Справа № 420/1907/25

УХВАЛА

22 січня 2025 року                                                                                                        м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бабенко Д.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразились у зменшенні у грошовому виразі розмірів надбавки за особливості проходження служби, надбавки за таємність та премії, вказаних в Довідках №ЮО109936 від 15.08.2024 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020 року, станом на 01.01.2021 року станом 01.01.2022 року та станом на 01.01.2023 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нові довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року та 1 січня 2023 року відповідно до вимог положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадян у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року №414 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260, із зазначенням відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби, надбавки за таємність та премії у грошовому виразі, обчисленому виходячи з розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, вказаних у Довідках №ЮО109936 від 15.08.2024 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020 року, станом на 01.01.2021 року станом 01.01.2022 року та станом на 01.01.2023 року відповідно.

Як зазначено у позовній заяві, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 року у справі № 420/9418/24 ІНФОРМАЦІЯ_2 підготовлено та надіслано до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Довідки №ЮО109936 від 15.08.2024 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020 року, станом на 01.01.2021 року станом 01.01.2022 року та станом на 01.01.2023 року для здійснення перерахунку його пенсії з 1 лютого 2020 року, з 1 лютого 2021 року, з 1 лютого 2022 року, та з 1 лютого 2023 року. Однак, в таких довідках суми надбавки за особливості проходження служби, надбавки за таємність та премії у грошовому виразі відповідач вказав у розмірах, які не відповідають вимогам чинного законодавства України.

На переконання позивача, такі дії відповідача є протиправними, та такими, що порушують право на належний рівень пенсійного забезпечення.

Розглянувши позовну заяву, суддя дійшов висновку, що існують підстави для відмови у відкритті провадження у цій адміністративній справі, виходячи з наступного.

Так, як вбачається з бази даних КП «Діловодство спеціалізованого суду» та Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/9418/24 від 27.05.2024, яке набрало законної сили 27.06.2024, адміністративний позов ОСОБА_1 – задоволено.

Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразились у відмові виготовити та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 1 січня 2020 року, на 1 січня 2021 року, на 1 січня 2022 року та на 1 січня 2023 року.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 виготовити та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 1 січня 2020 року, на 1 січня 2021 року, на 1 січня 2022 року та на 1 січня 2023 року, відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на 1 січня 2021 року, на 1 січня 2022 року   та на 1 січня 2023 року, відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з   урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення перерахунку пенсії з 01 лютого 2020 року,   01 лютого 2021 року та     01 лютого 2022 року, 01 лютого  2023 року.

На виконання зазначеного рішення суду ІНФОРМАЦІЯ_2 виготовлено довідку від 15.08.2024 №ЮО109936 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, довідку від 15.08.2024 №ЮО109936 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021, довідку від 15.08.2024 №ЮО109936 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 та довідку від 15.08.2024 №ЮО109936 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023.

Звертаючись до суду з новим позовом у справі №420/1907/25, позивач зазначає, що додаткові види грошового забезпечення - надбавка за особливості проходження військової служби, надбавка за таємність та премія, - у грошовому значенні зазначені у розмірах, які не відповідають вимогам чинного законодавства України, зокрема постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Положенню про види, розміри і порядок надання компенсації громадян у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року №414 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260, а саме: без урахування розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

При цьому, у позовній заяві наведені відповідні арифметичні розрахунки надбавки за особливості проходження військової служби та премії, які, на думку позивача, є правильними.

З аналізу викладених у позові обґрунтувань та резолютивної частини рішення у справі №420/9418/24 вбачається, що цей спір спрямований на забезпечення належного виконання рішення суду у справі №420/9418/24, оскільки у межах зазначеної адміністративної справи суд зобов`язав відповідача не тільки привести у відповідність розміри посадового окладу та окладу за військовим званням виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020, 1 січня 2021, 1 січня 2022 та 1 січня 2023 року, а й усього грошового забезпечення позивача із урахуванням оновлених розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням.

Отже, позовна заява спрямована на захист прав, які позивач вважає порушеними внаслідок протиправних дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинених на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/9418/24, яке набрало законної сили.

При цьому, суд зауважує, що позивачем не оскаржується саме виду, склад і розмір (відсоткове значення) щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

За приписами ст.2 КАС України, судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме: бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Разом з цим, за правилами ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У тому числі, згідно з ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, наведені положення адміністративного процесуального законодавства визначають порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, тобто спрямовані на забезпечення виконання рішень суду.

Механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури примусового виконання рішень суду.

При цьому, метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини та громадянина, а виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави, як правової.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 7 травня 2002 року у справі Бурдов проти Росії визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова судового розгляду.

З огляду на це, посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Суд звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із виконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому вищенаведеними приписами адміністративного процесуального законодавства, яке не передбачає можливості подання окремого позову щодо спонукання відповідача до належного виконання судового рішення.

Як установлено зі змісту позову та додатків до нього, цей спір не є новим, оскільки виник на стадії виконання рішення суду, яким, зокрема, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 виготовити та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 1 січня 2020 року, на 1 січня 2021 року, на 1 січня 2022 року та на 1 січня 2023 року, відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, на 1 січня 2021 року, на 1 січня 2022 року та на 1 січня 2023 року, відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення перерахунку пенсії з 01 лютого 2020 року, 01 лютого 2021 року та 01 лютого 2022 року, 01 лютого 2023 року.

Здійснюючи перерахунок грошового забезпечення, відповідач, на переконання позивача, не провів належних розрахунків усіх складових грошового забезпечення, які розраховуються із урахуванням розмірів посадового окладу, зокрема, надбавки за особливості проходження військової служби , надбавки за таємність та премії.

Отже, правовідносини у цій справі підлягають вирішенню у порядку виконання судового рішення, а питання, які виникають у зв`язку із виконанням рішення суду в одній справі не можуть становити окремий/самостійний предмет спору в іншій справі, адже в такий спосіб фактично нівелюється авторитет судового рішення, яке набрало законної сили.

Реалізація судового рішення є продовженням судового розгляду справи, що з урахуванням наведеного вище дає підстави вважати, що ця стадія не може становити окреме/самостійне позовне провадження.

Обставини, які зумовили звернення із цим позовом до суду, можуть бути предметом судового контролю, який за суттю і призначенням відрізняється від позовного провадження. Процесуальний закон визначає три способи здійснення судового контролю: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення; накладення штрафу за невиконання судового рішення; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду або порушення прав позивача, підтверджених таким рішення суду.

При цьому, невиконання судового рішення може мати місце і у разі фактичного вчинення відповідачем певних дій, але не у відповідності до чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм адміністративного процесуального законодавства наведена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року по справі №183/3012/16(2-а/183/106/16), від 24.02.2020 року по справі №818/1102/18.

На думку суду, не наведення у судовому рішенні певних етапів його виконання не може нівелювати обов`язок суб`єкта владних повноважень діяти правомірно, оскільки всі інші дії такого суб`єкта, окрім як проведення перерахунку грошового забезпечення у зв`язку зі міною розміру посадового окладу не є і не можуть бути правомірними, є такими що прямо витікають з приписів вищенаведеного законодавства.

Інше тлумачення судового рішення, його зобов`язальної частини та порядку виконання, породжує необхідність повторного звернення до суду в порядку позовного провадження, що і здійснив позивач у цій справі і тоді такий спір стає безкінечним, якщо не здійснювати заходи судового контролю та ігнорувати свавільну, протиправну поведінку відповідача/боржника при виконанні судового рішення.

Виходячи із того, що спірні правовідносини виникли із порядку виконання судового рішення, яке набрало законної сили в іншій справі, питання про неправомірну бездіяльність суб`єкта владних повноважень під час виконання відповідного судового акта, а також порядок виконання судового рішення підлягають перевірці згідно із вищенаведеними спеціальними правилами адміністративного процесуального законодавства, зокрема, ст. 382, 383 КАС України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала суду про закриття провадження в адміністративній справі.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі №420/1907/25 відповідно до п.2 ч.1 ст.170 КАС України.

Керуючись ст. 7, 170, 256, 294,383 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №420/1907/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовну заяву разом з усіма доданими до неї документами повернути позивачу.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України.

Суддя                                                                                                                 Дмитро БАБЕНКО