Справа № 2а-9114/10/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2011 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Глуханчука О.В.,
судді - Федусика А.Г.,
судді –Балан Я.В.,
при секретарі –Арсенюк А.О.
за участю: представника позивача –Саханенка С.Є.
представника Міністерства промислової політки України –Калусенка В.В.
представник Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном - не з`явився
представники третіх осіб –не з`явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства промислової політики України, Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору - Головне управління державної служби України, Головне управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність щодо неприйняття на службу, зобов`язання прийняти на посаду головного спеціаліста з внесенням відповідно запису до трудової книжки, зобов`язання надання відпустки з вагітності та пологами, про стягнення середнього заробітку з відповідними надбавками за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та витрат на правову допомогу, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 21.09.2010 року звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому з урахуванням уточнень просить визнати протиправною бездіяльність Міністерства промислової політики України щодо неприйняття її на службу в зв`язку із закінченням навчання в аспірантурі Одеського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України; зобов`язати Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном прийняти її на посаду головного спеціаліста з 17.11.2009р. з внесенням відповідного запису до трудової книжки; зобов`язати Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном надати ОСОБА_3 відпустку з вагітності та пологами з 28 серпня по 05 листопада 2010р. включно з внесенням відповідного запису до трудової книжки; стягнути з Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном на її користь середній заробіток головного спеціаліста з відповідними надбавками за час вимушеного прогулу з 17 листопада 2009 року по 06 листопада 2010р.; стягнути з Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном на її користь моральну шкоду у сумі 50 000 грн. та кошти, що витрачені на правову допомогу у розмірі 4 800 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначив, що наказом Міністерства промислової політки України від 07.07.2005р. за підсумками конкурсу ОСОБА_4 було призначено на посаду головного спеціаліста відділу законотворчої роботи та моніторингу Управління взаємодії із Верховною Радою України. Згідно річного та індивідуального плану роботи з кадрами, в межах заходів щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, враховуючи високі професійні досягнення, на підставі законів України «Про вищу освіту», «Про державну службу», Постанови КМ України від 01.03.1999р. № 309 «Про затвердження Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів», ОСОБА_4 , була направлена Міністерством промислової політики України на навчання до аспірантури в Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Направленням від 22.06.2006р. Міністерство промислової політики України зобов`язалось працевлаштувати її після успішного закінчення аспірантури. На підставі вищезазначеного направлення та за підсумками вступних іспитів ОСОБА_4 була зарахована до аспірантури за державним замовленням з відривом від виробництва, в зв`язку з чим була звільнена з посади головного спеціаліста відповідно до наказу Міністерства промислової політики від 20.11.2006р. № 905к. Крім того, ОСОБА_4 була призначена стипендія, що дорівнювалася посадовому окладу головного спеціаліста центрального органу державної влади з відповідними надбавками відповідно до постанови КМ України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»№ 268 від 09.03.2006р. Також, з нею було укладено угоду про підготовку аспіранта за рахунок державного замовлення, згідно якої ОСОБА_4 взяла на себе зобов`язання відпрацювати не менш трьох років в Міністерстві промислової політики. Представник позивачки стверджував, що ОСОБА_4 повністю виконала навчальний план та захистила дисертацію на здобуття наукового ступеню кандидата наук з державного управління та наказом № 247к від 16.11.2009р. була відрахована з аспірантури.
В судовому засіданні представник позивачки зазначив, що 17.11.2009р. ОСОБА_4 звернулась з усною заявою до Міністерства промислової політики щодо поновлення її на посаді, але відповідач відмовив у прийнятті документів. Дана відмова викликала необхідність звернутися до Міністерства з рекомендованим листом. 21.12.2009р. Мінпромполітики проінформувало, що відповідь за її заявою буде надана лише після отримання роз`яснення з боку НАДУ та Головного управління державної служби України про порядок працевлаштування випускників аспірантури, що були направленні на навчання. Листом від 15.02.2010р. Міністерство промислової політики України проінформувало позивачку, що з відповідей НАДУ та Головного управління державної служби України, останнє не може з`ясувати порядок працевлаштування випускників аспірантури, а тому має намір звернутися до Міністерства юстиції України. 07.07.2010р. в Міністерстві ОСОБА_4 було запропоновано взяти участь у конкурсі на заміщення вакантних посад, хоча при прийнятті на роботу у 2006р., такий конкурс вона вже проходила. Відповідно до конкурсу, посади, на які був оголошений конкурс були нижчими за категорією ніж ті, з якої вона поступила до аспірантури. Крім того, відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання застосування статей 4, 15, 27 Закону України «Про державну службу`від 17 червня 1994р. № 423, випускники Національної Академії державного управління при Президентові України можуть прийматися на державну службу без конкурсного відбору. Представник позивачки зазначив, що неприйняття на роботу ОСОБА_4 призвело до великих матеріальних і моральних збитків, оскільки їй відверто дали зрозуміти, що у неї немає жодних перспектив пройти конкурс в зв`язку з начебто «недостатньою`кваліфікацією, тому, що вона вагітна, тому, що на навчання її направляла «помаранчева влада», а також, строк подання документів на оголошений 07.06.2010р. конкурс мав закінчиться через кілька хвилин. Зазначена відповідь призвела до суттєвого погіршення фізичного та психологічного стану, після чого позивачка була терміново госпіталізована до Київського міського пологового будинку № 7. Наступного дня була переведена до м. Одеси, але під час переїзду знову відбулося суттєве погіршення здоров`я і вона потрапила до Любашівської районної лікарні. Через декілька днів терміново переведена до реанімації Одеського міського пологового будинку № 5 та 23.08.2010р. на 7-му місяці вагітності народила дитину. Вже після народження дитини вона отримала лист від Мінпромполітики від 20.08.2010р., яким була проінформована, що 06.07.2010р. їй немовби був виданий пакет документів, які необхідно подати для участі у конкурсі. Насправді зазначений пакет вона не одержувала, а на прийомі була не 06.07.2010р., а 07.07.2010р. Крім того, представник позивачки стверджував, що неотримання заробітної плати, знаходження у стані вимушеного прогулу, неможливість належним чином оформити відпустку з вагітності та пологами, а також, відпустки для догляду за дитиною, фінансові витрати внаслідок необхідності купляти велику кількість ліків, спричинили значні матеріальні та моральні збитки.
Дані обставини вимусили її звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Представник відповідача - Міністерства промислової політики України проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачка посилається на те, що вона 17.11.2009р. звернулася до Міністерства промислової політики України щодо поновлення її на посаді головного спеціаліста після закінчення аспірантури у Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. На підставі листів Головного управління державної служби України, Національної академії державного управління при Президентові України, ОРІДУ НАДУ, Міністерство неодноразово інформувало позивачку про працевлаштування після закінчення аспірантури. В усіх листах є посилання на п. 17 Положення «Про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів», затвердженого Постановою КМУ від 01.03.1999р. № 309, де встановлено, що взаємозобов`язання аспіранта, підготовка якого здійснюється за державним замовленням та вищого навчального закладу, наукової установи визначаються в типовій угоді.
Типовою угодою, укладеною між позивачкою та ОРІДУ НАДУ, на аспіранта покладено обов`язок відпрацювати не менше трьох років у Міністерстві промислової політики України, але порядок працевлаштування аспіранта не визначений. Міністерство зобов`язувалось працевлаштувати позивачку в своєму направленні від 22.06.2006р. відповідно до чинного законодавства. Зазначеною угодою позивачка взяла на себе зобов`язання перед навчальним закладом відпрацювати в Міністерстві три роки. Перед Мінпромполітики позивачка немає жодних зобов`язань.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну службу», прийняття на державну службу на посади третьої-сьомої категорії, здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України. Випадки передбачені Постановою КМУ від 17.06.1994р. № 423 до позивачки не відносяться.
В зв`язку з цим, Управлінням кадрів було запропоновано позивачці пройти конкурс на загальних підставах, але остання відмовилась прийняти документи, про що працівниками кадрів було складено відповідний акт. 06.07.2010р. позивачці було повторно запропоновано заповнити необхідний перелік документів та взяти участь у конкурсі на заміщення вакантних посад, але позивачка також відмовилась приймати документи
Крім того, згідно направлення, позивачка була направлена на навчання за спеціальністю «25.00.03 –Державна служба», а була зарахована на навчання за спеціальністю «25.00.02 –Механізм державного управління», напрямком якого є дослідження аспірантом механізмів державного управління на регіональному рівні, тобто на рівні місцевого самоврядування, а не дослідження державної служби, як інституту державного управління, покликаної забезпечити реалізацію положень Конституції, законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо впровадження цілей, завдань і функцій держави. Таким чином, у зв`язку з відсутністю знань за необхідною спеціальністю, позов є безпідставним.
Посилання позивачки на норми Кодексу Законів про працю, а саме ст. ст. 221, 232, 235, 237-1 є безпідставними, оскільки, ст. 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законних підстав або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Позивачка була звільнена відповідно до норм діючого законодавства, на підставі ст. 38 КЗпП України, що не оспорюється. В зв`язку з тим, що звільнення відбулось на законних підставах, вимога позивачки про стягнення моральної шкоди є необґрунтованою. Також, позивачка не надала розрахунок суми, що підлягає стягненню, хоча зобов`язана довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги і будь-яких доказів оплати витрат на правову допомогу, а розписка надана представником позивача, в якості доказу сплати коштів на правову допомогу в розмірі 4800 грн. 00 коп. не є належним доказом, оскільки вона не засвідчена нотаріусом.
Представник відповідача-Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, але надіслав до суду заперечення на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на ті обставини, що працівники Міністерства промислової політики України діяли відповідно до чинного законодавства, запропонувавши позивачці взяти участь у конкурсі. Відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011р. № 541/2011 «Про Положення про Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном», Агентство є правонаступником Міністерства промислової політики України в частині реалізації державної політики щодо управління об`єктами державної власності. Агентство є окремою юридичною особою з визначеним колом прав та обов`язків і вимоги до Агентства ґрунтуються на працевлаштуванні аспіранта, а не поновленні. Станом на 26.07.2011 року штатний розпис та численність Агентства не визначені. Позивачка під час навчання не перебувала в трудових відносинах ні з Міністерством ні з Агентством, а значить не перебувала на публічній службі і не була державним службовцем. Питання щодо прийняття громадян на державну службу визначені Законом України «Про державну службу», відповідно до якого здійснюються на конкурсній основі, крім випадків коли інше встановлено законами України. Позивачкою не наведено норм законів України відповідно до яких вона має право на прийняття на державну службу до Агентства поза конкурсом. Вимоги ОСОБА_3 щодо надання відпустки по догляду за дитиною з внесенням відповідного запису до трудової книжки, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які заявлені до Агентства, також не можуть бути задоволенні, оскільки Агентство створено лише в 2011 році, і внесення будь-яких записів до трудової книжки давно звільнених працівників не передбачено чинним законодавством. Також, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення моральної шкоди, так як ОСОБА_4 не доведено факт завдання цієї шкоди, саме Агентством. Крім того, стосовно вимог щодо стягнення середнього заробітку, Агентство не може надати розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в зв`язку з тим, що позивачка не перебувала в трудових відносинах з Агентством. Позивачкою не надано доказів оплати судових витрат, а саме витрат на правову допомогу, тому в цій частині вимоги також не підлягають задоволенню.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління державної служби України, в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, але надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому зазначив, що Головне управління державної служби України не є суб`єктом вказаних трудових правовідносин.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Державного казначейства України в Одеській області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача -Міністерства промислової політики України, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, в судовому засіданні, ОСОБА_5 відповідно до наказу Міністерства промислової політки України від 07.07.2005р. № 263-к за підсумками конкурсу була призначена на посаду головного спеціаліста відділу законотворчої роботи та моніторингу Управління взаємодії із Верховною Радою України Міністерства промислової політики України (з 2006 року у зв`язку зі зміною штатного розпису –відділ зв`язків з Верховною Радою України Департаменту юридичного забезпечення та зв`язків з Верховною Радою) з присвоєнням 11 рангу державного службовця. Відповідно до характеристики, наданої начальником Управління взаємодії із Верховною Радою України, під час проходження державної служби виявила себе висококваліфікованим працівником, постійно підвищувала свій професійний рівень. Листом Міністерства промислової політики України від 22 червня 2006 року № 12/2-2-280 (а.с.9) позивачка була направлена на навчання до аспірантури в Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Відповідно до цього направлення Міністерство промислової політики України зобов`язалось працевлаштувати останню після успішного закінчення аспірантури відповідно до чинного законодавства.
На підставі зазначеного направлення та за рішенням приймальної комісії від 07 листопада 2006 року та наказу президента Національної академії державного управління при Президентові України від 17 листопада 2006 року ОСОБА_4 з 17 листопада 2006 року була зарахована до аспірантури Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, що підтверджується листом № 01/13/834 від 20.11.2006 року (а.с.25) на ім`я позивачки. В зв`язку з чим була звільнена з посади головного спеціаліста відділу зв`язків з Верховною Радою України Департаменту юридичного забезпечення та зв`язків з Верховною Радою України відповідно до наказу Міністерства промислової політики від 20.11.2006р. № 905к (а.с.80).
17 листопада 2006 року між Одеським регіональним інститутом державного управління Національної академії державного управління при Президентові України та ОСОБА_4 була укладена типова угода про підготовку аспіранта за рахунок державного замовлення, відповідно до якої позивачка взяла на себе зобов`язання відпрацювати не менш трьох років в Міністерстві промислової політики України (а.с.74)
Позивачка повністю виконала навчальний план та захистила дисертацію на здобуття наукового ступеню кандидата наук з державного управління, що підтверджується дипломом кандидата наук серії НОМЕР_1 (а.с.27).
17 листопада 2009 року позивачка в усній формі звернулася до Міністерства промислової політики України щодо працевлаштування для подальшого проходження державної служби. 21.12.2009р. Мінпромполітики проінформувало, що відповідь за її заявою буде надана лише після отримання роз`яснення з боку НАДУ та Головного управління державної служби України про порядок працевлаштування випускників аспірантури, що були направленні на навчання (а.с.10). Листом від 15.02.2010р. № 24/1-5-50 (а.с.11) Міністерство промислової політики України проінформувало позивачку, що з відповідей НАДУ та Головного управління державної служби України, останнє не може з`ясувати порядок працевлаштування випускників аспірантури, та запропонувало звернутися за належністю, в зв`язку з чим Мінпромполітики звернулось до Міністерства юстиції України з проханням дати роз`яснення щодо застосування чинного законодавства та порядку прийому випускників аспірантури НАДУ при Президентові України на державну службу.
Листом від 20.08.2010 року № 24/1-5-257 Міністерство промислової політики України (а.с.16) повідомило позивачку, що угодою укладеною між нею та Одеським регіональним інститутом державного управління НАДУ не визначено порядок і працевлаштування до Міністерства та 06.07.2010 року їй було запропоновано з метою працевлаштування взяти участь у конкурсі на заміщення вакантних посад державних службовців, який оголошено 07.06.2010 року.
Суд вважає, що бездіяльність Міністерства промислової політики України щодо неприйняття позивачки на державну службу в зв`язку із закінченням навчання в аспірантурі є протиправною, оскільки відповідно до п. 1 Положення про працевлаштування випускників Національної академії державного управління при Президентові України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 р. N 468, випускники Національної академії державного управління при Президентові України (далі - Національна академія), які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням за спеціальностями галузі знань "державне управління", працевлаштовуються тими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими установами, організаціями, на які поширюється дія Законів України "Про державну службу" , з якими було укладено договори-направлення до Національної академії відповідно до Положення про прийом слухачів до Національної академії державного управління при Президентові України.
Зазначені органи, установи, організації забезпечують надання випускникам посад не нижче четвертої категорії, або тих, на яких вони перебувають у кадровому резерві згідно з договорами-направленнями, або як виняток не нижче тих, які вони займали до вступу до Національної академії, рівноцінних за оплатою праці та характером діяльності, а також реалізацію переважного права на зайняття вакантної посади чи просування по службі без конкурсного відбору або стажування та зарахування їх до кадрового резерву на посади першої - четвертої категорії.
Відповідно до Постанови КМ України від 17 червня 1994 р. N 423 Про деякі питання застосування статей 4, 15 і 27 Закону України "Про державну службу" із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ України N 694 (694-95-п) від 30.08.95, N 314 ( 314-2008-п) від 09.04.2008 N 572 (572-2009-п) від 10.06.2009 N 1227 (1227-2009-п) від 18.11.2009 N 426 (426-2011-п) від 20.04.2011, встановлено, що без конкурсного відбору або стажування можуть прийматися на державну службу - випускники вищих навчальних закладів, що здобули вищу освіту за спеціальностями галузі знань "Державне управління", особи, які закінчили аспірантуру та докторантуру за денною формою навчання, у державні органи, які направляли їх на навчання за державним замовленням.
В матеріалах справи наявний лист Головного управління державної служби України № 347/12-10 від 22.01.2010 року, в якому зазначено, що особа, яка за рекомендацією відповідного державного органу виконавчої влади чи самоврядування, проходила підготовку у аспірантурі НАДУ при Президентові України за державним замовленням, зобов`язана безпосередньо після його закінчення повернутися на державну службу та бути працевлаштованою без конкурсного відбору на посаду не нижче четвертої категорії, з посиланням на Постанову КМУ від 17.06. 1994 року № 423.
Таким чином, вимоги ОСОБА_4 в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Указом Президента України від 09 грудня 2010 року № 1085/2010 постановлено утворити, серед інших, Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном, реорганізувавши Міністерство промислової політики України. Відповідно до п.2 Указу Президента України «Про Положення про Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном»№ 451/2011 від 13.04.2011 року, Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном є правонаступником Міністерства промислової політики України у частині реалізації державної політики щодо управління об`єктами державної власності.
В зв`язку з тим, що на даний час Агентство не має штатного розпису та чисельності, то вимоги ОСОБА_4 повинні бути заявлені до Міністерства промислової політики України, яке на даний час продовжує своє функціонування, що підтверджується поясненнями представника відповідача - Міністерства промислової політики України, надані в судовому засіданні.
Отже, задовольняючи вимоги позивачки щодо прийняття її на державну службу, суд вважає, що також необхідно вийти за межі позовних вимог та стягнути з Міністерства промислової політики України на користь ОСОБА_4 шкоду у вигляді недоотриманої заробітної плати, виходячи з посадового окладу спеціаліста четвертої категорії з 17.11.2009 року.
Суд частково, на суму 25 000 грн., задовольняє вимоги позивачки щодо стягнення моральної шкоди, виходячи з того, що неприйняття останньої на роботу призвело до суттєвого погіршення фізичного та психологічного стану позивачки. На момент чергового прийому в Міністерстві промислової політики України, 07 червня 2010 року, позивачка була вагітна і після надання зрозуміння, що у неї немає жодних перспектив пройти конкурс, вона була терміново госпіталізована до Київського міського пологового будинку № 7, що підтверджується направленням на екстрену госпіталізацію від 07.07.2010р. Потім переведена до м. Одеси, але під час переїзду знову відбулося суттєве погіршення здоров`я і вона 08.07.2010р. потрапила до Любашівської районної лікарні. Через декілька днів терміново переведена до реанімації Одеського міського пологового будинку № 5 і 23.08.2010р. на 28-29 тижні вагітності народила дитину. Неотримання заробітної плати, неможливість належним чином оформити відпустку у зв`язку з вагітністю та пологами, а також відпустки для догляду за дитиною, фінансові витрати внаслідок необхідності купляти велику кількість ліків, спричинили значні матеріальні та моральні збитки.
Позовні вимоги ОСОБА_4 щодо надання відпустки з вагітності та пологами з 28 серпня по 05 листопада 2010р. включно з внесенням відповідного запису до трудової книжки не підлягають задоволенню, оскільки, статтями 2 та 17 Закону України «Про відпустки`від 15.11.1996 року № 504/96-ВР, передбачено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство). Оплачувана соціальна відпустка з вагітності та пологами надається жінкам на підставі медичного висновку тривалістю до пологів - 70 календарних днів; після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.
Оскільки, позивачка на час вагітності не знаходилась в трудових відносинах з Міністерством промислової політики України та не надавала медичного висновку, суд вважає, що її право відповідачем не порушено.
Вирішуючи даний позов, суд враховує вимоги ст. 94 КАС України, а саме, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Таким чином, стягненню підлягають витрати на правову допомогу у розмірі 4 800 грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги від 01.09.2011 року та розпискою від 15.07.2011 року про отримання даної суми представником Ісаєнко (Максимюк) І.І.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню частково.
Керуючись Законом України «Про відпустки`від 15.11.1996 року № 504/96-ВР, Положенням про працевлаштування випускників Національної академії державного управління при Президентові України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 р. N 468, Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 1994 р. N 423 Про деякі питання застосування статей 4, 15 і 27 Закону України "Про державну службу", ст. ст. 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 94, 158–163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства промислової політики України, Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору - Головне управління державної служби України, Головне управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність щодо неприйняття на службу, зобов`язання прийняти на посаду головного спеціаліста з внесенням відповідно запису до трудової книжки, зобов`язання надання відпустки з вагітності та пологами, про стягнення середнього заробітку з відповідними надбавками за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та витрат на правову допомогу –задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства промислової політики України щодо неприйняття ОСОБА_1 на службу в зв`язку із закінченням навчання в аспірантурі Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.
Зобов`язати Міністерство промислової політики України зарахувати на публічну службу з 17.11.2009р. ОСОБА_6 надавши посаду не нижче четвертої категорії або, як виняток не нижче тієї, яку вона займала до вступу в академію з внесенням відповідного запису до трудової книжки.
Стягнути з Міністерства промислової політики України (м.Київ, вул. Сурікова, 3) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) шкоду у вигляді недоотриманої заробітної плати, виходячи з посадового окладу спеціаліста четвертої категорії з 17.11.2009року.
Стягнути з Міністерства промислової політики України (м.Київ, вул. Сурікова, 3) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у сумі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу в розмірі 4 800 (чотири тисячі вісімсот) грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено та підписано колегією суддів 05 серпня 2011 року.
Головуючий суддя О.В.Глуханчук
Суддя А.Г.Федусик
Суддя Я.В.Балан