Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 11-кп/4809/137/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2025 року. м. Кропивницький

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 04.12.2024, якою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 01.02.2025 включно, з визначенням застави

В С Т А Н О В И Л А:

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить ухвалу районного суду щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо нього скасувати, застосувавши до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт, мотивуючи тим, що ухвала суду є не мотивованою та не обґрунтованою. Так, суд першої інстанції, проігнорував відсутність доказів існування будь-яких ризиків і безпідставно погодився з необґрунтованим твердженням прокурора про наявність таких ризиків та виніс незаконну ухвалу про продовження строку запобіжного заходу. Крім того, судом першої інстанції не було враховано тривалість тримання його під вартою. Зазначає, що тримання у невідповідних умовах, відсутність медичної допомоги в умовах СІЗО призвели до погіршення його стану здоров`я.

У провадженні Гайворонського районного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження №12018120280000337 щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185, ч.1 ст.263 КК України.

04.12.2024 ухвалою  Гайворонського  районного суду Кіровоградської області  щодо обвинуваченого ОСОБА_8  продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Рішення суду мотивовано тим, що на даний час реальні ризики, які були враховані судом при обранні запобіжного заходу до обвинуваченого не зменшились настільки суттєво, щоб застосувати більш м`які запобіжні заходи. Крім того, у даній ситуації тяжкість покарання хоча і не є самостійною підставою ОСОБА_8 під вартою, проте зазначений у санкції частини 5 статті 185 КК України строк, у сукупності з іншими обставинами, збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не продовживши строк тримання під вартою. Отже, ураховуючи тяжкість можливого покарання, у сукупності із іншими обставинами, суд дійшов висновку щодо наявності такого ризику можливого переховування від суду.

        Заслухавши доповідь судді, в дебатах обвинуваченого ОСОБА_8 тай його захисника ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу, прокурора, який просив ухвалу суду залишити без зміни, дослідивши матеріали клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, тобто, питання щодо продовження строків тримання під вартою мають вирішуватися у порядку, передбаченому ст.199 КПК України.

Згідно ст. 199 КПК України при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, суд зобов`язаний впевнитися в тому, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

З матеріалів контрольного провадження слідує, що ухвалою слідчого судді Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 28.01.2019 стосовно ОСОБА_8 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому неодноразово продовжувався під час судового розгляду кримінального провадження, останній раз оскарженою ухвалою строком до 01 лютого 2025 року.

За наслідками апеляційного перегляду, колегією суддів також встановлено, що з різних підстав змінювалась підсудність розгляду кримінального провадження №12018120280000337 щодо обвинуваченого ОСОБА_8 і розгляд починався спочатку.

Наразі Гайворонським районним судом Кіровоградської області здійснюється розгляд кримінального провадження №12018120280000337 щодо ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України.

Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії тримання під вартою з підстав наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

При продовженні запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою судом першої інстанції було враховано, що ризики, які враховані при застосуванні та подальшому продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися і продовжують існувати, оскільки обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Перевіряючи законність прийнятого рішення суду, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми продовження дії строку запобіжного заходу.

Так, з огляду на стадію кримінального провадження, яке наразі перебуває вже на стадії судового розгляду і ОСОБА_8 вже пред`явлено обвинувачення, яке підлягає доведенню прокурором в суді за стандартом «поза розумним сумнівом», апеляційний суд не входить в перевірку питання «обґрунтованості підозри».

Суд апеляційної інстанції зауважує щодо доводів сторони захисту про необґрунтованість пред`явленого обвинувачення та наявність доказів, які про це свідчать, оскільки, враховуючи стадію кримінального провадження, апеляційний суд не має повноважень входити в їх перевірку та надавати їм оцінку, адже в такому випадку неминуче увійде у вирішення тих питань, які на цій стадії відносяться до повноважень суду першої інстанції, який розглядає кримінальне провадження по суті.

Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про необхідність продовження застосування запобіжного заходу у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.

В даному випадку для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку статей 199, 331 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.

Перевіривши матеріали провадження та клопотання прокурора, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність стороною обвинувачення ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме, що ОСОБА_8 , перебуваючи без жодного запобіжного заходу та усвідомлюючи суворість можливого покарання, може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальних правопорушень, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, у тому числі наявність у нього родини й утриманців, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, тощо.

Суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, враховує особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, який відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, зокрема санкція ч. 5 ст. 185 КК передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, що може свідчити про можливість ухилення обвинуваченого від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Також тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 та суворість можливого покарання, яке може бути йому призначено у випадку визнання його винуватим, як за національним законодавством, так і за судовою практикою Європейського суду з прав людини, визнаються вагомими факторами при оцінці ризику переховування від суду.

Ризик переховування від суду об`єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Вищевикладені обставини, враховані апеляційним судом в контексті наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та ймовірності їх настання, за умови взагалі не застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу.

Проте, як зазначає у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, ризики неналежної процесуальної поведінки підозрюваного з часом зменшуються (справа «Ткачов проти України» від 13.12.2007 p., «Єлоєв проти України» від 06.11.2008р.).

Отже, з практики Європейського суду з прав людини випливає, що суд повинен уважно ставиться до того, що з плином часу продовжуване тримання заявника під вартою потребує більшого обґрунтування і що сторона обвинувачення повинна надавати додаткові підстави щодо цього питання.

При цьому, аналізуючи матеріали провадження і доводи скарги обвинуваченого, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на одне з останніх рішень ЄСПЛ, зокрема від 05.09.2024 у справі «Сириця та інші проти України» (Syrytsya and others v. Ukraine), заява № 18261/23, 30755/23, 40406/23) ЄСПЛ ухвалив рішення, яким констатував порушення п. 3 ст. 5 Конвенції.

Так, суд дійшов висновку про надмірну тривалість тримання заявників під вартою, а згідно додатку переліку заяв, які висували скарги за ст. 5 §3 Конвенції (надмірна тривалість попереднього ув`язнення) – п. 2 (заява № 30755/23 подана, як приклад, щодо ОСОБА_12 ) вбачається, що заявник ОСОБА_12 тримається під вартою з 08.02.2020 більш ніж 3 роки 10 місяців 3 дні; специфічні дефекти: 1) недотримання належної ретельності в процесі тримання під вартою; 2) неналежне ведення провадження, що призвело до надмірної тривалості попереднього ув`язнення; 3) відсутність оцінки особистої ситуації заявника, що зменшує ризик повторного вчинення злочину, змови або втечі; 4) не вивчення можливості в ході розгляду справи застосувати інші заходи забезпечення явки в судове засідання.

З аналізу матеріалів даного провадження слідує, що на дату апеляційного розгляду скарги обвинувачений ОСОБА_8 тримається під вартою майже 6 років, що з урахуванням вище вказаної практики ЄСПЛ, безумовно вважається надмірним триманням особи під вартою по даному кримінальному провадженні.

Тому, переглядаючи матеріали контрольного провадження, суд апеляційної інстанції враховує строк судового розгляду та загальний строк перебування обвинуваченого під вартою.

Так, ОСОБА_8 утримується під вартою майже 6 років та ризики, які були підставою для застосування та продовження стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зі сплином часу зменшуються, у зв`язку з чим продовження тримання обвинуваченого під вартою є недоцільним та невиправданим, оскільки запобігти даним ризикам наразі можливо шляхом застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який також пов`язаний з обмеженням свободи особи.

При цьому, в клопотанні прокурор не наводить доводи та аргументи, які дійсно свідчать, що інший, більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам.

Відповідно до ч.1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

В той же час, Європейський суд з прав людини у рішенні «Манчіні проти Італії» зробив висновок про те, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і цілодобовий домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції.

Враховуючи характер пред`явленого ОСОБА_8 обвинувачення, даних про його особу, який має постійне місце проживання, на утримані має сина ОСОБА_13 , 2008 р.н., надмірну тривалість перебування його під вартою та продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і те, що судовий розгляд триває та усі докази кримінального провадження не дослідженні, апеляційний суд вважає, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту є доцільним та достатнім у даному кримінальному провадженні для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та забезпечення належного судового розгляду в розумний строк.

Більш того, під час апеляційного розгляду стороною захисту зазначено, що 12 грудня 2024 року Європейським судом з прав людини було ухвалено рішення у справі «Раскін та інші проти України» у якому суд постановив, що скарги заявників, серед яких і обвинувачений ОСОБА_8 , свідчать про порушення статей 3 і 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв`язку з неналежними умовами тримання під вартою та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту.

Таким чином, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою, не в повному обсязі дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не врахував надмірність тримання останнього під вартою та дійшов помилкового висновку, що більш м`який запобіжний захід не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти наявним ризикам, у зв`язку з чим доводи сторони захисту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість апеляційної скарги обвинуваченого, тому вони підлягають задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з постановленням нової ухвали про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та покладенням на нього відповідних обов`язків.

В той же час, колегія суддів роз`яснює, що у разі, якщо ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомленим не з`явиться без поважних причин за викликом до суду, не повідомить про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, запобіжний захід щодо нього може бути змінено на більш суворий.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 181, 193, 194,  376 ч.2, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 04.12.2024 щодо ОСОБА_8 скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою ОСОБА_8 застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою:   АДРЕСА_1 , з покладенням на нього обов`язків:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- цілодобово не відлучатися з постійного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1   без дозволу прокурора чи суду, за винятком проходження лікування у медичному закладі;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну місця свого проживання;

- утримуватися від спілкування із свідками та потерпілими по кримінальному провадженню;

- не відвідувати місця, визначені судом;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Звільнити ОСОБА_8 з-під варти негайно в залі суду.

Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: