УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2007 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого: Кукурудза Б.І.
суддів: Проскурніцького П.І., Пнівчук О.В.
секретаря: Пожар Р.В.
з участю адвоката: ОСОБА_1
сторін: апелянтки, відповідача, відповідача-позивача,
співвідповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2на рішення Івано-Франківського міського суду від 23 лютого 2007 року та на додаткове рішення від 17 квітня 2007 року, -
встановила:
ОСОБА_2. звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3. про розподіл майна, також ОСОБА_2. заклала позов до ОСОБА_4. та ОСОБА_3. про визнання недійсним договору дарування квартири, ОСОБА_4 заявив позови до ОСОБА_2. та до ОСОБА_5 про виселення без надання іншого житла.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 лютого 2007 року у задоволенні позовів ОСОБА_2. відмовлено, а позови ОСОБА_4. задоволено.
Додатковим рішенням від 17 квітня 2007 року вирішено стягнути з ОСОБА_2. у користь держави 2509 грн. держмита.
Не погоджуючись з даними рішеннями ОСОБА_2. оскаржила їх в апеляційному порядку.
Посилалась на те, що оскаржувані рішення прийняті при неповному з»ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які суд вважає встановленими, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Просила скасувати рішення від 23.02.2007 року в частині задоволення позову про її та ОСОБА_5 виселення, а справу направити на новий судовий розгляд, також просила скасувати додаткове рішення від 17.04.2007 року, вважаючи його незаконним.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційних скарг з наступних підстав.
Встановлено, що спірна квартира передана у власність ОСОБА_3., а посилання апелянтки, що нею вкладені значні кошти у ремонт та добудову будинку не дають підстав для задоволення її вимог.
Справа № 22-ц-737/2007р. Головуючий у 1 інстанції Попович С.С.
№ 22-Ц-873/2007 р.
Категорія 34 Доповідач Кукурудз Б.І.
У відповідності до роз"яснень Пленуму Верховного Суду України особи, які брали участь у будівництві житлового будинку не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає вимогам закону, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно.
Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний договір дарування відповідає вимогам закону, тому висновок суду першої інстанції про його легітимність є вірним.
Посилання апелянтки на неправомірність рішення у частині її та ОСОБА_5 виселення є безпідставними та спростовуються наступним.
Ст. 48 Закону України "Про власність" визначено, що власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права.
У ст. 391 ЦК України визначено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що члени сім'ї власника мають право на проживання у будинку по волі власника і закону, але у випадку переходу права власності до іншої особи - члени сім'ї колишнього власника будинку втрачають право на проживання у ньому, відповідно підлягають виселенню.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору дарування квартири, ОСОБА_4 одержав зазначену квартиру у дар та став її новим власником, тому його вимоги про виселення є підставними.
Посилання апелянтки, що суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права не заслуговує на увагу суду, оскільки згідно цивільно-процесуального законодавства суд слухає цивільні справи на засадах змагальності сторін, у межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих сторонами та їх представниками.
Твердження апелянтки щодо незаконності додаткового рішення про стягнення держмита, то встановлено, що розмір державного мита судом першої інстанції визначено, на підставі Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", вірно.
За таких обставин рішення суду ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують їх законності та обгрунтованості.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_2відхилити. Рішення Івано-Франківського міського суду від 23 лютого 2007 року та додаткове рішення від 17 квітня 2007 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена протягом двох місяців з часу проголошення у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.