Справа № 22ц-117\2011р.                                 Головуючий у 1-ій інстанції Чмель О.Л.

Категорія 46                                                                   Суддя - доповідач  Сорока Г.П.

Р І Ш Е Н Н Я

 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

12 січня 2011 року                 Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області  в складі:

                              головуючого  –  Ігнатоля Т.Г.,

                              суддів             -  Сороки Г.П., Кочегарової Л.М.,

                              при секретарі -  Грішко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розділ спільного майна подружжя та витребування особистого майна з чужого за апеляційними скаргами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 жовтня 2010 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

25 жовтня 2007 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача про вселення та поділ спільної сумісної власності подружжя. Зазначила, що з 15 травня 1997 року перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах. Проживали разом і вели спільне господарство в належній їй квартирі АДРЕСА_1, а 06 жовтня 2005 року зареєстрували шлюб. Сімейні відносини припинили в серпні 2007 року після того як відповідач 21.08.2007 року заявив, що має іншу жінку і додому не прийшов, а наступного дня змінив замки на вхідних дверях і в квартиру АДРЕСА_2, де вони проживали,  її не впустив, її особисті документи та речі не повернув.

На підставі договору купівлі-продажу від 26 квітня 2005 року придбали квартиру АДРЕСА_2 за 75000грн. При укладенні договору купівлі-продажу сплатити 22500грн. спільних коштів, а на 52500грн. уклали кредитний договір  на суму 8150 євро. За період з травня 2005 року по серпень 2007 року за спільні кошти погасили кредит на загальну суму 5297,42 євро, що по курсу НБУ станом на 06.10.2007 року складає 38141грн. (5297,42х7,20).

Крім того за спільні кошти оплатили послуги агентства з нерухомості в сумі 400грн., ріелтора в сумі 350 доларів США, що по курсу НБУ складає 1768грн. (350х5,05).

Також за умовами кредитного договору уклали договір страхування життя 531,14грн.х3р.=1593грн.; договір страхування квартири 240,67грн.х3р.=722грн.

В придбаній квартирі у зв’язку з її неналежним станом в період з травня 2005 року по лютий 2007 року провели ремонт, на який понесли витрати на придбання будівельних матеріалів та ремонтні роботи в сумі 38238грн.

Під час шлюбу спільно придбали майно на загальну суму 94062грн.

Всього спільне майно складає 197424грн. Частка кожного з подружжя складає 98712грн.

Оскільки добровільно між ними не досягнуто згоди про поділ спільного майна, то просила його розділити, виділити їй в натурі майно на загальну суму 27791грн., а решту майна виділити відповідачу, зобов’язавши його сплатити їй компенсацію в зрівняння часток в сумі 70921грн. та вселити її в квартиру (а.с.4-8).

В ході розгляду справи позов змінила та доповнила, вказавши, що з 15 травня 1997 року з відповідачем перебувала у фактичних шлюбних відносинах, проживали в її квартирі, вели спільне господарство. На початку грудня 2004 року у неї з відповідачем виникла сварка із-за його аморальної поведінки на курорті і з цього часу відповідач проживав у своїх батьків, а 06 березня 2005 року помирились і знову почали проживати однією сім’єю в її квартирі та вести спільне господарство до реєстрації шлюбу. Рішення про придбання іншої квартири прийняли в 2000 році і з цього часу збирали гроші на її придбання.

На підставі договору купівлі-продажу від 26 квітня 2005 року придбали квартиру АДРЕСА_2 за 75000грн. При укладенні договору купівлі-продажу сплатити 22500грн. спільних коштів, а на 52500грн. уклали кредитний договір  на суму 8150 євро. За період з травня 2005 року по серпень 2007 року за спільні кошти погасили кредит на загальну суму 5297,42 євро, що по курсу НБУ станом на 06.10.2007 року складає 38141грн.

Крім того за спільні кошти оплатили послуги агентства з нерухомості в сумі 400грн., ріелтора в сумі 350 доларів США, що по курсу НБУ складає 1768грн. Також за умовами кредитного договору уклали договір страхування життя 531,14грн.х3р.=1593грн.; договір страхування квартири 240,67грн.х3р.=722грн. Загальна сума витрат на придбання квартири за спільні кошти складає 65124грн.

На ремонт вказаної квартири понесли витрати на придбання будівельних матеріалів та оплату будівельних робіт: в спальні на 2946грн.,  в залі на 3649грн., на кухні на 4541,3грн., в коридорі на 3320,8грн., в санвузлі на 5859грн., на будівельно-монтажні роботи витрати склали 15755грн.,  не враховані матеріали та інструмент – на 4751,6грн., а всього на загальну суму 40822,7грн.

Також в період шлюбу спільно придбали майно: зал на суму 31067,50грн., спальня на суму 15058,80грн., коридор  на 1380грн., кухня на 15058,60грн., санвузол на 3996,55грн., накопичення грошових коштів 30000грн., а всього 96561,50грн.

Всього загальна вартість спільного майна становить 202508грн., частка кожного 101254грн.

Після припинення шлюбних відносин, в спірній квартирі залишились її документи та речі, які відповідач не віддає: свідоцтво про народження ОСОБА_4, дві ощадні книжки на ім’я ОСОБА_2 і одна на ім’я ОСОБА_5, приватизаційні чеки комбінату ім.Ілліча на ім’я ОСОБА_6, а також належні їй мікрохвильова піч «Самсунг» (подарок відповідача на день народження), ложки чайні мельхіорові 6 штук (подарок батька), книги, її особисті носильні речі, постільний набор, побутові предмети: лампа, терези, дирокол, доски, каструлі, кухонний набір, ножі, ложки, виделки, квіти в горшках, набори фаянсові – каструлі і салатник, тертка на суму,  всього її особисте майно на загальну суму 5981грн.

Просила розділити спільне майно та виділити їй в натурі майно на загальну суму 30524,70грн., а решту виділити відповідачу, з якого стягнути на її користь у зрівняння часток 70729,30грн. та зобов’язати відповідача повернути належні їй документи і майно на суму 5981грн. (а.с.33-48).

Ухвалою суду від 11 липня 2008 року прийнята відмова позивачки від позову про вселення і в цій частині провадження у справі закрито (а.с.92).    

Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 28 квітня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Розділено сумісне майно сторін. Виділено ОСОБА_2 стіл малий (259грн.) і 2 стула (199х2=398грн.) загальною вартістю 657грн., пилосос Thomas Biovac 1620 c aquafilter вартістю 1026грн.; сплит-система General ASH09R білого кольору вартістю 2660грн.; комод «Наталі» червоно-коричневого кольору з трельяжним дзеркалом вартістю 1000грн.; мікрохвильова піч «Samsung» модель Qw 71XR, серійний номер 7МАУ8022722R, білого кольору вартістю 573грн.; холодильник «LG» модель GR-389 SQF, серійний номер 606TRGQ01847, білого кольору вартістю 2699грн., а всього на суму 8616грн.

Виділено ОСОБА_3 м’ягкі меблі «Беатрис» диван і 2 крісла вартістю 3660грн.; акваріум на 200л. (скляний ПАО-100) вартістю 811,80грн.; донний очищувач акваріума вартістю  65грн.; телефонний апарат (радіотелефон) «Panasonic KX-TCD 205UA», серійний номер 6DAQA022721 вартістю 242,06грн.;  шафа «Діана» темно-коричневого кольору з дзеркалом вартістю 899грн.; кухонний куток «Віктор» вартістю 1210грн.; полотенцесушилка електрична 400х1040 білого кольору вартістю 480грн.; водонагрівач «ARISTON», модель titkonic 80V slim, серійний номер №060814, білого кольору вартістю 854,05грн., а всього на суму 8832,91грн.

В рахунок зрівнювання часток стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 108,45грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок проведених ремонтно-будівельних робіт 20 411,35грн., в рахунок виплаченої суми по кредиту 13 803,38грн.

В решті частини позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на судову експертизу 1400грн., за юридичну допомогу 1500грн., а всього 2900грн. та на користь держави судовий збір 88,33грн.

Не погодившись з даним рішенням в частині відмови в задоволенні позову, позивачка ОСОБА_2, посилаючись на неповноту з’ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків   суду   обставинам справи просить   рішення  змінити  і задовольнити її вимоги в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині задоволення позову відповідач ОСОБА_3,  посилаючись в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду обставинам справи та недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю – доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_7, які просили задовольнити апеляційну скаргу позивачки, рішення суду змінити, позов задовольнити в повному обсязі, а апеляційну скаргу відповідача відхилити, пояснення відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_8, які просили апеляційну скаргу позивачки відхилити, апеляційну скаргу відповідача задовольнити, рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачки підлягає відхиленню, а апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.

Статтею 74 СК України передбачено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Відмовляючи в позові про визнання спільною сумісною власністю майна набутого до реєстрації шлюбу між сторонами, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не надала достатніх доказів на підтвердження того, що вона з ОСОБА_3 проживала однією сім’єю до реєстрації шлюбу. При цьому суд врахував, що позивачка проживала та була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 а відповідач проживав в квартирі батьків, де був зареєстрований. При укладені договору купівлі-продажу відповідач подавав заяву про те, що він не перебуває у шлюбі та ні з ким не проживає однією сім’єю. Показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, батьків сторін, при вирішенні спору суд до уваги не прийняв, посилаючись на те, що вони спростовують одне одного. Оцінку показанням свідка ОСОБА_11 з урахуванням того, що він не був очевидцем подій, а обставини знає зі слів позивачки.

Судом встановлено, що 26 квітня 2005 року згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу відповідач на своє ім’я придбав квартиру АДРЕСА_2 за 75000грн. При цьому 22500грн. ним були сплачені до підписання договору купівлі-продажу, а 52500грн. він зобов’язався передати протягом трьох банківських днів з дня оформлення договору, тобто до 29.04.2005 року. У вказаний день відповідач оформив кредитний договір з Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», згідно якого отримав кредит в сумі 8150 євро строком до 29.04.2015 року. Згідно довідки банку відповідач після отримання кредиту почав погашати кредит відповідно до графіку, на час розгляду справи в суді першої інстанції кредит не погашений.

Виходячи з вимог ст.57 СК України про те, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте ним до шлюбу, суд першої інстанції дійшов до висновку, що витрати понесені на придбання квартири та перші виплати по погашенню кредиту є особистою власністю ОСОБА_3, тому вимоги ОСОБА_2 про стягнення компенсації 1\2 частини спірних витрат, які мали місце до укладення шлюбу, тобто до 06.10.2005 року, визнав необґрунтованими.

Судом також встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 06 жовтня 2005 року і з цього часу на їх майно поширюються положення ст.60 СК України про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності та вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.  

Визначаючи час припинення між сторонами сімейних відносин, суд першої інстанції виходив з тверджень позивачки, що сімейні відносини сторони припинили в серпні 2007 року, які визнав обґрунтованими, виходячи з того, що після припинення шлюбних відносин вона через два місяці звернулась до суду з позовом про розділ майна, 31.05.2008 року у відповідача з ОСОБА_12 народилась донька ОСОБА_13, а після розірвання шлюбу з позивачкою, ОСОБА_3 17.07.2009 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_12

При цьому пояснення свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 про проживання відповідача з ОСОБА_12 з липня 2006 року суд першої інстанції до уваги не прийняв, посилаючись на те, що вони спростовуються поясненнями свідка  ОСОБА_16 – сусідки відповідача, яка пояснила, що сторони робили ремонт в квартирі.

З урахуванням з того, що за період спільного проживання сторін під час шлюбу з жовтня 2005 року по 22 серпня 2007 року згідно довідки банку за кредит було сплачено  27606,76грн., суд першої інстанції дійшов до висновку, що ці кошти є спільним майном, тому з відповідача на користь позивачки стягнув 1\2 частина вказаної суми у розмірі 13803,38грн. в рахунок виплаченої суми кредиту.

Виходячи з наявності сумісного майна на час розгляду справи та того, що знаходиться у інших осіб, враховуючи час та джерело його придбання, надані сторонами докази на підтвердження належності майна сторонам, суд першої інстанції встановив, що за період з 06.10.2005 року по 22.08.2007 року сторони придбали спільне майно:  стіл малий та два стільці вартістю 657грн., пилосос Thomas Biovac 1620 c aquafilter вартістю 1026грн.; сплит-система General ASH09R білого кольору вартістю 2660грн.; комод «Наталі» червоно-коричневого кольору з трельяжним дзеркалом вартістю 1000грн.; мікрохвильова піч «Samsung» модель Qw 71XR, серійний номер 7МАУ8022722R, білого кольору вартістю 573грн.; холодильник «LG» модель GR-389 SQF, серійний номер 606TRGQ01847 білого кольору вартістю 2699грн., м’ягкі меблі «Беатрис» диван і 2 крісла вартістю 3660грн.; акваріум на 200л. (скляний ПАО-100) вартістю 811,80грн.; донний очищувач акваріума вартістю  65грн.; телефонний апарат (радіотелефон) «Panasonic KX-TCD 205UA», серійний номер 6DAQA022721 вартістю 242,06грн.;  шафа «Діана» темно-коричневого кольору з дзеркалом вартістю 899грн.; кухонний куток «Віктор» вартістю 1210грн.; полотенцесушилка електрична 400х1040 білого кольору вартістю 480грн.; водонагрівач «ARISTON», модель titkonic 80V slim, серійний номер №060814, білого кольору вартістю 854,05грн., а всього на суму 17448,91грн. Тому розділив це майно в натурі між подружжям з урахуванням інтересів сторін, рівності їх часток та того, що 1\2 частина становить 8724,45грн. При цьому виділив в натурі позивачці майно на загальну суму 8616грн., відповідачу виділив в натурі майно на суму 8832,91грн. та стягнув з відповідача на користь позивачки у зрівняння часток 108,45грн.

Задовольняючи позов щодо витрат на ремонтні роботи та стягуючи з відповідача на користь позивачки 1\2 частину вартості цих робіт в сумі 20411,35грн., суд першої інстанції виходив з того, що в період сумісного проживання сторін за сумісні кошти був виконаний ремонт квартири АДРЕСА_2 на який вони витратили 40822,70грн., що підтверджено висновком судової будівельно-технічної експертизи від 07.07.2010 року про те, що вартість ремонтних робіт складає 48434грн. і що виконання зазначених позивачкою ремонтних робіт в квартирі має місце. При цьому показання свідка ОСОБА_10 про те, що він (інвалід 2 групи) зробив самостійно ремонт в квартирі за свої кошти, а також заперечення відповідача, що ремонт в квартирі проведено за рахунок коштів батьків, суд першої інстанції  визнав непереконливими, посилаючись на те, що вони ніякими допустимими доказами не підтверджені.

В іншій частині вимог суд першої інстанції ОСОБА_2 відмовив, виходячи з того, що вона не надала доказів знаходження її особистих речей в квартирі відповідача та належності їй речей.

Колегія суддів не може не погодитись з висновками суду в частині відмови в поділі майна набутого до реєстрації шлюбу, відмови в задоволені позову про витребування особистих речей, а також в частині встановлення часу припинення шлюбних відносин, розміру стягнення 1\2 частини витрат на погашення кредиту та поділу майна на загальну суму 17448,91грн. та відмови в поділі іншого майна, оскільки вони відповідають обставинам справи, наданим доказам та вимогам матеріального і процесуального права.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з рішенням суду в частині розміру стягнення вартості 1\2 частини ремонтних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, висуваючи вимоги про стягнення 1\2 частини вартості ремонтних робіт проведених в квартирі відповідача, позивачка вказала, що ці роботи вона з відповідачем провели за спільні кошти в період з травня 2005 року по лютий 2007 року. При цьому не зазначила коли які конкретно роботи проводились та який конкретно будівельний матеріал був придбаний, які витрати були понесені до реєстрації її шлюбу з відповідачем та доказів не надала. Не наведено таких обставин позивачкою та її представником в суді першої інстанції та в апеляційному суді. Свідки, у тому числі і батьки сторін, в суді першої інстанції та в апеляційному суді також не змогли поясинити в який період які конкретно ремонтні роботи проводились та який матеріал був придбаний сторонами.

У висновках будівельно-технічної експертизи наведено перелік будівельно-ремонтних робіт та їх вартість, однак період проведення цих робіт не відображений.

Однак, суд першої інстанції, обгрунтовано відмовивши в поділі майна, придбаного до реєстрації шлюбу,  на дані обставини уваги не звернув  та стягнув з відповідача на користь позивачки 1\2 частину вартості усіх ремонтних робіт, проведених в період з травня 2005 року по лютий 2007 року, в сумі 20411,35грн., чим допустив суперечність у своїх висновках і помилково дійшов до висновку про задоволення зазначеного позову в повному обсязі. У зв’язку з чим рішення суду в даній частині підлягає зміні.

Відповідно до вимог ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними.

Згідно частин 1,2,4 ст.71 СК України майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України наведених в постанові від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням подружжя, а при недосягненні згоди – виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (п.22). Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання (п.23).

Заперечуючи проти позову, відповідач та його представник стверджували, що всі ремонтні роботи були проведені батьком відповідача, будівельний матеріал був придбаний за його особисті кошти та кошти його батьків в період до реєстрації шлюбу, під час шлюбу та після припинення сімейних відносин між сторонами.

В апеляційному суді відповідач визнав, що в період шлюбу з 06.10.2005 року по 01.07.2006 року було придбано для кухні керамічну плитку світло-жовтого кольору на 900грн., керамічну плитку оранжевого кольору на 210грн., керамічну плитку оранжевого кольору з малюнком на 105грн., плінтус з пластику на верх жовтої плитки на 50грн., плінтус з пластику білого кольору на робочий стіл вподовж холодильника та робочого столу на 50грн., металевий профіль для кріплення кухонного гарнітуру на 20грн., пластик коричневого кольору для полочки за холодильником на 25грн., та проведено ним з батьком роботи на кухні по встановленню металевої конструкції і її облицювання, кладка керамічної плитки, встановлення вентиляційних труб, облицювання труб гіпсокартоном, встановлення розеток, фарбування стін для робочої поверхні, поклейка шпалер на кухні, а інші матеріали придбано та  ремонтні роботи проведено до реєстрації шлюбу та після припинення сімейних відносин з позивачкою.

Згідно положень ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З огляду на наведене, виходячи з того, що позивачкою та її представником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів, що всі витрати на ремонті роботи в квартирі відповідача понесено сторонами за спільні кошти в період з 06.10.2005 року по лютий 2007 року, колегія суддів вважає, що позов про стягнення витрат на ремонтні роботи підлягає частковому задоволенню в межах визнаних відповідачем витрат. При цьому, переглядаючи справу в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, з урахуванням визнаних відповідачем видів будівельних матеріалів та ремонтних робіт, зазначених позивачкою та підтверджених висновком будівельно-технічної експертизи  і не оспорених відповідачем цін на будівельні матеріали та ремонтні роботи, оцінивши всі надані сторонами докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що підлягають поділу наступні витрати на придбання будівельних матеріалів та виконання ремонтних робіт як понесені за спільні кошти подружжя в період шлюбу за період з 06.10.2005 року по лютий 2007 року: керамічна плитка світло-жовтого кольору вартістю 900грн., керамічна плитка оранжевого кольору вартістю 210грн., керамічна плитка оранжевого кольору з малюнком вартістю 105грн., шпалери «Версаль» вартістю 80грн., плінтус з пластику на верх жовтої плитки вартістю 50грн., плінтус з пластику білого кольору на робочий стіл вподовж холодильника та робочого столу вартістю 50грн., металевий профіль для кріплення кухонного гарнітуру вартістю 20грн., пластик коричневого кольору для полочки за холодильником вартістю 25грн., три розетки вартістю 40,50грн., металевий профіль для кріплення кухонного гарнітуру вартістю 20грн., гофрований пластиковий рукав вартістю 50грн., обліцовка стін керамічною плиткою 198грн., а всього на суму 1728,50грн., 1\2 частині який становить 864,25грн. (1728,50:2). Тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 1\2 частина вартості ремонтних робіт в сумі 864,25грн., у зв’язку з чим позов ОСОБА_2 про стягнення вартості ремонтних робіт задовольняє частково. Тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

При цьому доводи відповідача, що будівельний матеріал було придбано за кошти батька, а ремонті роботи проводились власними силами його та батька, колегія суддів до уваги не приймає, так як вони ніякими належними, допустимими доказами не підтверджені.

Апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції в решті частини колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги позивачки про те, що суд неправильно не прийняв до уваги показання свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10, дав неправильну оцінку показанням свідка ОСОБА_11, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що в своєму рішенні суд першої інстанції дав оцінку показанням вказаних свідків з урахуванням інших доказів наданих сторонами, достатньо повно та мотивовано навів аналіз їх показань та обґрунтував свої висновки. Висновки суду щодо оцінки показань свідків достатньо повно мотивовані, є переконливими.  Будь-яких обставин, які б давали апеляційному суду підставу зробити переоцінку показань вказаних свідків, позивачка в апеляційній скарзі не навела.    

Згідно ч.1 ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, наведених в п.20 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року, при застосуванні ст.74 СК України, що регулює поділ спільного майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі, і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Як вбачається з матеріалів справи позивачка не надала суду достатніх та переконливих доказів  на підтвердження того, що в період з 1997 року по 06.10.2005 року вона з відповідачем перебували у фактичних шлюбних відносинах, притаманних подружжю, ведення спільного господарства, спільного сімейного бюджету, наявність між ними прав та обов’язків, що виникають між жінкою та чоловіком у шлюбі, а також не надала ніяких доказів про свої доходи та її участь у придбанні спірного майна за спільні кошти в період до реєстрації шлюбу. Свідки ОСОБА_17 і ОСОБА_13, стверджували в апеляційному суді, що сторони з 1997 року перебували у фактичних шлюбних, однак їм не відомі обставини щодо спільного бюджету сторін, їх взаємних прав та обов’язків, притаманних для подружжя. Свідок ОСОБА_13 зустрічалась зі сторонами на день народження батьків позивачки, в квартирі позивачки по вул.Зелінського були три рази, де бачила одяг відповідача, але його там не було. Свідок ОСОБА_17 бачила, як відповідач допомагав позивачці міняти лампочки, ремонтувати крівлю, проводити інші ремонті роботи в квартирі позивачки, знає, що в лютому 2007 року сторони переселились в квартиру відповідача, а влітку 2007 року позивачка повернулась одна. Разом з тим, даний свідок не змогла пояснити, коли конкретно які роботи проводив відповідач в квартирі позивачки і чи було це до реєстрації шлюбу чи в період шлюбу та за які кошти ці роботи проводились.  Тому показання даних свідків не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

 Окрім цього, ст.74 СК України, на яку посилається позивачка на обґрунтування своїх вимог, чинна з 01.01.2004 року, а до цього діяли норми КпШС України, які не передбачали виникнення спільної сумісної власності у осіб, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах. Надані позивачкою чеки, квитанції та гарантійні талони, договори про надання послуг підтверджують лише час придбання майна, однак не підтверджують за які кошти придбано це майно та участь позивачки в його придбані.

З огляду на наведене доводи апеляційної скарги позивачки про невідповідність висновків суду обставинам справи та неповноту з’ясування обставин, що мають значення для справи, колегія суддів вважає безпідставними.

Доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість висновків суду про те, що шлюбні відносини припинились в липні 2007 року, оскільки суд неправильно не прийняв до уваги показання свідків ОСОБА_14  та ОСОБА_15, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки оцінку показанням даних свідків суд першої інстанції дав з урахуванням інших доказів у справі, та того, що вони спростовуються показаннями свідка ОСОБА_16, сусідки відповідача, яка є незаінтересованою особою у справі, та пояснила, що сторони після ремонту вселились в квартиру і проживали в ній, а ОСОБА_12 вселилась в спірну квартиру за 1-1,5 місяця до народження дитини. Висновки суду першої інстанції щодо встановлення часу припинення сімейних відносин між сторонами достатньо обгрунтовано мотивовані і є переконливими.

Пояснення ОСОБА_18 в апеляційному суді про те, що з відповідачем познайомилась в березні 2006 року, а в липні 2006 року він став проживати з нею однією сім’єю за її адресою, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки вона з 2009 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем і є заінтересованою у справі. Окрім цього, її показання спростовуються об’єктивними даними, зокрема свідоцтвом про народження дитини (а.с.128), постановою про відмову в порушенні кримінальної справи по факту викрадення майна відповідача від 31.08.2007 року (а.с.85), показаннями свідка ОСОБА_16 та іншими доказами.

Інші доводи апеляційної скарги позивачки та відповідача колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не випливають з матеріалів справи, належними та допустимими доказами не підтверджені і не спростовують правильність висновків і рішення суду.

Таким чином, переглядаючи справу в межах доводів апеляційного оскарження та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів  вважає необхідним рішення суду в частині стягнення 1\2 частини вартості ремонтних робіт змінити, а в решті частини рішення суду залишити без зміни, тому апеляційну скаргу позивачки відхиляє, а апеляційну скаргу відповідача залишає без зміни.

Керуючись ст.ст.307,309,313,314 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 жовтня 2010 року в частині стягнення вартості ремонтно-будівельних робіт змінити.

Стягнути з ОСОБА_19 на користь ОСОБА_2 вартість ремонтно-будівельних робіт в сумі 864 гривні 25 копійок.

В решті частини рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :