нарахування та виплату за цей час з урахуванням фактично виплачених сум;в іншій частині відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, управління подало апеляційну скаргу, де просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка відноситься до соціальної групи "діти війни", перебуває на обліку у відповідача, отримує пенсію та має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у вказаному періоді з урахуванням сплачених сум..
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно з Законом України "Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 02 грудня 2010 року справа розглядається в порядку адміністративного судочинства.
На підставі ст. 195 КАС суд апеляційної інстанції розглядав справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За положенням ст. 201 КАС України правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, є підставою для зміни постанови суду першої інстанції.
Частина 2 ст. 205 КАС України визначає повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги, який може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що управління, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( далі Закон №2195) і здійснити позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення»( далі Закон №1058), але в порушення вимог закону такі нарахування за вказані періоди в розмірі, передбаченому законом, не здійснювало.
Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом №2195.
Висновки суду ґрунтуються на положеннях Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства, Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік», "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", враховуючи дію норм цих законів у часі, рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 та від 22.05.2008.
Доводи апеляційної скарги що управління чи є належним відповідачем по всіх заявлених позовних вимогам безпідставні, бо згідно Положенню про Пенсійний Фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. N 1261, він є центральним органом виконавчої влади, який організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства і до з авдання якого віднесено призначення (перерахунок) пенсій … та підготовка документів для їх виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.
Окрім того, доводи апеляційної скарги про те, що відсутній механізм реалізації положень ст. 6 Закону №2195, а саме, механізм визначення мінімального розміру пенсії за віком, не спростовують висновків суду.
Дійсно ухвалою Конституційного суду України від 19 травня 2009 року № 27-у/2009 встановлено, що у частині третій статті 28 Закону № 1058 закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої цієї статті, - виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої статті 28 Закону № 1058, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у статті 6 Закону № 2195. Ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії. Заповнення прогалин має здійснюватися законодавцем.
Проте відповідно до частини 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відповідно до частини 2 ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, що і відображено у принципі верховенства права.
Відповідно до частини 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції правильно виходив з того, що для визначення розміру мінімальної пенсії за віком для виплати підвищення пенсій дітям війни згідно ст. 6 Закону №2195 слід застосовувати розмір мінімальної пенсії, визначений частиною 1 ст. 28 Закону №1058 в редакції Закону від 23.12.2004 року № 2291-IV, оскільки інший законодавством не встановлений.
Але при ухвалені судового рішення, суд першої інстанції не зазначив, що джерелом фінансування вказаних витрат є державний бюджет.
Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом № 2195 відповідно до ст.7 цього Закону, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують уваги.
З урахуванням наведеного, абзац 4 резолютивної частини постанови суду першої інстанції щодо зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни слід змінити зазначивши джерелом фінансування цих витрат державний бюджет.
В іншій частині постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому в іншій частині постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. 197, ст. 198, ст.ст. 201,205,207,254 КАС України апеляційний суд -
постановив:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області задовольнити частково.
Абзац четвертий резолютивної частини постанови Єнакіївського міського суду Донецької області від 04 листопада 2009 року змінити і викласти в наступній редакції:
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області здійснити за рахунок державного бюджету нарахування та виплату позовом ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та фактично виплачених сум.
В інших частині постанову Єнакіївського міського суду Донецької області від 04 листопада 2009 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Судді: