Справа № 22ц-6239\2010р. Головуючий у 1-ій інстанції Мальцева Є.Є.
Категорія 32 Суддя-доповідач Сорока Г.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого – Ігнатоля Т.Г.,
суддів - Сороки Г.П., Кочегарової Л.М.,
при секретарі - Стрілецькій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», Відкритого акціонерного товариства «Азовобщемаш», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Маріуполі Донецької області, третя особа – ОСОБА_4, про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 листопада 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 03 листопада 2010 року позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі ПАТ «ММК імені Ілліча»), Відкритого акціонерного товариства «Азовобщемаш» (далі ВАТ «Азовобщемаш»), Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Маріуполі Донецької області (далі Фонд соціального страхування), третя особа – ОСОБА_4, про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «ММК імені Ілліча» на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, 15 000грн., на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 2,25грн., судовий збір у розмірі 750грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 12,75грн.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ВАТ «Азовобщемаш» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, у розмірі 70000грн. відмовлено.
Ухвалою цього ж суду від 12 листопада 2010 року виправлено описку у резолютивній частині рішення та вказано, що з ПАТ «ММК імені Ілліча» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1,28грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить рішення змінити, збільшити суму грошового відшкодування моральної шкоди з 15000грн. до 30000грн. При цьому, посилається на те, що суд не дав належної оцінки всім обставинам справи, розмір грошового відшкодування моральної шкоди занизив і визначив несправедливу оцінку суми відшкодування за моральну шкоду.
Представник ВАТ «Азовобщемаш», Фонду соціального страхування та третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилися, подали суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, просили апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення суду залишити без зміни.
Заслухавши суддю – доповідача, пояснення ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_5, які просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду змінити, збільшити суму грошового відшкодування моральної шкоди до 30000грн., заперечення представника ПАТ «ММК імені Ілліча» - ОСОБА_6, яка просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без зміни з таких підстав.
У відповідності зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з роз’ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди з ВАТ «Азовобщемаш» та Фонду соціального страхування ніким не оскаржується, тому, переглядаючи справу в межах доводів апеляційного оскарження, колегія суддів в цій частині законність рішення суду не перевіряє.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка оскаржує рішення суду в частині визначення розміру моральної шкоди, стягнутої з ПАТ «ММК імені Ілліча», тому колегія суддів, переглядаючи справу в межах доводів апеляційного оскарження перевіряє законність рішення в цій частині.
Відповідно вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові відшкодування моральної шкоди в разі, якщо порушення його законних прав до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 з 20 квітня 1084 року по 08 липня 1996 року працювала на підприємстві «Ждановтяжмаш», яке на даний час є підприємством ВАТ «Азовобщемаш».
З 15 липня 1996 року по 15 жовтня 2003 року вона працювала на Жданівському металургійному комбінаті імені Ілліча (нині ПАТ «ММК імені Ілліча).
12 травня 2003 року санітарно-технічної характеристикою Санітарно-епідеміологічної станції Іллічівського району м.Маріуполя були визначені характеристики умов праці позивачки для вирішення питання про направлення її в клініку профзахворювань.
Згідно повідомлення про професійне захворювання 05 жовтня 2004 року висновком Інституту праці Академії медичних наук України у ОСОБА_3 встановлено діагноз: хронічний бронхіт 2 ст. в фазі ремісії, дифузний пневмосклероз, ЛН 1ст. – захворювання професійне, змішаної етіології (виробничий та інфекційний фактор).
Рішенням судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Донецької області від 03.04.2007 року позов ОСОБА_3 було задоволено та зобов’язано ВАТ «ММК імені Ілліча» скласти акт розслідування професійного захворювання ОСОБА_3 за формою П-4.
14 вересня 2007 року на підставі постанови №2-1499 від 16 червня 2007 року Іллічівського ВДВС Маріупольського управління юстиції на виконання рішення Апеляційного суду Донецької області від 03 квітня 2007 року складений акт розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_3, згідно висновків якого встановлено наявність шкідливих умов праці та наявність у позивачки діагнозу, пов’язаного з професійним захворюванням.
Згідно виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 29 листопада 2007 року ОСОБА_3 внаслідок професійного захворювання вперше встановлена третя група інвалідності з втратою 30% працездатності з 12 листопада 2007 року, а згідно довідки МСЕК від 29.01.2009 року ї встановлено 40% втрати професійної працездатності з 15.01.2009 року.
З копії витягу з Єдиного реєстру фізичних осіб підприємців вбачається, що ОСОБА_3 20.08.2005 року була зареєстрована у даному реєстрі як суб’єкт підприємницької діяльності – роздрібна торгівля на ринках. Вказана діяльність припинена, як пояснила позивачка у зв’язку з тим, що вона не отримувала належного доходу.
Згідно копії постанови Фонду соціального страхування позивачка перебуває на обліку з 12 листопада 2007 року, їй призначені щомісячна страхова виплата шкоди у розмірі 996,62грн.
З виписки з амбулаторної картки позивачки вбачається, що вона з 2004 року по час ухвалення рішення проходила курси лікування кілька разів на рік, зверталася на консультації, лікувалася як амбулаторно, так і стаціонарно. Це ж підтверджується медичними епікризами від 27.07.2010 року, 02.07.2010 року, 05.05.2010 року, висновком лікарсько-експертної комісії від 13.07.2010 року.
Рішення Іллічівського районного суду від 07.12.2004 року в задоволені позову ОСОБА_3 до ВАТ «ММК імені Ілліча» про скасування дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.
Рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 14.07.2009 року, яке залишено без зміни ухвалою апеляційного суду від 25.05.2010 року, з ВАТ «ММК імені Ілліча» на користь позивачки стягнута моральна шкода як компенсація неправомірних дій відповідача по не складанню акту розслідування професійного захворювання. Стягнуті за цим рішенням грошові суми позивачка отримала 14 липня 2010 року.
За таких обставин, виходячи з того, що рішенням апеляційного суду від 04 березня 2007 року про зобов’язання ВАТ «ММК імені Ілліча» скласти акт розслідування професійного захворювання позивачки, фактично встановлено наявність причинного зв’язку між діями відповідача та ушкодженням здоров’я позивачки, суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість позову, оскільки внаслідок професійного захворювання позивачка частково втратила працездатність, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з обставин справи, характеру заподіяних моральних страждань, та враховуючи вимоги розумності і справедливості, дійшов до висновку про визначення компенсації у грошовому виражені в розмірі 15000грн.
З такими висновками та рішенням суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, відповідні їм правовідносини, дав правильну оцінку наданим сторонами доказам та обґрунтовано дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги позивачки про те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки всім обставинам справи, розмір грошового відшкодування моральної шкоди занизив і визначив несправедливу оцінку суми відшкодування за моральну шкоду, колегія суддів вважає безпідставними. Як вбачається з матеріалів справи, в мотивувальній частині рішення суд достатньо повно виклав обставини справи щодо завдання позивачці моральної шкоди, відповідно до вимог ст.23 ЦК України навів обґрунтування висновку щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди, враховуючи характер, тривалість і глибину душевних страждань, конкретні обставини справи, а також принципи розумності і справедливості.
Ніяких нових обставин, які б не були предметом розгляду суду першої інстанції та могли б вплинути на правильність рішення суду в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди позивачкою не наведено та доказів не надано.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не врахував практику Верховного Суду України щодо розміру відшкодування моральної шкоди (555грн., 680грн. за 1% втрати професійної працездатності), що розмір відшкодування моральної шкоди правильно слід визначити з урахуванням правила від 500грн. до 1000грн. за кожен відсоток втрати працездатності, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки вони не випливають з обставин справи та не ґрунтуються на вимогах закону.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів залишає без уваги, оскільки вони не випливають з обставин справи, не ґрунтуються на законі та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Порушень норм процесуального права, яке б призвело до неправильного вирішення справи, та є безумовною підставою для скасування рішення судом першої інстанції не встановлено.
Таким чином, колегія суддів вважає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції не вбачає, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.
У зв’язку з відхиленням апеляційної скарги та залишенням рішення суду першої інстанції без зміни, відповідно до вимог ст.81 ЦПК України з позивачки підлягають стягненню на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, від оплати яких колегія суддів вважає можливим позивачку звільнити відповідно до вимог ст.82 ЦПК України з урахуванням її матеріального становища.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 03 листопада 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :