Справа № 22ц-110\2011р.                                      Головуючий у 1-ій інстанції Попека О.В.

Категорія  52                                                                          Суддя - доповідач Сорока Г.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

12 січня 2011 року                         Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області  в складі:

                              головуючого  –  Ігнатоля Т.Г.,

                              суддів             -  Сороки Г.П., Кочегарової Л.М.,

                              при секретарі -  Грішко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до Розівської сільської ради Новоазовського району Донецької області про скасування дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зобов’язання усунути перешкоди у здійсненні професійних обов’язків сімейного лікаря за апеляційними скаргами  Розівської сільської ради Новоазовського району Донецької області та ОСОБА_2 на рішення Тельманівського районного суду Донецької області  від 07 вересня 2010 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Тельманівського районного суду Донецької області від 07 вересня 2010 року  позов задоволено частково.

Розпорядження голови Розівської сільської ради Новоазовського району Донецької області (далі Розівська сільська рада) №4-к від 24 лютого 2010 року про оголошення ОСОБА_2 догани визнано незаконним та скасовано.

ОСОБА_2 поновлено на роботі на посаді головного лікаря Розівської сімейної амбулаторії загальної практики Розівської сільської ради (далі Розівська сімейна амбулаторія) з 23 березня 2010 року, як звільненого без законних підстав.

Стягнуто з Розівської сільської ради на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 23 березня 2010 року по 07 вересня 2010 року у розмірі 11907,56грн. з відрахуванням податків, що підлягають утриманню з нарахованої суми, у відшкодування моральної шкоди 500грн., а всього 12407,56грн.

Стягнуто з Розівської сільської ради на користь держави судовий збір в сумі 8,50грн., 119,08грн., 51грн., а всього 178,58грн. та на користь місцевого бюджету витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120грн.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць піддано негайному виконанню.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача ОСОБА_3, діючи в інтересах ОСОБА_2, посилаючись в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позову скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду,  Розівська сільська рада в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, провадження у справі закрити. При цьому посилається на неповноту з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

 Заслухавши суддю – доповідача, пояснення ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, які просили апеляційну скаргу позивача задовольнити, рішення суду в частині відмови в задоволенні позову скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, а апеляційну скаргу відповідача відхилити, пояснення представника Розівської сільської ради Турченка І.П., який апеляційну скаргу відповідача підтримав та просив задовольнити, а апеляційну скаргу позивача просив відхилити, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги позивача та відповідача підлягають відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без зміни з наступних підстав.

Відповідно вимог ст.308 ЦПК України  апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах, що визнано сторонами.

Згідно розпорядження в.о. голови Розівської сільської ради №V/19-218 від 03.10.2008 року було створено юридичну особу  «Розівська сімейна амбулаторія загальної практики» Розівської сільської ради, затверджено статут та призначено на посаду головного лікаря Розівської сімейної амбулаторії ОСОБА_2

Згідно витягу з наказу №31 від 19.06.2007 року Розівської амбулаторії головного лікаря ОСОБА_2 зараховано на посаду лікаря-терапевта за сумісництвом з оплатою  фактично відпрацьованих годин у межах 0,5 ставки, а на підставі рішення сесії Розівської сільської ради №V/14-176 від 29.02.2008 року були внесені зміни в штатний розпис Розівської сімейної амбулаторії, згідно яких  замість 0,5 ставки терапевта позивачу здійснювалась оплата 0,5 ставки сімейного лікаря.

Згідно розпорядження  голови Розівської сільської ради №4-к від 24.02.2010 року  ОСОБА_2 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення службових обов’язків та трудової дисципліни, за неналежний контроль за роботою котельні Розівської сімейної амбулаторії, що призвело до розморожування системи опалення, невиконання рішення сесії Розівської сільської ради №V/21-246, п.10  від 18.12.2009 року, що регламентує використання службового автомобіля «Славута» НОМЕР_1, та накладено стягнення у вигляді догани.

З вказаним розпорядженням ОСОБА_2 був ознайомлений 01.03.2010 року та заявив про незгоду з ним.

Розпорядженням голови Розівської сільської ради №12-к від 22.03.2010 року головного лікаря Розівської сімейної амбулаторії звільнено  з посади на підставі п.3 ст.40, п.1 ст.43 КЗпП України за неналежний контроль за використання комунального майна, а саме, недоїмку матеріальних цінностей Розівської сімейної амбулаторії, згідно проведеної ревізії КРВ в Новоазовському районі фінансово-господарської діяльності  Розівської сільської ради за період з 01.01.2008 року по 31.01.2010 року, а також враховуючи розпорядження №4-к від 24.02.2010 року про накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

 Згідно розпорядження в.о. голови Розівської сільської ради №70-к від 19.08.2010 року ОСОБА_2 вважати таким, що звільнено з посади сімейного лікаря на 0,5 ставки з одночасним звільненням з посади головного лікаря.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

За таких обставин, з урахуванням того, що суду не надано посадову інструкцію головного лікаря та Правила внутрішнього розпорядку Розівської сімейної амбулаторії, а з посадовою інструкцією сімейного лікаря позивач не був ознайомлений і вона не регламентує посадові обов’язки головного лікаря, суд першої інстанції дійшов до висновку про недоведеність провини позивача в систематичному невиконанні ним без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Також недоведеними визнав суд першої інстанції дії щодо неналежного контролю за використанням комунального майна, а саме недоїмку матеріальних цінностей Розівської сімейної амбулаторії. При цьому суд виходив з того, що ревізія проводилась за період з 01.01.2008 року по 31.01.2010 року в період з 05.02.2010 року по 25.02.2010 року, а позивач з 01.02.2010 року по 26.02.2010 року перебував у відрядженні згідно розпорядження голови сільської ради №1 КОМ від 01.02.2010 року, що є грубим порушенням порядку проведення ревізії відповідно до листа  начальника КРУ у Донецькій області від 22.04.2010 року з висновками щодо ряду неправомірних дій з боку працівників КРВ в Новоазовському районі.

Відповідно до ст.149 КЗпП України  до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне дисциплінарне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обрані виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що до застосування дисциплінарного стягнення 24.02.2010 року, на момент накладення якого ОСОБА_2 знаходився у відрядженні на курсах підвищення  професійного рівня у м.Донецьку, не було запропоновано йому надати письмові пояснення з приводу порушень, не надходило такої пропозиції до ОСОБА_2 з боку адміністрації Розівської сільської ради і до застосування дисциплінарного стягнення 22.03.2010 року.

З урахуванням наведено суд першої інстанції дійшов до висновку, що оголошення догани та звільнення позивача є незаконними, а тому позов про скасування розпорядження голови Розівської сільської ради №№4-к від 24.02.2010 року про оголошення догани та про поновлення на роботі визнав обґрунтованими та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, яки розглядає трудовий спір. При винесені рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки суд першої інстанції дійшов до висновку про незаконність звільнення та поновив позивача на роботі, то з урахуванням наведених норм права правильно дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з дня звільнення по день ухвалення рішення, виходячи із середнього заробітку за два останні календарні місяці, що передували звільненню відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 та стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 11907,56грн.

Також судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що у зв’язку з незаконним притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення, діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, оскільки були порушені його права, що призвело до тривалих моральних страждань, порушення звичного способу життя. З урахуванням обставин справи, характеру заподіяної моральної шкоди та тривалості моральних страждань, суд першої інстанції визначив відшкодування моральної шкоди у розмірі 500грн. та відповідно до вимог ст.237-1 КЗпП України стягнув з відповідача дану суму на користь позивача.

Відмовляючи в задоволені позову про стягнення матеріальної шкоди, яка на думку позивача виражається у збитках, понесених у зв’язку з порушенням строків погашення кредитних зобов’язань, що призвело до нарахування пені, суд першої інстанції виходив з того, що дані вимоги не грунтуються на законі і що позивачем не надано доказів та обгрунтувань про наявність причинного зв’язку незаконних дій відповідача з зазначеними позивачем матеріальними труднощами.

Вирішуючи позов про усунення перешкод у здійсненні позивачем професійних обов’язків сімейного лікаря Розівської сімейної амбулаторії, суд першої інстанції виходив з того, що згідно розпорядження в.о.голови Розівської сільської ради №70-к від 19.08.2010 року ОСОБА_2 вважається таким, що звільнений з посади сімейного лікаря на 0,5 ставки з одночасним звільненням з посади головного лікаря, а питання про скасування даного розпорядження або визнання його недійсним позивач та його представник не ставили, тому дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення цього позову.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися, оскільки вони відповідають обставинам справи, наданим доказам і нормам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд розмір відшкодування моральної шкоди визначив невірно в заниженій сумі, без врахування глибини та тривалості моральних страждань, з вини відповідача неодноразово відкладались судові засідання, що продовжувало завдавати моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що розмір відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції правильно визначив відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням всіх обставин справи, характеру та тривалості моральних страждань, виходячи із засад розумності та справедливості. Та обставина, що з вини відповідача відкладались судові засідання, не впливає на правильність висновків суду, оскільки не ґрунтується на вимогах закону.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відмова у стягненні суми адекватної сумі штрафних санкцій позивача перед ВАТ «Державний ощадний банк України» за кредитним договором є неправильною, так як порушення зобов’язань за кредитним договором викликано відсутністю доходів із-за незаконного звільнення, колегія суддів вважає неспроможними. Суд першої інстанції правильно встановив, що дані позовні вимоги не ґрунтуються на законі, безпосередній причинний зв'язок між діями відповідача та нарахуванням позивачу штрафних санкцій за кредитним договором відсутній. Крім того, всі ризики за кредитним договором лежать на позичальникові.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що висновок суду про відмову в усуненні перешкод у здійсненні професійних обов’язків сімейного лікаря не відповідає обставинам справи, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки розпорядження №70-к від 19.08.2010 року про усунення позивача від роботи сімейним лікарем не оспорювалось, тому у суду першої інстанції були відсутні підстави робити висновки з приводу його законності. Наказ №42 від 18.08.2010 року про встановлення режиму роботи позивача сімейним лікарем не свідчить про створення перешкод у виконанні ним обов’язків сімейного лікаря, а свідчить лише про організацію його роботи сімейним лікарем з урахуванням того, що він займав посаду на 0,5 ставки.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд неправильно розглянув справу в порядку цивільного судочинства, оскільки Розівська сільська рада є органом місцевого самоврядування, тому спір щодо оскарження її рішень є компетенцією адміністративного суду, колегія суддів вважає неспроможними. Як вбачається з матеріалів справи і це визнали сторони, ОСОБА_2 не є державним службовцем, тому відповідно до вимог ст.ст.2,17 КАС України спір, що випливає з трудових відносин не може розглядатись в порядку адміністративного судочинства, а правильно судом першої інстанції розглянуто в порядку цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд невірно дійшов до висновку про порушення порядку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не випливають і спростовується матеріалами справи, з яких вбачається, що перед притягненням до дисциплінарної відповідальності та звільненням від позивача не було витребувано письмові пояснення, про що свідчить їх відсутність. Позивач не був ознайомлений з посадовою інструкцією, про що також свідчить відсутність такої інструкції в матеріалах справи та його підпису. Актів про відмову від дачі пояснень з приводу порушень та відмови від ознайомлення з посадовою інструкцією суду не надано. Надана відповідачем посадова інструкція головного лікаря ніким не затверджена та стосується головного лікаря амбулаторії загальної практики-сімейної медицини Широкінської сільської ради, а не Розівської сімейної амбулаторії (т.1 а.с.135-138).

  Також безпідставними колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд не взяв до уваги акт КРВ щодо контролю за використанням комунального майна, відмовив в допиті спеціаліста КРВ, не  з’ясував чи була нестача у ОСОБА_2, сам акт КРВ не дослідив, послався лише на лист КРУ. Як вбачається з матеріалів справи, суду першої інстанції не було надано акту КРВ, тому суд не міг його дослідити. З наданого апеляційному суду акту КРВ вбачається, що ревізія проводилась у відсутності позивача без перевірки відповідних документів щодо матеріальних цінностей, переданих позивачу. Висновки КРВ Новоазовського району визнані необґрунтованими КРУ у Донецькій області у зв’язку з рядом допущених порушень при проведені перевірки та їх бездокументальності, про що зазначено в листі від 22.04.2010 року на ім’я ОСОБА_2 Як вбачається з матеріалів справи, КРВ Новоазовського району проводив ревізію фінансово-господарської діяльності Розівської сільської ради за період з 01.01.2008 року по 31.01.2010 року, тобто за період до, а не після притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності згідно розпорядження від 24.02.2010 року, що виключає наявність системи порушень, а відповідно і підстави для звільнення позивача за п.3 ст.40 КЗпП України.

Окрім цього, приймаючи рішення про звільнення позивача з роботи, відповідач не звернув уваги на те, що позивач є членом профспілкової організації ВОСТ Розівської сімейної амбулаторії, діяльність якої зареєстрована у встановлено законом порядку, не звертався до профспілкової організації за дачею згоди на звільнення позивача та не отримав такої згоди (т.1 а.с.101-104, т.2 а.с.6,13-24).

Інші доводи апеляційних скарг позивача та відповідача колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не випливають з матеріалів справи, ніякими доказами не підтверджені та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Таким чином, переглядаючи справу в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, та доводів апеляційного оскарження, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв’язку з чим апеляційні скарги позивача та відповідача підлягають відхиленню.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги  ОСОБА_2 та Розівської сільської ради Новоазовського району Донецької області відхилити.

Рішення Тельманівського районного суду Донецької області від 07 вересня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :

Справа № 22ц-6147/2010р.                                      головуючий у 1-ій інстанції Попека О.В.

Категорія 52                                                                              суддя-доповідач  Сорока Г.П.

У Х В А Л А

16 грудня 2010 року                            Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області  в складі:

                              головуючого  –  Ігнатоля Т.Г.,

                              суддів             -  Сороки Г.П., Кочегарової Л.М.,

                              при секретарі -  Дерюгіній В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі заяву адвоката ОСОБА_3 про відмову від апеляційної скарги на ухвалу Тельманівського районного суду Донецької області від 04 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Розівської сільської ради Новоазовського району Донецької області про скасування дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, зобов’язання усунути перешкоди у здійсненні професійних обов’язків сімейного лікаря,-

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою судді Тельманівського районного суду від 04 листопада   2010 року зауваження ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 про виправлення помилок у судовому журналі та протоколі судового засідання від 07.09.2010 року залишено без розгляду у зв’язку з тим, що вони подані за перебігом встановленого ст.199 ЦПК України строку, поважних причин пропуску строку не наведено, підстави для поновлення строку відсутні.

 Не погодившись з даною ухвалою, адвокат ОСОБА_3, діючи в інтересах позивача ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу на неї та просив ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою визнати поважною причину пропуску строку  звернення із заявою про виправлення помилок в журналі та протоколі судового засідання від 07.09.2010 року та поновити цей строк.

В судовому засіданні ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду з письмовою заявою про відмову від апеляційної скарги на ухвалу суду, посилаючись на те, що апеляційним судом поновлено строк апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, тому відпала необхідність в оскарженні вказаної ухвали.

Відповідно до ч.4 ст.300 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право протягом всього часу розгляду справи відмовитися від неї повністю або частково. Повторне оскарження цього рішення, ухвали з тих же підстав не допускається.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає можливим прийняти відмову адвоката ОСОБА_3 від апеляційної скарги на ухвалу суду, у зв’язку з чим апеляційне провадження за цією скаргою підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст.300,304 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Прийняти відмову адвоката ОСОБА_3 від апеляційної скарги на ухвалу Тельманівського районного суду Донецької області від 04 листопада 2010 року, апеляційне провадження за даною скаргою закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до касаційної інстанції.

Судді :